Козацький підводний човен

Козацький підводний човен — судно, що за твердженнями французьких, англійськихSir William Laird Clowes. All about the royal navy та російських авторів використовувалося козаками часів Запорозької січі і спроможне деякий час перебувати під водою.Sir William Laird Clowes. All about the Royal Navy. — Cassell, 1891. — 187 p.

У науковій літературі інформація про такі човни подається як правдоподібний факт.Сокульський А. Морські походи запорожців. — Дніпропетровськ, 1995, с. 22-23Трусов Г. Подводные лодки в русском и Советском флоте. — Л., 1957 У радянські, а потім і в часи української незалежності тема набула поширення у популярній літературі.Дивіться наприклад історію з таким човном у дитячому журналі Соняшник .Згадки про козацький підводний човен на сайті громадської організації

Походження Історичним першоджерелом існування козацького підводного човна є повідомлення французького філософа XVI століття єзуїта Р. Фурньє (в інших джерелах Урньє), який, відвідавши Константинополь у 1595 році, написав:

Як видно з повідомлення, сам Фурньє не бачив використання козацьких човнів-«чайок» як підводних човнів, а лише передає те, що турки розповідали йому самому про напади козаків і плавання під водою.

У 1820 році в Парижі, а в 1827 році вже і в Росії вийшла книга французького капітана та винахідника підводних човнів Монжері (в деяких джерелах Менжері) «Про підводне мореплавання й війну», в якій, коментуючи статтю Фурньє, автор зазначав:

Монжері, як досвідчений мореплавець, робив спробу реконструкції такого козацького човна.

Історіографія

Козацькі літописці такі як Самійло Величко, Самовидець, Григорій Граб'янка у своїх творах не згадують ніяких підводних човнів, вони взагалі не пишуть про морські походи. Так само немає жодних згадок про них в українських, польських, турецьких, російських, французьких, румунських історичних документахТушин Ю. Русское мореплавание на Каспийском, Азовском и Черном морях. — М, 1978.. Не згадують про підводні човни такі історики як Грушевський чи Драгоманов. Нічого не говориться про них і в українському фольклорі. Взагалі до другої половини XX століття ані в історичних документах, ані в працях місцевих істориківУкраїнських, російських, польських тощо козацькі підводні човни не згадуються. Тобто в часи, коли підводних човнів або не існувало або ж вони були результатом використання найновіших технологій, гіпотеза про козацькі підводні човни не набула скільки-небудь значного поширення, а от у другій половині XX століття та пізніше, коли підводні човни стали звичними, інтерес та згадування гіпотези значно зросли.

Єдиним історичним першоджерелом гіпотези є повідомлення французького філософа XVI століття єзуїта Р. Фурньє (в інших джерелах Урньє), який відвідавши Стамбул у 1595 році, писав:

Як видно з повідомлення сам Фурньє козацьких підводних човнів не бачив, а лише передає те, що ніби-то турки розповідали йому самому про напади козаків і плавання під водою. Прихильники ідеї козацьких підводних човнів, наприклад Мирослав Мамчак, вважають, що навряд чи турки виставили б себе перед чужинцем на посміховисько, в той час як критично налаштовані дослідники, наприклад Тушин Ю. П., навпаки сприймають це повідомлення як вигадки, якими турки пояснювали власні невдачі. На цьому єдиному історичному джерелі і ґрунтується гіпотеза і саме за це вона критикується опонентами, бо за словами того ж Тушина «вже один той факт, що усі автори протягом півтори сотні років повторюють фантастичну розповідь Фурньє і припущення Монжері, насторожує»Тушин Ю. Русское мореплавание на Каспийском, Азовском и Черном морях. — М, 1978, с.60.

У 1820 році в Парижі, а в 1827 році вже і в Росії вийшла книга французького капітана та винахідника підводних човнів Монжері (в деяких джерелах Менжері) «Про підводне мореплавання й війну» в якій коментуючи статтю Фурньє, автор зазначав: «Запорозькі козаки користувалися весловими суднами, які мали здатність опускатися під воду, рухатися так протягом тривалого часу, а потім повертатися назад, піднявши вітрила». Не маючи ніяких джерел окрім Фурньє Монжері однак робить сміливу реконструкцію козацького човна, чи точніше те, яким він його уявляє.Тушин Ю. Русское мореплавание на Каспийском, Азовском и Черном морях. — М, 1978 На думку французького винахідника козаки обшивали свої човни ззовні шкірою, корпус їх накривали герметичною палубою, а над нею вертикально споруджували шахту, всередині якої знаходився козак, який вів спостереження за морем і водночас керував човном, шахта одночасно слугувала і для постачання свіжого повітря всередину човна; човни в підводному положенні рухалися за допомогою весел, при чому герметичність бортів у місцях встановлення весел забезпечували шкіряні манжети. Пізніше цей підводний човен Монжері описав Н. Адамович у своїй книжці «Подводные лодки их устройство и история» виданій в Санкт-Петербурзі в 1905 році. В 1957 році реконструкцію Монжері в переказі Адамовича згадує радянський дослідник підводного флоту Трусов Г. М. у книжці «Подводные лодки в русском и Советском флоте». Трусов хоч і вважає ймовірним існування козацьких підводних човнів,«Есть основания утверждать, что ещё до Ван-Дреббеля плавание под водой удалось осуществить запорожским казакам» с. 8. але чітко вказує на гіпотетичність опису Монжері і зазначає, що «на жаль, жодних інших документальних даних про ці човни поки не знайдено».

Слід зазначити, що всі численні свідчення як сучасних істориків так і популярних джерел про козацькі підводні човни або ж не подають першоджерел на яких ґрунтуються, або ж вони врешті-решт зводяться до Фурньє, Монжері, Адамовича і Трусова.Схоже книжка Трусова стала в СРСР свого часу базовою роботою з історії підводного флоту, яку багато хто з дослідників використовував як першоджерело

Конструкція

Ніяких історичних свідчень щодо того як саме виглядав козацький підводний човен нема. Реконструкція Монжері не знайшла підтвердження конкретними матеріальними артефактами.Н. Рижева «Традиції суднобудування за козацької доби», Вісник Київського Національного унівеорситету імені Тараса Шевченка, 10/2006. Однак сама ідея козацького підводного човна спричинила появу цілого ряду поглядів щодо його гіпотетичної конструкції. Якщо одні дослідники дійсно вважають, що подібні човни існували і пробують уявити як вони виглядали, то інші розглядають це як теоретичну проблему створення підводного апарата з тими технічними можливостями, що їх мали козаки. Тут можна виділити 2 підходи: згідно з першим змальовуються гіпотетичні козацькі підводні човни, переважно повторюється припущення Монжері, згідно з іншим розглядається можливість використання козаками перевернутого човна чи навіть чайки за принципом дзвона.

Перший підхід часто критикують через те, що підводний човен, на відміну від тої ж чайки є дуже складним пристроєм і побудова його козаками за їхніх технологічних можливостей малоймовірна. Конструктор сучасних підводних човнів Юрій Крючков, наприклад, уважає «Це було неможливо зробити технологічно» . Відомий радянський дослідник підводного флоту І. Биховський

Що стосується описів саме козацьких підводних човнів, що не спираються на Монжері, то найчастіше в Інтернеті можна натрапити на подібний уривок:

Також трапляється в мережі й інформація такого типуЦей матеріал зустрічається в основному на освітніх сторінках, таких як оця , першоджерело відомостей на жаль знайти не вдалося:

Відомості про інші підводні човни у світі в цей історичний період

Згідно зі звітом, приписуваним Тахбіру аль-Тайсіру в Opusculum Taisnieri, опублікованому в 1562 році: двоє греків занурювалися й спливали в річці Тежу поблизу міста Толедо кілька разів у присутності імператора Священної Римської імперії Карла V, не промокши та з полум’ям, яке вони тримали в руках, усе ще палаючим.

Першим достовірно відомим історії робочим підводним судном стала підводна галера голландського механіка та фізика Корнеліуса Дреббеля (1572—1633), побудована в 1620 році для короля Англії Якова ІTierie, Gerrit (1932) Cornelis Drebbel (1572-1633): http://www.drebbel.net/Tierie.pdf:60.

Див. також

Морські походи запорозьких козаків

Підводні човни проекту 971 «Щука-Б»

Запоріжжя (підводний човен)

HMS Cossack

Дизельні підводні човни (за типами і країнами)

Підводні човни атомні Черепаха (підводний човен)

Примітки

Джерела Адамович Н. И. Подводные лодки, их устройство и теория. Спб., изд. И. И. Базлова. 1905. — С.75-76 Власов В. П. Подводные лодки. История развития / Сб. статей, Екатеринбург, 2003. Из бездны вод: Летопись отечественного подводного флота в мемуарах подводников. Сост. Н. А. Черкашин. — М.: «Современник», 1990. — 557с.: ил. — (серия мемуаров «Память»). Тираж 100 000 экз. Мазинг Г. Ю. Карл Андреевич Шильдер (1785—1854). М.: «Наука», 1989. — С. 67 Монжери О подводном мореплавании и войне / «Славянин», — 1827., ч. III, № XXXVIII, С.425—447 Подводники. Сб. очерков. / Сост. сб.: Вице-адмирал Герой Советского Союза Г. И. Щедрин и капитан 1 ранга В. Г. Коршунов. — М.: «Молодая гвардия», 1962. — 176 с. Рижева Н. Традиції суднобудування за козацької доби // Вісник Київського Національного унівеорситету імені Тараса Шевченка, № 10. — 2006. — С.23-26 Русские подводные лодки. История создания и использования. 1834—1923 гг. Научно-исторический справочник. / под ред. Спасского И. Д., Худякова Л. Ю. Том I, часть 1. Спб, 1994. — С. 13-16 Сергійчук В. І. Морські походи запорожців // «Бібліотека українця», № 5. — 1992. Сокульський А. Л. Морські походи запорожців. — Дніпропетровськ, 1995. — С. 22-23 Супруненко В. П. Запорожская вольница Сер. «История козачества», — М.: «Вече», — 2007. — С. 264 ISBN 5953320973 Супруненко П. П. Козаки-підводники // УІЖ. — 1965. — № 6. — С.98-99 Трусов Г. М. Подводные лодки в русском и советском флоте. — Л: «Судпромгиз», 1957. — 383 с. Тушин Ю. П. Русское мореплавание на Каспийском, Азовском и Черном морях (XVII век). М.: Изд-во «Наука» Глав. редакция восточной лит-ры. — 1978. — С.60 Черкашин Н. Дитя глубин и страха // «Вокруг света», № 1 (2724). — январь 2001. — С.? Honoré Sébastien Vial de Clairbois Caïc / Encyclopédie Méthodique. Marine. Tome premier. — Paris, Panckoucke. — MDCCLXXXIII Hydrographie contenant la théorie et la pratique de toutes les parties de la navigation / composé par le P. Georges Fournier, — Paris, 1973 (reprod. de l'éd. de 1667) Montgéry М. Mémoire sur la navigation et la guerre sous-marines // ANNALES MARITIMES ET COLONIALES. — IIe partie, tome 2. — 1823, P. 301 Скани записки Монжері за 1827 рік.