Кальни́цький Павло́ Федосі́йович (22 вересня 1929, Супротивна Балка — 19 грудня 2004, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1960 року. Чоловік мистецтвознавця Людмили Кальницької, батько скульптора Бориса Кальницького.
Біографія Народився 22 вересня 1929 року (за іншими даними 9 вересня 1930 року) в селі Супротивній Балці (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). Протягом 1949—1955 років навчався у Київському художньому інституті, був учнем Макара Вронського та Макса Гельмана. Дипломна робота — композиція «Богдан Хмельницький біля тіла козака Тура».
Мешкав у Києві в будинку на вулиці Червоноткацькій, № 22/2 квартира № 28, у будинку на вулиці Микитенка, № 3 а, квартира № 41Кальницький Павло Федосійович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 59. та у будинку на вулиці Прирічній, № 19 г, квартира № 189Кальницький Павло Федосійович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 168.. Помер у Києві 19 грудня 2004 року.
Творчість Працював у галузі станкової та монументальної скульптури. Використовував гіпс, бронзу, граніт, мармур. Серед робіт: композиції
«Богдан Хмельницький біля тіла козака Тура» (1955); «Пісня миру» (1957, гіпс тонований); «Мирний сон» (1960, гіпс тонований); «Доля» (1964, мармур); «Комуніст» (1970, оргскло, цинк); «Воротар» (1971, оргскло). </div> портрети
Герой Соціалістичної Праці забійник Я. А. Трисачов (1957, гіпс тонований; у співавторстві з Віктором Гречаником); Герой Соціалістичної Праці забійник Федір Голуб'ятников (1957, гіпс тонований; у співавторстві з Віктором Гречаником); «Дівчина» (1960, гіпс тонований); голова колгоспу М. П. Мелашенко (1973, цинк); Герой Радянського Союзу, гвардії старшина Федір Іванович Мінін (1974, гіпс тонований; у співавторстві з Віктором Гречаником); Маршал Радянського Союзу Федір Іванович Толбухін (1975, бронза); автоінспектор, старшина міліції С. Духновський (1977, гіпс тонований). </div> монументальна скульптура «Монумент на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією» у Переяславі (1961, бронза, граніт; у співавторстві з Василем Вінайкіним, Віктором Гречаником, архітектор Василь Гнєздилов); пам'ятник Тарасові Шевченкові у місті Звенигородці Черкаської області (1964, штучний камінь, граніт; у співавторстві з Петром Остапенком, архітектор Юрій Кисличенко); пам'ятник Тарасові Шевченкові у місті Умані (1965); пам'ятник Василю Чапаєву в місті Лубнах (1966, чавун, граніт; у співавторстві з Петром Остапенком, архітектор Юрій Кисличенко); надгробний пам'ятник Максимові Рильському на Байковому кладовищі у Києві (1969, бронза, граніт; у співавторстві з Петром Остапенком); меморіальна дошка Зої Гайдай у Києві (1970, барельєф, граніт; у співавторстві з Петром Остапенком, архітектор Яків Ковбаса); меморіальний комплекс загиблим односельчанам у селі Дейкалівці Полтавської області (1970); меморіальний комплекс воїнам у селищі Тернах Сумської області (1971); серія погрудь «Герої Радянського Союзу» у місті Миргороді (1972); серія погрудь у місті Миргороді<div style='text-align: center;'>ВласенкоСергій Платонович</small></div><div style='text-align: center;'>ГалуганОлексій Іванович</small></div><div style='text-align: center;'>ЛазаренкоВасиль Григорович</small></div><div style='text-align: center;'>МінінФедір Іванович</small></div><div style='text-align: center;'>ОнопрієнкоІван Олексійович</small></div><div style='text-align: center;'>ПосвітПавло Якимович</small></div><div style='text-align: center;'>РубцовАнатолій Петрович</small></div><div style='text-align: center;'>ВербицькийОлександр Євлампійович</small></div><div style='text-align: center;'>КононенкоГригорій Дмитрович</small></div><div style='text-align: center;'>КріпакІван Семенович</small></div> пам'ятник Володимиру Леніну в місті Бершаді (1975, у співавторстві); пам'ятник загиблим «Скорботна мати» в місті Бершаді (1977, у співавторстві); погруддя Павла Пестеля у місті Тульчині (1979); погруддя Антона Макаренка у Києві (1982); пам'ятник Герою Радянського Союзу Степану Харитоновичу Сікорському у селі П'ятигорах Київської області (1983, бронза); погруддя пожежника Чорнобиля Віктора Кібенка у місті Іванкові (1987); погруддя пожежника Чорнобиля Володимира Правика у місті Ірпені (1988). <small>Монумент на честь 300-річчявозз'єднання України з Росією<small>Пам'ятник Василю Чапаєву<small>Надгробок Максима Рильського<small>Погруддя Павла Пестеля<small>Погруддя Антона Макаренка<small>Пам'ятник СтепануСікорському<small>Погруддя Володимира Правика Брав участь у республіканських виставках з 1956 року, всесоюзних — з 1957 року, зарубіжних — з 1958 року, зокрема у 1963 році його роботи експонувалися у Німецькій Демократичній Республіці та у Польській Народній Республіці.
Примітки
Література Кальницький Павло Федосійович // ; Кальницький Павло Федосійович // ; Кальницкий, Павел Феодосиевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах — Санкт-Петербург: Гуманитарное агентство Академический проект, 1995. — Том 4, книга 2 (Каев—Кобозев). С. 114. ;