Пенелопа Дельта

Пенелопа Бенакіс, у шлюбі Дельта (, 1874, Александрія, Єгипет — 27 квітня 1941, Афіни) — грецька письменниця, одна з перших жінок-літераторок у новогрецькій літературі. Перша грецька авторка книжок для дітей.

Біографія

Ранні роки Пенелопа Дельта народилася в Александрії Modern library of Alexandria (BA), Cairo. Bibliotheca Alexandrina News, Conference about Penelope Delta at the BA, at 2009-05-04:, в родині фанаріота, заможного торговця бавовною, Еммануїла Бенакіса, та Віргінії Хоремі. Пенелопа була третьою із шести дитиною. Старші сестра Александра і брат Антоніс Бенакіс (його Пенелопа Дельта увічнила в книзі «Ο Τρελαντώνης» в образі героя, подібного до Тома Соєра; Антоніс Бенакіс знаний як грецький колекціонер, засновник Музею Бенакі) та молодші брати Коснятин (помер у віці 2 років), Александр і сестра Аргіна.

1882 року родина Бенакісів тимчасово переїхала в Афіни. Тут Пенелопа згодом стала дружиною багатого підприємця-фанаріота Стефаноса Дельтаса, що був племінником математика Костянтина Каратеодорі. У шлюбі народила трьох дочок — Софію Маврокордатос, Віргінію Заннас і Александру Пападопулос.

Подружжя Дельтосів повернулося в Александрію 1905 року, де Пенелопа познайомилась з Іоном Драгумісом, грецьким віцеконсулом Греції в Александрії, письменником та революціонером. Іон Драгуміс, як і Пенелопа Дельта, також писав про Боротьбу за Македонію. Певний у час у Пенелопи та Драгуміса були романтичні стосунки. З поваги до чоловіка та їх дітей Дельта і Драгуміс вирішили припинити стосунки. Проте до 1912 року тривало їх пристрасне листування, допоки Драгуміс не закохався у надзвичайно популярну грецьку акторку Маріку Котопулі. Тоді Пенелопа Дельта зробила дві спроби самогубства.

Творчий період 1906 року Пенелопа Дельта переїхала до Франкфурту (тоді у складі Німецької імперії), коли її чоловік почав працювати у родинній компанії Хореміс-Бенакіс. 1909 року у Франкфурті вийшов її перший роман «Για την Πατρίδα» (). Дія роману відбувається у візантійську добу, аби бути якомога точнішою, Дельта розпочала листування з істориком Густавом Шлюмбергом, відомим фахівцем з візантинстики. Їх постійна взаємодія стала матеріалом для написання другого роману роману «Τον Καιρό του Βουλγαροκτόνου» () про добу правління візантійського імператора Василія II БолгаробійціPaul Stephenson, The Legend of Basil the Bulgar-Slayer, Cambridge University Press, 2003, page 120. Переворот у Гуді в 1909 році надихнув її на написання третього роману «Παραμύθι χωρίς όνομα» (), який вийшов 1911 року.

1913 року Пенелопа Дельта повернулася до Александрії, а потім 1916 року оселилася в Афінах, де її батько Еммануїл Бенакіс був обраний мером. Перебуваючи в Афінах, вони стали близькими друзями з Елефтеріосом Венізелосом, якого вони розважали в їх розкішному особняку в північному передмісті Кіфісія. Батько Пенелопи в політичному колі співпрацював із Венізелосом і навіть служив міністром фінансів в першому уряді Венізелоса.

Тривале листування Пенелопи з єпископом Хрисантосом, митрополитом Трапезунда, послугувало матеріалом для наступної книги, опублікованої 1925 року і присвяченої життю Христа. Того самого 1925 року у неї діагностували поліомієліт. 1927 року вона почала писати трилогію «Ρωμιοπούλες» (), тонко завуальовану автобіографію, яку завершила тільки 1939 року. Основана на подіях афінського життя, перша частина «Пробудження» охоплює події з 1895 по 1907 рік, друга частина «Спека» охоплює 1907 по 1909 роки, і завершальна частина «Сутінки» — 1914—1920 роки. Політичні події цієї бурхливої епохи, наведені за власними переживаннями і досвідом письменниці: її батька майже стратила партія роялістів, тоді як 1920 року Іона Драгуміса — убила фракція Венізелоса. Відтоді Пенелопа Дельта одягалась тільки в чорне.

У той же час опублікувала три основні праці: дитячі романи «Ο Τρελαντώνης» (1932), «Ο Μάγκας» (1935), «Τα μυστικά του βάλτου» (1937). Останній описував Янницю, довкола якої на початку ХХ століття спалахнула кривава Боротьба за Македонію. Хоча Пенелопа Дельта здебільшого керувалась власними спогадами про ту війну, фактично ж вона викладала перекази, зібрані її помічницею Антігоною Беллу Трепсіаді, дочкою одного з борців за Македонію.

Відомо, що Пенелопа Дельта суворо забороняла власним онукам турбувати її, коли вона писала, проте надвечір читала їм написане за день замість вечірньої казки.

Останні роки В останні роки життя письменниці параліч поступово прогресував. Відрадою стали щоденники та архіви її загубленого кохання, Іона Драгуміса, передані Пенелопі його старшим братом Філіппом. Їй вдалося задиктувати близько 1 000 сторінок рукописних коментарів до записів Драгуміса перед тим, як вирішила піти з життя.

Пенелопа Дельта покінчила життя самогубством 27 квітня 1941 року, в день, коли війська вермахту увійшли в Афіни. На її прохання її поховали в саду величного особняка Дельти в Кіфісії. Єпископ Хрисантос, її товариш, який до того часу став архієпископом Афін, очолив похорон. На її могилі викарбували слово ΣIΩΠH — тиша.

Спадкоємці Особняк Пенелопи Дельти успадкували її три дочки — Софія, Віргінія і Александра. Вони побудували також гостьовий будинок, який назвали «Совіраль» — за почаковими літерами своїх імен. Віргінія одружилася з грецьким політиком Александросом Заннасом. Їх дочка Олена Заннас — мати грецького політика Антоніса Самараса, лідера головної опозиційної політичної партії «Нова Демократія»Антонис Самарас — новый лидер греческой партии «Новая демократия». Одночасно їх син Павлос Заннас (1929—1989) був визначним критиком мистецтва і перекладачем на новогрецьку Марселя Пруста. 1989 року Александра, остання дочка Пенелопи Дельти, заповіла садибу Музею Бенакі. Тепер в будинку Дельти діє історичний архів музею.

Основні праці Για την Πατρίδα (1909) Τον καιρό του Βουλγαροκτόνου (1911) Παραμύθι χωρίς όνομα (1911) Παραμύθια και άλλα (1915) Η ζωή του Χριστού (1925) Ο Τρελαντώνης (1932) Ο Μάγκας (1937) Τα μυστικά του βάλτου (1937) Ρωμιοπούλες (1939) Ελευθέριος Κ. Βενιζέλος : ημερολόγιο, αναμνήσεις, μαρτυρίες, αλληλογραφία (1978)

Примітки

Посилання Penelope Delta — mlahanas.de Biographies: Penelope Delta (Greece, 1874—1941) Penelope Delta — Benaki Museum