Олександр Іванович Успенський (, Верхній Суходіл, Алексінський повіт, Тульська губернія — , Москва) — радянський державний діяч, народний комісар внутрішніх справ УРСР, один з діячів Великого терору. Член ЦК КП(б)У в червні — грудні 1938 року. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в червні — листопаді 1938 року. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938).

Життєпис Народився в родині лісового сторожа (за іншою версією — в родині дрібного торговця — особи духовного звання). У 1910—1912 роках — учень початкового училища у Верхньому Суходолі. У 1913—1915 роках — учень Тульського двохкласного училища. У 1915—1917 роках — учень Тульського духовного училища (закінчив 2 класи).

До 1917 року працював у приватному магазині в Тулі. У 1917 році повернувся до рідного села.

З лютого 1918 по травень 1919 року — секретар Суходольського волосного комітету бідноти, завідувач відділу друку в Алексінському повіті Тульської губернії.

З травня 1919 по серпень 1920 року — начальник Алексінської районної міліції Тульської губернії.

У серпні 1920 року перейшов на роботу в органи ВЧК-ОДПУ. У серпні 1920 — лютому 1922 року — секретний уповноважений, начальник інформації політбюро ЧК Алексінського повіту Тульської губернії.

Член РКП(б) з вересня 1920 року.

У лютому 1922 — вересні 1923 року — уповноважений Тульського губернського відділу ДПУ по Алексінському повіту.

У вересні 1923 — березні 1927 року — начальник економічного відділу Тульського губернського відділу ДПУ.

У березні 1927 — серпні 1931 року — начальник економічного відділу Повноважного представництва ОДПУ по Уралу в місті Свердловську (тепер Єкатеринбурзі).

У вересні 1931 — травні 1933 року — начальник економічного відділу Повноважного представництва ОДПУ по Московській області. Одночасно у листопаді 1932 — травні 1933 року — помічник повноважного представника ОДПУ по Московській області.

У травні 1933 — липні 1934 року — заступник повноважного представника ОДПУ по Московській області. У липні 1934 — лютому 1935 року — заступник начальника УНКВС по Московській області.

У лютому 1935 — лютому 1936 року — заступник коменданта Московського Кремля з внутрішньої охорони.

У лютому 1936 — березні 1937 року — заступник начальника УНКВС по Західно-Сибірському краю (місто Новосибірськ).

16 березня 1937 — 25 січня 1938 року — начальник УНКВС по Оренбурзькій області РРФСР.

25 січня 1938 — 14 листопада 1938 року — народний комісар внутрішніх справ УРСР. (До виконання обов'язків приступив 27 січня 1938 р.) Підписував смертні вироки за сфабрикованими справами: Польської військової організації, «Молодої генерації» та інших.

26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Славутської виборчої округи Кам'янець-Подільської області.

14 листопада 1938 року, побоюючись арешту, імітував самогубство, лишивши записку «Прощайте всі мої добрі товариші! Труп мій шукайте, якщо він потрібен, в Дніпрі. Так вірніше — застрелитися й у воду… без осічки. Люшковим не був ніколи! Успенський», та перейшов на нелегальне становище.Дело о побеге наркома внутренних дел УССР Успенского. 15 квітня 1939 року був заарештований у місті Міасі Челябінської області. 27 січня 1940 року Військовою Колегією Верховного Суду засуджений до страти. Розстріляний у Москві. В кримінальній справі Успенського зберігається дві дати страти — 28 січня 1940 року і 26 лютого 1940 року. Не реабілітований.

Звання старший майор державної безпеки (29.11.1935) комісар державної безпеки 3-го рангу (25.01.1938)

Нагороди орден Леніна (2.07.1937) орден Червоного Прапора (3.04.1930, № 21217/20217) медаль «ХХ років РСЧА» (22.02.1938) знак «Почесний працівник ВЧК—ГПУ (V)» (30.01.1930, № 435) знак «Почесний працівник ВЧК—ГПУ (XV)» (4.02.1933)

Примітки

Посилання Успенський // Механізми «великого терору»: місцевий зріз Успенський на сайті «Меморіал» Успенський на сайті «Хронос»

Джерела Шаповал Ю. І., Пристайко В. І., Золотарьов В. А. ЧК — ГПУ — НКВД в Україні: особи, факти, документи. — К. : Абрис, 1997. — С. 361—362. — Петров Н. В., Скоркин К. В. Кто руководил НКВД 1934—1941. — М. : Звенья, 1999 — С. 416—417. — Золотарьов В. А. Олександр Успенський: особа, час, оточення. — Харків: Фоліо, 2004. — 366 с. — Золотарьов В. Фаворит Єжова: сторінки біографії наркома внутрішніх справ УРСР О. І. Успенського // Політичні репресії в Українській РСР: дослідницькі рефлекси та інтерпретації. До 75-річчя «Великого терору» в СРСР. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. м. Київ. 15 березня 2012 р. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С. 164—187. — Бажан О., Золотарьов В. Олександр Успенський: «Я вважаю себе учнем Миколи Івановича Єжова» // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2014. — № 1. — С. 344—398. Золотарев В. А., Степкин В. П. ЧК-ГПУ-НКВД в Донбассе: люди и документы. 1919—1941. — Донецк: Алекс, 2010. — С. 69–70. — Чисніков Володимир. Керівники органів Державної Безпеки Радянської України (1918—1953). Київ Шаповал Юрій. Нове цінне дослідження (Н. В. Петров, К. В. Скоркин. Кто руководил НКВД, 1934—1941. Справочник. М. : Звенья, 1999. — 504 с.) Лисюк Юрій, Чисніков Володимир. Керівники органів Державної безпеки Радянської України (1953—1991). Київ. Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.