Фігура (Придорожній хрест-фігура) — це традиційна сакральна пам'ятка, поширена на території Волині та Полісся, а також в інших регіонах України та сусідніх держав. Вони встановлюються на роздоріжжях, при в'їздах до населених пунктів, біля криниць, храмів, місць поховань, історичних подій та особливих природних об'єктів. Хрести-фігури символізують захист подорожніх і мешканців, нагадують про Страсті Христові, а також є глибоким синтезом християнської традиції та дохристиянських віруваньСавчук П. Рушники, півмісяці, масони: що приховують придорожні хрести-фігури на Волині. Електронний ресурс..
Походження та історія Традиція встановлення сакральних знаків просто неба має глибоке коріння. Ще до появи християнських хрестів слов'яни поклонялися священним гаям, залишаючи на дубах хустки, кольорові стрічки та рушники як офіру з проханням про зцілення. На зміну цим язичницьким атрибутам прийшли придорожні хрести, які часто зводили на місцях колишніх капищ та священних каменів, щоб освятити простірМаслов Л. Придорожні хрести Північно-західньої Волині // Церква і нарід. — 1937. — Ч. 8. — С. 289—294..
Масове поширення хрестів на українських землях розпочалося після офіційного хрещення Русі за Володимира Великого, коли традиція була запозичена з ВізантіїІнтерв'ю священника Ярослава Черенюка. Придорожні хрести. Електронний ресурс.. Перша письмова згадка про хрест у степу датується XI століттям (розп'яття печерського ченця Євстратія)Ніколаєва А. Придорожній хрест як частина культури. Електронний ресурс.. На Волині найдавніша згадка фіксується 1213 роком, коли поблизу села Зимне було встановлено хрест «при сухій дорозі» на могилі Клима Христинича. На Поділлі зафіксовані хрести з датами 1470, 1550 та 1640 років.
Після придушення Січневого повстання 1863 року російська імперська влада заборонила встановлення придорожніх хрестів і фігур, помилково вважаючи їх виключно польсько-католицькою традицієюNikolaieva A. Krzyż przydrożny w tradycji Ukraińców Wołynia i Polesia: historia i współczesność // Zeszyty Naukowe UJ. Prace Etnograficzne. — 2014. — T. 42, z. 3. — S. 187—198.. Через це на теренах підросійської України їх збереглося значно менше, ніж у Галичині, проте на глухому Поліссі та північному заході Волині традиція вижила.
Найбільшого нищення хрести-фігури зазнали в радянський час, особливо під час антирелігійної кампанії початку 1960-х років, коли їх масово зрізали та спалювали комуністи. Відродження традиції почалося наприкінці 1980-х років, коли громади почали масово встановлювати нові хрести на історичних місцях.
Локалізація та функції Придорожні хрести встановлюють на роздоріжжях, межах полів, при в'їздах до населених пунктів, а також на місцях зруйнованих храмів. Вони виконують кілька ключових функцій у традиційній культурі:
Охоронна (апотропеїчна): Хрести встановлювали для захисту від епідемій (холери, чуми), війн та стихійних лих. Під час епідемій хрести ставили на всіх в'їздах до села, щоб «перегородити» дорогу хворобі. Наприклад, у селі Заліси на Ковельщині на кожному з чотирьох в'їздів стояло по три хрести. Для захисту від хвороб селяни також могли символічно оборювати село плугом довкола хрестів. Пам'ятна (меморіальна): Знаки ставили на місцях раптової загибелі або там, де ховали самогубців і невідомих подорожніх, оскільки їх було заборонено ховати на освяченому цвинтарі. Перехожі мали кидати гілку на таку могилу і молитися за упокій душі. На Слобожанщині хрести ставили на могилах чумаків уздовж Муравського шляху. Також хрести слугували кенотафами (символічними могилами) для вояків, які загинули далеко від дому. Обітна (вотивна): Люди давали «оброк» (обітницю) Богові заради зцілення рідних, порятунку від біди чи на подяку за врожай. Обрікаючись, жінки часто за одну ніч (до сходу сонця) пряли, снували і ткали рушник чи полотно, яким обв'язували хрест. Зокрема, у 1944 році в селі Ворокомле на Камінь-Каширщині таким нічним обходом хрестів із полотном зупинили масову дитячу смертність. Топонімічна: Хрести й каплички часто ставали орієнтирами та фіксувалися в мікротопоніміці (наприклад, урочища «Біля хреста», «Біля каплички»), зберігаючи пам'ять про історичні події (місця розстрілів, битв тощо)Jelonek T. Kapliczki i krzyże przydrożne w nazwach terenowych (na przykładzie mikrotoponimów gminy Wręczyca Wielka…) // Prace Onomastyczne. — 2020..
Символіка та зовнішній вигляд На Волині та Поліссі хрести переважно виготовляють із дерева (дуба чи сосни) і вони можуть сягати 5–9 метрів у висоту. Їх традиційно фарбують у блакитний колір.
Важливою особливістю волинських фігур є наявність вирізьблених або прибитих інструментів Страстей Христових (Arma Christi). Дехто помилково вважає ці символи масонськими, однак вони мають суто євангельське походження: Молоток, цвяхи та обценьки — інструменти розп'яття та зняття з хреста. Драбина — символ зняття тіла Ісуса Христа. Спис із губкою — якими римський воїн Лонгин проколов ребра Христу і якими Йому подавали оцет. 30 срібняків — платня Юди Іскаріота (на хрестах часто зображуються у вигляді 30 кружалець на дошці, іноді пофарбованих срібною фарбою). Півень (бляшаний на вершині) — символ зречення апостола Петра. На півночі Волині він зустрічається рідко, проте поширений у південних районах.
Кожен придорожній хрест на Поліссі та півночі Волині традиційно завершується кованим залізним хрестиком ручної роботи. Під ним часто розміщений металевий півмісяць. Символіка півмісяця має кілька пояснень: перемога християнства над ісламом, видозмінений змій (дракон), якого перемагає Христос, або ж якір — символ надії та християнський символ Богородиці.
Ще однією невід'ємною рисою є прикрашання хрестів вишитими рушниками, фартушками чи кольоровими стрічками. На думку етнографів, це пережиток давнього звичаю «одягання» статуй святих або ж магічний акт «замикання» простору від нечистої сили та хвороби.
Часто фігури оздоблюються різьбленими скульптурами. Одним із найпопулярніших сюжетів у народній різьбі є Христос Скорботний — фігура замисленого Спасителя, який, за апокрифічними легендами, сів перепочити на камінь перед розп'яттям на Голгофі, очікуючи, поки кати викопають яму для хрестаGrabias M. Kapliczki i krzyże przydrożne // Obyczaje. — 2002. — nr 9-10..
Типи придорожніх хрестів За матеріалом виготовлення придорожніх пам'яток виділяють: Дерев'яні — найпоширеніші, особливо в сільській місцевості Полісся та Волині, часто високі й монументальні. Кам'яні — характерні для південніших регіонів, часто мають різьблені елементи, іноді замінювали дерев'яні після їх руйнування. Металеві (ковані або чавунні) — набули поширення наприкінці XIX — у XX століттях.
Галерея
Див. також Капличка Розп'яття
Джерела та примітки
Посилання Духовні традиції Полісся та придорожні хрести Придорожні хрести Волині Дослідження історії хрестів Волині та Полісся