Бере́зне (до 1700 — Андрі́їв) — місто в Україні, центр Березнівської міської громади Рівненського району Рівненської області. Населення становить 13,1 тисяч осіб (2023).https://ds.dream.gov.ua/downloads/fded1002/f913f1f6/f3fb0a6a/0361d507/d9a5ae06/5753f493/60903eb8/5874bcf0/69a6fabf/614736cf/5996e9b5/dfc77f9f/Стратегія%20розвитку%20громади%20до%202030%20року.pdf
Місто розташоване на лівому березі річки Случ, за 22 км від залізничної станції Малинськ на лінії Рівне — Сарни, за 66 км від Рівного. Основними підприємствами Березного є: молокопереробне підприємство ТзОВ «Бімол», функціонує перша і єдина в Україні Українська сірникова фабрика; ДП «Березнівський лісгосп», ЗАТ «Продовольча компанія „Десна-2“», швейна фабрика «Укленко» та ін.
Статус міста з 2000 року.
Географія
Клімат Клімат у місті вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 630 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 30 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм. Пересічна температура січня — -5.5 °C, липня — 18.7 °C. Річна амплітуда температур становить 24.2 °C.
Походження назви За однією з версій, назва Андріїв походить від імені засновника поселення Андрія. З середини XVI ст. паралельно вживаються назви Андріїв і Бережне.
Друга назва Березне виникла від відозміни слова Набережне, Бережне, так як було розміщене на березні річки Случ. Ще одна версія походження назви Березне пов'язана з березовими гаями, що є дійсно характерні для цєї місцевості. Одна з легенд говорить, що засновником давнього поселення був Береза.
Назва Андріїв вживалася до 1700-го року. Пізніше містечко стали іменувати Береженкою, Бережним, а в XIX ст. усталилася назва Березне.
У дорадянській українській мові відбувалося випущення звуку Н у словах похідних від топонімів закінчених на -на, -ня, -не, -нє, -ни, -ний, -ній, -но, щоб запобігти збігові приголосних. Згідно з тодішньою парадигмою мало би бути:
Бере́зне — бере́зенський — бере́зенщина — бере́зенець.
Історія Перша письмова згадка як про Андріїв датується 1445 роком.
У XVI ст. поселення було значним торговельно–ремісничим осередком, яке оточували мури з двома брамами, відтак воно отримало статус містечка, магдебурзьке право і герб, мало свій магістрат і входило до складу Луцького повіту Хупківської волості.
Після Люблінської унії (1569) місто у складі Волинського воєводства перейшло до Речі Посполитої. Невдовзі для католиків було збудовано костел, який належав до Тучинської парафії. Містян змушували приймати католицтво, а православних не допускали до управління містом.
В 1629 місто мало 328 димів.
В др. пол. XVI ст. значно зросли розміри панщини, різних податків і поборів. Так, в 1549 з населення стягували по 20 грошів з «диму», а в 1630 — вже по 30 грошів. Грошова рента з лану зросла майже втричі. Це стало причиною невдоволення населення.
У 1584 в містечку Березному і в селі Холопи селяни повстали проти польських жовнірів, які прибули сюди для зміцнення польської влади. В 1592 під час селянсько-козацького повстання Косинського збройні виступи повторилися і, коли через містечко проходили постанці, міщани надавали їм допомогу і підтримку, зокрема, і людьми.
У кін. XVI ст., коли Маріанна Семашко, донька шляхтича Миколи, виходила заміж за Станиславова Даниловича, вона привнесла як посаг навколишні землі та Березнівський замок.
Містечко дуже постраждало в період Руїни (др. пол. XVII ст.) від походів польських жовнірів та набігів татар (1677): Березне було спалене, а більшість містян винищена. На початок XVIII ст. залишалося тільки 90 мешканців.
В кін. ХVІІІ ст., завдяки вигідному географічному розташуванні на річковому шляху і пожвавленню торгівлі, місто відродилося, і в ньому вже було 317 дворів (рівень 1625 року). Передмістя Теклівка і Сільце нараховували відповідно 18 і 46 дворів.
В 1795 під час третього поділу Речі Посполитої Березне у складі Волині анексує Російська імперія. Містечко стає адміністративним центром волості. Населення в той час становило 1086 мешканців.
Економічний розвиток продовжувався і в XIX ст. З 1843 у місті проводилося 12 одноденних і 3 кількаденних ярмарків щорічно, де продавалася частина товарів місцевого виробництва, а решту транспортували по Случі десятками суден і плотів. Головними товарами були ліс та хліб, окрім того, торгували полотна, мед, віск, хутро. Більшість торгівців були євреями.
У 1880-х економіка міста продовжила стрімко розвиватися: тут було побудовано ґуральню, пивоварний завод, водяний млин, сукновальню на р. Случ, два тартаки, цегельний завод, два парових млини. Крім новозбудованих, на Случі працювало ще кілька водяних млинів. Тоді відбулося і демографічне зростання: в 1887 у місті було 220 православних дворів з 1798 жителями, «римо-католицьких 66 душ обох статей і євреїв 2171 душа», тобто разом 4035 мешканців.
У вересні 1885 запрацювала залізниця Рівне — Лунінець, що швидко стала головним видом транспорту, на який був перенесений основний вантажопотоку, а водний шлях по річці Случ втратив своє значення. Сплав лісу і рух торгових суден припиняється, оскільки місто опинилося в стороні від залізниці (18 верств) і поступово перестало бути торговим центром та регіональним річковим портом. Місцеві підприємства з часом закрилися і на початку XX ст. Березне втрачає своє економічне значення, перетворившись на звичайне село, яке лише за традицією продовжували іменувати містечком. Зменшилася і кількість населення — на кінець XIX ст. у Березному проживало 3,4 тис. мешканців.
Перед Першою світовою війною губернським комітетом було прийнята низка рішень про фінансування у місті будівництва кількох господарських об'єктів, які могли б окреслити нові перспективи економічного розвитку, але початок війни скасував ці плани.
У 1919 Березне окуповали поляками і наступного року місто було включене до складу Ровенського повіту Волинського воєводства Польщі та стало адміністративним центром Березнівської гміни та прикордонним містом неподалік від межі з Радянським Союзом.
У 1920—1930-х через радянсько-польський кордон і місто Березне від комуністичного режиму у Польщу тікало дуже багато людей. Спочатку це були колишні урядовці, поміщики, промисловці, купці та духовенство, згодом професори, інженери, агрономи, вчителі, службовці. Всі вони розповідали жахливі речі про більшовицьку владу.
У 1933 розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі територію міста було розширено шляхом включення до складу міста передмість Березне: Сільце і маєтку ЛипкиRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 października 1933 r. o zmianie granic miasta Bereźne w powiecie kostopolskim, województwie wołyńskiem.
За польської окупації в місті було дві семирічні школи: одна з польською мовою навчання, інша — з українською, але навіть в ній вживання рідної мови обмежувалося.
На початку Другої світової війни у вересні 1939 армія Радянського Союзу окупувала східні польські регіони разом з містом Березне. Невдовзі місто у складі Волині було анексоване і увійшло до складу Радянського Союзу та було включено до Рівненської області УРСР. На початку 1940 містечко стало центром новоствореного Березнівського району.
Невдовзі після початку Німецько-радянської війна (1941—1945) з 6 липня 1941 по 10 січня 1944 Березне було окуповане німецьким військом.
У липні 1941 після прийняття Акту проголошення Української Держави (30 червня) в Березному та низці сусідніх містечок за ініціативи місцевого керівництва ОУН(б) відбулося проголошення державності України, на яке німці відповіли арештами членів ОУН.
У 1942 Березне увійшло до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ.
10 січня 1944 у місто увійшли частини Червоної армії і комуністична влада була відновлена.
В повоєнні роки налагоджено роботу слюсарного, ковальського, стельмашного цехів міського комбінату, запрацювали двоа парових млина, дві лісопильні, електростанція, Березнівська МТС. За зразком східних областей України проведено колективізацію.
У 1957 Березне отримує статус селища міського типу. У 1960-1970-х почав працювати комбінат побутового обслуговування населення, у смт споруджено льонозавод, швейну фабрику, фарфоровий завод, консервний цех харчокомбінату, багатоповерхові житлові будинки, готель, автовокзал.
21 грудня 2000 постановою Верховної Ради України № 2193-III смт Березне віднесено до категорії міст районного значення.
За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в місті проживало 13 669 осіб.
Промисловість
Відомим місцевим підприємством є Українська сірникова фабрика, яка була заснована у 2004. Обсяг виробництва — 630 млн коробків на рік.
Іншим великим підприємством є Березнівський порцеляновий завод. Як міжколгоспний завод з виробництва фарфору розпочав роботу у 1972 році. Спочатку підприємство було експериментальним, оснащено одним горном, мало 63 працівника. З 1974 року обсяги виробництва збільшилися, у 1975 запущено туннельну піч. Основним напрямком виробництва став повсякденний посуд — тарілки, кружки, кувшини, чайники, предмети декору — вази, цукерниці та інше. Також на заводі виготовлялись великі скульптурні композиції з шамотної глини. 03 грудня 1998 засновано ТОВ Березнефарфор.
Населення Станом на 1 січня 2019 року, населення становить особи.
Чисельність +Зміна чисельності міста Березне195919701979198920014 139 6 747 10 171 12 383 13 66920032004200520062007 13 426 13 275 13 112 13 127 13 18620082009201020112012 13 220 13 289 13 396 13 390 13 37220132014201520162017 13 444 13 435 13 405 13 373 13 35320182019202020212022 13 299 13 284 13 285 13 280 13 126
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці98.48 %росіяни1.07 %білоруси0.17 %поляки0.07 %інші/не вказали0.21 %
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська1328898.84 %російська1371.02 %білоруська100.07 %інші/не вказали90.07 %Усього13444100 %
Освіта і культура
У місті є дві бібліотеки: Березнівська центральна районна бібліотека та Березнівська центральна районна дитяча бібліотека.
Березнівський ліцей-інтернат спортивного профілю Навчальний заклад був відкритий у 2003 і невдовзі був реорганізований в Березнівський ліцей-інтернат спортивного профілю Рівненської області. Засновником ліцею-інтернату є Березнівська районна державна адміністрація.
Лісовий коледж
Найвідомішим навчальним закладом Березного є Березнівський лісовий коледж, заснований у 1960-х. Основні фахові напрямки коледжу — лісове господарство і бухгалтерський облік.
Восени 1979 неподалік території Березнівського лісового коледжу за ініціативою колишнього директора М. М. Новосада були розпочаті роботи по створенню дендрарію площею близько 30 га. Сьогодні це Березнівський державний дендрологічний парк.
Дендрологічний парк
Березнівський державний дендрологічний парк слугує базою науково-дослідних робіт з вивчення і забезпечення лісової флори українського Полісся. Різноманіття рослин представлено близько 850 видами, формами і різновидностей дерев та чагарників, 200 видами квітково-трав'янистої рослинності, які розміщенні за ботаніко-географічними систематичними ділянками.
Березнівський краєзнавчий музей