«Історія пані Ївги» — оповідання українського письменника, представника покоління «розстріляного відродження» Валер'яна Підмогильного. Автор оповідає історію колишньої поміщиці, яка щиро й наївно намагається підтримани Жовтневу революцію, але не знаходить відгуку в інших людей. Твір був написаний у 1923 році, а вперше надрукований 1924 року в журналі «Нова громада».

Сюжет Після того, як 1905 року селяни вбили в маєтку її чоловіка, пані Ївга Нарчевська перестала розуміти село, переїхала до міста і стала читати багато соціалістичних книг з власної книгозбірні. Її син Андрій опікувався маєтком і господарством, висилав їй гроші й запрошував її повернутися. Вона просила його перестати «експлуатувати» селян, попереджаючи про майбутню кризу, але він не зважав. З початком Першої світової війни він став головою місцевого відділу «союзу городів», — організації, створеної для допомоги царському уряду у веденні війни. Він закликав пані Ївгу іти працювати в один з його шпиталів, але вона відмовилась, бо «чекала кризи». Коли прийшла революція, вона подумки казала: «Благословляю тебе, народе!» Вона закликала сина роздати землю селянам і вступати в соціал-демократи, але він вирішив боротися проти народної стихії, а з приходом більшовиків утік.

У цей час пані Ївга вже погано почувалась і сильно кахикала. Сусіди не любили її «за мовчання й урочистий вигляд» і донесли на неї в ЧК. Чекісти обшукали її помешкання, але нічого забороненого не знайшли. Втім її книжки конфіскували, а саму її на радість сусідам виселили з кімнати. Пані Ївга прийняла це спокійно, вбачаючи в цьому спокуту своїх і синових гріхів перед народом, і навіть свою можливу смерть від голоду вважала «доцільною».

Її взяла до себе жити її колишня покоївка Настя, сподіваючись, що пан Андрій після відходу більшовиків добре заплатить за допомогу його матері. Оскільки пані Ївга не хотіла сидіти склавши руки, вона домовилася з Настею навчати грамоті її 13-річного сина Серьогу, «розбещену дитину вулиці». Пані Ївга загорілася ідеєю «виховати сина народу», передати йому свої знання і тим «хоч трохи спокутати гріхи роду». Однак Серьога не хотів вчитися, мати била його ременем, а він за це все сильніше ненавидів пані Ївгу. Він повісив над дверима відро з льодовою водою й підлаштував так, що воно вилилось на голову пані Ївзі. Пані Ївга не мала в що перевдягтися, вона трусилася від холоду й шепотіла «Я даю відповідь за гріхи всіх наших предків». Ввечері у неї вже був жар, а на ранок вона померла.

Проблематика В оповіданні Валер'ян Підмогильний реалістично відтворив складну ситуацію взаємин старої інтеліґенції й нового ладу в перші пореволюційні роки. За таку жорстокість реальності йому в дружніх полеміках докоряли навіть найближчі друзі. Так дружина Григорія Косинки Тамара Мороз-Стрілець згадує, що коли Підмогильний розповідав про свою вчительську працю, за якою шкодував, про любов до дітей і сказав, що від дітей «залежить доля Батьківщини», Григорій Косинка зауважив, що ці думки перегукуються з мотивацією пані Ївги, однак кінець оповідання заперечує таку мотивацію. На питання Косинки, навіщо такий кінець, Підмогильний відповів: «Це життєвий факт»Мороз-Стрілець Т. Голос пам'яті, с. 111—112..

Публікації твору Твір уперше був надрукований 1924 року в журналі «Нова громада» (№ 17, с. 7 —8).

Оповідання входило до збірок «Військовий літун» (1924), «Проблема хліба» (1927, 1930), публікувалося в хрестоматіях «За 25 літ» А. Лебедя та М. Рильського (1926), «Боротьба та будівництво» Л. Єгорової, В. Павловського, Я. Чепіги (1929).

Екранізація Історія пані Ївги, короткометражний фільм 1990 року режисера Микити ІвановаІсторія пані Ївги, сюжет якого заснований на окремих епізодах оповідання. Фільм, зокрема, детально показує сцену обшуку кімнати пані Ївги, а також переповідає сюжетну лінію її стосунків з сином Андрієм.

Виноски

Література Підмогильний В. П. Оповідання. Повість. Романи. — К.: Наукова думка, 1991. — 800 с. — ISBN 5-12-002453-X