Святосла́в Іва́нович Вакарчу́к  — український музикант, лідер гурту «Океан Ельзи», громадський діяч, колишній політичний діяч та голова партії «Голос»Вакарчук став головою партії «Голос» Укрінформ (24.07.2019), композитор, автор пісень, лейтенант ЗСУ.

Здобув всеукраїнське та міжнародне визнання як музикант, вокаліст, лідер рок-гурту «Океан Ельзи», композитор. Заслужений артист України (2005), кавалер Ордену Свободи, народний депутат України 6-го скликання від партії «Наша Україна» (від 2007 до 2008) і 9-го скл. (2019—2020). Лауреат премії імені Василя Стуса (2014). Почесний громадянин Києва (2015) та Львова (2014). Кандидат фізико-математичних наук (2009). Син колишнього міністра освіти та науки України, фізика та політика Івана Вакарчука.

Життєпис Народився 14 травня 1975 року в Мукачеві в сім'ї відомого українського науковця-фізика Івана Вакарчука. Дитинство та юність провів у Львові.

Батько — Іван Олександрович (1947—2020), українець, походив з українського села Старі Братушани у Молдові. Мати — Світлана Олександрівна ( 1947), українка, народилася в місті Мукачеві, куди у 1946 році за розподілом як освітянка отримала скерування її мама Ніна ( 1917, Могилів-Подільський, нині Вінницької области). Через 2 місяці після народження Святослава родина повернулася з Мукачева до Львова, де й проживала постійно.

Святослав закінчив Львівську школу № 4 з поглибленим вивченням англійської мови (тепер Львівська лінгвістична гімназія) зі срібною медаллю. Два роки у музичній школі вчився грати на скрипці та одночасно навчався грати на баяні. У шкільні роки грав у КВК, створював шкільний театр, грав у баскетбол.

1990 року поїхав за обміном до Канади, звідки привіз велику колекцію касет і записів рок-музики.

У 1991—1996 роках навчався на фізичному факультеті ЛНУ ім. Франка (спеціалізація — теоретична фізика). Друга вища освіта — економіст-міжнародник. 1996 року вступив до аспірантури кафедри теоретичної фізики того ж університету.

Влітку-восени 1994 року приєднався до артрок-гурту «Клан тиші», створеного 1992 року такому складі: Андрій Голяк (вокал), Павло Гудімов (гітара), Юрій Хусточка (бас-гітара), Денис Глінін (ударні), після того, як раніше звідти пішов Андрій Голяк. З 12 жовтня 1994 гурт взяв назву «Океан Ельзи».репетиції проводили зокрема в гуртожитку № 2 лісотеху (тепер НЛТУ) Святослав Вакарчук став вокалістом, автором більшості текстів і музики та незмінним лідером гурту.

Після закінчення університету Вакарчук міг продовжувати навчання за кордоном, але зосередився на музичній кар'єрі. У квітні 1998 року гурт переїхав до Києва, де записав дебютну платівку «Там, де нас нема» (1998).

У вересні 2004 року з гурту пішли басист Юрій Хусточка і клавішник Дмитро Шуров (у складі групи від 2000 року), які створили рок-гурт «Esthetic Education», а також гітарист Павло Гудімов, який створив у 2005 рок-гурт «Гудімов». Залишився лише ударник Денис Глінін. Після їхнього відходу Святослав написав пісню «Дякую».

Альбом «Ґлорія» (2005) був записаний уже новим складом «Океану Ельзи».

У 2005 році Святослав виграв премію «Viva! Найкрасивіші» у номінації «Найкрасивіший українець» за версією журналу «Viva!» та прикрасив його обкладинку.

4 листопада 2008 року в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбувся концерт-презентація нового музичного проєкту Святослава Вакарчука «Вночі». На концерті було представлено 11 композицій, які увійшли до однойменного альбому, що складається з різноманітних за жанром, здебільшого джазових, пісень.

Влітку 2009 року Святослав Вакарчук захистив дисертацію на звання кандидата фізико-математичних наук в Інституті фізики конденсованих систем НАН України. Тема роботи: «Суперсиметрія електрона в магнітному полі». Праця над дисертацією тривала багато років, але через постійну зайнятість завершити її вдалося лише 2009 року. Раніше один з альбомів «Океану Ельзи» було названо «Суперсиметрія», а одна з пісень альбому має назву «Susy», що є абревіатурою від supersymmetry.

Окрім рідної української, вільно володіє польською, англійською та російською мовами.

Наприкінці 2011 року він презентував новий музичний проєкт «Брюссель», в якому представив пісні, що не вписуються до концепції гурту «Океан Ельзи». Для роботи над цим альбомом Святослав запросив музикантів Дмитра Шурова, Макса Малишева, Петра Чернявського та Сергія Бабкіна. Навесні 2012 року проведено тур проєкту «Брюссель». Весною 2016 року гурт «Океан Ельзи» випустив альбом «Без меж» і розпочав дворічний світовий тур, який завершився 17 червня 2017 року у Львові.

У 2013 році виступив на конкурсі «Нова хвиля» заспівавши пісню Леоніда Агутіна «Я буду всегда с тобой».

З 2017 року — член Наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».

З 3 серпня 2018 року Святослав є співведучим журналіста Івана Яковини у програмі «Несподівана фізика» на Радіо «НВ».

2021 року випустив свій третій сольний проєкт «Оранжерея». Крім нього, в проєкті взяли участь деякі учасники гурту «Океан Ельзи» — Мілош Єліч, Денис Дудко та Денис Глінін, також Денніс Аду, Григорій Чайка та переможниця проєкту «Голос» Віталіна Мусієнко.

В перші дні Російського вторгнення 2022 року, пішов до територіального центру укомплектування і уклав контракт із ЗСУ. Отримав звання лейтенанта Збройних Сил України і був направлений до львівської військово-цивільної адміністрації. Діяльність під час повномасштабного вторгнення (2022—2026)

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну у лютому 2022 року Святослав Вакарчук долучився до лав територіальної оборони Львівщини. Згодом він уклав офіційний контракт із Збройними силами України, отримавши військове звання лейтенанта. Як офіцер із морально-психологічного забезпечення (за цивільною спеціальністю військового психолога і соціолога), Вакарчук був відряджений для виконання завдань у різні регіони України, зокрема проводив виступи для військовослужбовців безпосередньо на передовій лінії фронту та у прифронтових госпіталях.

У травні 2024 року в медіа поширилися чутки про демобілізацію артиста після публікації його електронної декларації «при звільненні». Проте пресслужба гурту «Океан Ельзи» та військове командування спростували цю інформацію, уточнивши, що подання декларації було стандартною процедурою під час планового переведення лейтенанта Вакарчука на іншу військову посаду в лавах ЗСУ. Загалом за час служби у 2022–2024 роках він задекларував близько 850 тисяч гривень офіційного грошового забезпечення, яке спрямовував на благодійність.

Протягом 2024–2026 років Вакарчук продовжував суміщати виконання службових обов'язків із широкою благодійною та культурною діяльністю: Підтримка фронту: Завдяки фонду Святослава Вакарчука здійснювалися регулярні закупівлі військового обладнання, розвідувальних БПЛА та транспортних засобів для сил оборони (зокрема для підрозділів ДПСУ, 72-ї ОМБр та бригади «Хартія»). Творчі та гуманітарні проєкти: На початку 2026 року Вакарчук оголосив про запуск нового благодійного проєкту підтримки молодіжних культурних ініціатив у постраждалих від війни регіонах України. У цей же період він провів низку благодійних акустичних виступів та європейських концертів у Варшаві, Берліні та Парижі, метою яких був збір коштів на гуманітарні потреби та закупівлю медичного обладнання. Політичне каяття: У публічних заявах співак офіційно перепросив перед прихильниками за свій попередній досвід у політиці (зокрема участь у парламентських виборах), зазначивши, що недооцінив рівень суспільних очікувань, і остаточно підтвердив, що надалі бачить своє життя виключно в музиці та громадській роботі.

Станом на 2025–2026 роки, згідно із соціологічними опитуваннями, рівень суспільної довіри до Вакарчука як до однієї з провідних фігур культурного опору перевищував 70%. Він продовжував регулярно відвідувати прифронтові міста (зокрема Харків) з метою підтримки місцевого населення та військових.

Примітки

Політика

Парламентська діяльність (2007—2008, 2019—2020)

30 вересня 2007 року Вакарчука було обрано на позачергових виборах до ВРУ за списком пропрезидентського блоку НУНС (№ 15 у списку). Був членом Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації, а також членом груп з міжпарламентських зв'язків.

Будучи нардепом, не подавав законопроєктів, подав 2 поправки, одна з яких була врахована.

Був присутній на засіданнях — 71 раз, відсутній — 56 разів. Пропустив 44 % засідань (з них, абсолютна більшість — вже після подання заяви про складення повноважень народного депутата). 11 вересня 2008 року добровільно склав депутатські повноваження. 16 грудня 2008 року Верховна Рада прийняла постанову про дострокове припинення повноважень народного депутата.

Сам Вакарчук у червні 2019 року розповів, що 11 вересня 2008 року він офіційно написав заяву про складання мандату і вважав за потрібне з того моменту більше не приходити в парламент. Яценюк, який тоді був головою Верховної Ради, її підписав, але керівництво блоку «Наша Україна — Народна самооборона», за списками якої він потрапив до Ради, не одразу його виключила, і таким чином, статистика його відвідувань значно погіршилась. Вакарчук додав, що до того, як написав заяву про виключення, він відповідально ставився до роботи у парламенті. «Коли ми порахували, скільки ж реально, в той час, коли я справді був депутатом, я прогулював, або точніше — не приходив, тому що я не прогулював взагалі, виявилося, що це було 10 % часу», — пояснив він.

За даними VoxUkraine, слова Вакарчука відповідають дійсності. І до написання заяви про складення мандату було пропущено всього 9 % засідань.

Вдруге був обраний до Верховної Ради на позачергових виборах 21 липня 2019 року. 11 червня 2020 року Вакарчук оголосив про плани щодо завершення роботи народним депутатом.

Це вдруге, коли Вакарчук складає мандат. Вакарчук повідомив, що має плани на реалізацію великого освітнього проекту. Замість Вакарчука його місце депутата в Раді посіла дружина екс-міністра оборони Андрія Загороднюка Аліна Свідерська.

4 вересня Росією щодо Вакарчука та, серед інших, членів партії Голос, було введено персональні санкції, на що Святослав відреагував нейтрально.

Партія «Голос»

16 травня 2019 року на Старокиївській горі Вакарчук презентував свою політичну партію «Голос».Вакарчук заявив про створення партії і похід у Раду // Українська правда, Четвер, 16 травня 2019, 11:18«Ми ж не беремо в олігархів жодної копійки, жодної цукерки». Вакарчук оголосив про створення партії для участі в парламентських виборах // gordon, 16 травня 2019, 11:40Старт порлітичного руху Святослава Вакарчука // facebook, 16 травня 2019, 08:38 Очолив список партії на парламентських виборах.Офіційно. Вакарчук очолить список Голосу в Раду Новое Время Також він назвав п'ять ключових пунктів програми: «Перше — інтереси громадян України понад усе, екзистенційний вибір України — Європа, один закон для всіх, вільна економіка без олігархів, влада підзвітна громадянам України».

«Голос» отримав 5.82 % голосів і, відповідно, 17 депутатів за списками, ще троє депутатів від партії перемогли на одномандатних округах.

24 липня 2019 року з'їзд партії «Голос» обрав Вакарчука головою партії. 29 серпня 2019 року у парламенті була створена фракція «Голос». Керівником фракції «Голос» став Сергій Рахманін. Був членом Комітету зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництваПарламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ Новинарня (29.08.2019).

11 червня 2020 року заявив, що зареєстрував у Верховній Раді постанову про складання депутатських повноважень. 18 червня ВРУ відмовилася припинити повноваження Вакарчука, 19 червня він вийшов з фракції партії Голос.

Інтереси