Битва при Каркарі — велика битва у 853 році до нашої ериЧасом вказують 854 рік до нашої ери., що сталася під містом Каркарою між ассирійськими військами Салманасара III та південносирійською коаліцією. За масштабами була однією з найбільших битв тих часів — всього з обох боків у ній взяли участь понад 100 тисяч вояків. Найімовірніше битва завершилися нічиєю.
Історія Війну розпочав молодий та войовничий ассирійський цар Салманасар ІІІ,Правив з 859 по 824 роки, за 34 роки правління здійснив 32 походи. Відповідно, битва при Каркарі припадає на 5-6 роки його правління і є однією з перших великих воєн нового царя. який продовжив ассирійську політику направлену на підкорення Сирії та Ханаану — земель Східного Середземномор'я та оволодіння важливими торговельними шляхами.
Військову кампанію 854 року Салманасар ІІІ спрямував на захід. На той час в регіоні усвідомили ассирійську загрозу, але завдяки діям ворожої дипломатії та внутрішнім чварам не усюди змогли об'єднатися. Цар Каркемиша Сангара прислав Салманасару багату данину, а також власну дочку та сто дочок каркемишських вельмож. Ассирійська армія перейшла Оронт, гори Аман і спустилася в Кілікію де узяла величезну здобич. Ассирійці підкорили Північну Сирію і тепер прийшла черга Південною. Але тут страх перед спільним ворогом виявився сильнішим за внутрішню ворожнечу і місцеві правителі змогли зібратися в потужний Південносирійський союз. Навіть такі закляті вороги як ізраїльський цар Ахав та дамаський Венадад об'єдналися.
Кампанія 853 року описується в «Аналах» Салманасара. Згідно з ними його війська узяли велике торгове місто Хальпу і вторглися на територію Хамату. Майже без опору вони захопили кілька міст. Цар Хамату який входив до Південносирійської коаліції звернувся по допомогу до союзників. Самі ассирійці нараховують в її складі 12 держав, але провідну роль відігравали Арам, Хамат та Ізраїль. Основою коаліції був Арам зі столицею в Дамаску. За ассирійськими джерелами дамаського царя звали Адад-Ідрі, а за Біблією Бен-Хадад. Аналіз тексту показує, що мова певно йде про одну й ту саму людину. Також відомо, що усі тодішні дамаські царі носили почесне ім'я Бен-Хадад — «син Адада», яке як титул використовували колись хуритські царі. Проблема повністю не розв'язана, але за традицією Адад-Ідрі ассирійських джерел ототожнюється з біблійним Бен-Хададом (Венададом), який вивів на зустріч ассирійцям 1200 колісниць, 1200 вершників та 20 тисяч піших воїнів. Великі армії привели також цар Хамату Ірухлені — 700 колісниць, 700 вершників та 10 тисяч піхоти та цар Ізраїлю Ахав — 2 тисячі колісниць та 10 тисяч піхоти. Також свої загони, що правда значно меншої чисельності, прислали дрібні фінікійські міста та окремі правителі. Прийшли на допомогу амманітяни та араби шейха Гіндібу, який прислав тисячу вершників на верблюдах. Серед інших загонів згадується тисяча мусрійців. З одного боку «Мусрі» ассирійці називали Єгипет, а з іншого боку таку само назву мало і князівство на північ від Ассирії. Тож чи то в битві брав участь експедиційний єгипетський корпус чи це був загін з якогось сирійського чи анатолійського князівства достеменно невідомо. Усього за асирійськими данимиВласне усі цифри в цій статті подаються за надписом Салманасара ІІІ на моноліті з Карха в перекладі поданому в Хрестоматії з історії Стародавнього світу 1950 року видання, дивись в джерелах. З одного боку для ассирійців, як і для давньосхідної культури характерна скрупульозність у цифрах, зовсім не схожа ту легкість з якої середньовічні джерела описують багатосоттисячні орди ворогів. З іншого боку, це фактично агентурні данні, оскільки ясна річ ніхто ворожому правителю не звітував про чисельність військ. Тай певну неточність створює той факт, що в надписі згадується 12 царів, але перелічується лише 11. сили коаліції налічували 44900 піших воїнівВ залежності від перекладу цифри відрізняються. Чим це пояснюється не ясно, але князю в якого тисяча воїнів у одному перекладі приписують 10 тисяч в другому і «цифри не збереглися» в третьому, тож можливо піхоти було і 54 чи навіть 63 тисячі. В статті дано за перекладом який вказує найменшу сумарну чисельність. Щодо інших родів військ розбіжностей між перекладами не спостерігається., 3940 колісниць, 1900 кіннотників та тисячу вершників на верблюдах. Оскільки екіпаж бойової колісниці складався щонайменше з двох людей — колісничого та воїна, то загальна чисельність армії союзу становила не менше 56 тисяч вояків. Зазвичай історики оцінюють її в 60 тисяч воїнів. Чисельність ассирійського війська невідома, але вона має бути зіставною, а ймовірно і більшою. У 845 році до нашої ери Салманасар ІІІ для походу в Сирію зміг зібрати нечувано велике військо в 120 тисяч воїнів, тож вряд чи за 8 років до того він вивів у поле армію меншу за ворожу. Отже, у битві при Каркарі зійшлося понад 100 тисяч воїнів. Для порівняння сили єгиптян та хетів у знаменитій битві під Кадешем за чотириста років до того оцінюються приблизно в 20-30 тисяч з кожного бокуПричому скоріше менше ніж більше.. При будь-якій інтерпретації «Поеми Пентаура», в якій описується битва при Кадеші її явно округлені чисельності колісниць в сумі налічують не більше 3,5 тисяч, в той час під Каркаром лише ханаанціВ широкому розумінні цього слова, як жителі Ханаану, тобто включно з ізраїльтянами. мали більшу точну чисельність колісниць. Тобто масштаб битви імперій епохи розквіту бронзового віку був вдвічі менший за важку, але регіональну війну кінця бронзи початку залізаВзагалі битва такого масштабу вважалася б великою аж до великих кінця XIX століття..
Війська союзників зібралися під Каркарою в Хаматі. Там же сталася і найбільша битва ІХ століття. Чим вона закінчилася не відомо. Салманасар ІІІ описує події як свою перемогу і хвастається, що знищив 14 тисяч ворожих воїнівПри усіх грубах хвастощах ассирійських царів треба знову ж таки підкреслити акуратність в цифрах — Салманасар заявляє, що знищив чверть ворожої армії, порівняйте це з суворівським виразом про турецькі втрати — «А що їх басурман жаліти? Пиши сорок тисяч!».. Однак про результати битви ассирійський надпис говорить вельми непевно. Такі само й політичні наслідки битви — жодного з царів коаліції не було узято в полон, їх царства не було завойовано. Та й вчорашні союзники після битви поводять себе так ніби ассирійська небезпека відійшла у минуле. Судячи з усього битва закінчилася невдало для ассирійців — вони або програли, або ж усе завершилося кривавою нічиєю. Можливо 14 тисяч вбитих ворогів згадуються для того, щоб назвати хоч якийсь успіх.
Безпосереднім наслідком битви стало те, що на 4 роки ассирійці припинили будь-які вторгнення в Сирію, а нова велика війна розпочалася лише через 8. Ізраїль вийшов з коаліції і незабаром знову розпочав війну з АрамомСирійці та ізраїльтяни «любили» одне одного вже в ті часи. І займаються гризнею досі.. Вже наступного після битви року Ахав разом з союзним йому Йосафатом вирішили напасти на зайорданське місто Рамот-Гілеад, що належало араму. Це місто розташовувалося на важливому торговельному шляху з Дамаску до Аравії і значною мірою забезпечувало контроль над цією дорогою. В битві під стінами Рамот-Гілеада Ахава було смертельно поранено, а об'єднане ізраїльсько-юдейське військо відступило.
В довгостроковій перспективі битва при Каркарі не зіграла помітної ролі — Салманасар ІІІ зробив за своє довге царювання ще кілька походів в Сирію, в тому числі і згадуваний вище похід 845 року коли він зібрав величезне стодвадцятитисячне військо, однак хоч місцеві правителі врешті й визнали зверхність Ассирії і платили данину, але закріпитися в регіоні у ІХ столітті ассирійцям так і не вдалося.
Інша битва Близько 720 року до нашої ери під Каркарою ассирійці за правління Саргона ІІ розбили коаліцію, що складалася з царів Хамата, Арпада, Сімміри та Дамаску, але ця битва менш відома ніж та що сталася за 120 років до неї.
Першоджерело Нижче наводиться уривок з надпису ассирійським діалектом аккадської на великому моноліті з Карху (стародавнього Тушхана) на верхньому Тигрі. ПерекладРосійською виконав М. І. Дьяконов, а потім з російської на українську Секіші. зроблено за Е. Schrader, Keilinschnftliche Bibliothek, I. H. Rawlinson, Cuneiform inscriptions of Western Asia, vol. Ill, 7—8.
Примітки
Джерела Хрестоматия по истории Древнего мира: [В 3 т.] / Под ред. акад. В. В. Струве. — М., 1950. — Т. 1. Древний Восток / Сост. И. С. Кацнельсон, Д. Г. Редер. Ось тут інший варіант перекладу того ж надпису зроблений Яновською Н. Б. Відрізняється в деталях.