Лестер Сіті () — професійний англійський футбольний клуб з міста Лестер (графство Лестершир). Чемпіон Англії сезону 2015/16, володар Кубку Англії сезону 2020/21, тричі вигравав Кубок Футбольної ліги та двічі Суперкубок Англії. Домашні ігри проводить на стадіоні «Кінґ Павер». Традиційне серед уболівальників прізвисько клубу — «лисиці».
Клуб був заснований в 1884 році як «Лестер Фосс». Вперше здобув право грати в найвищому дивізіоні Англії в 1908 році. До першого чемпіонства найвищим досягненням було друге місце в сезоні 1928/29. Сім разів перемагав у другому за рівнем дивізіоні країни. Цей рекорд «Лестер» ділить з «Манчестер Сіті». У сезоні 2015/16 команда здобула чемпіонство в Прем'єр-лізі під керівництвом Клаудіо Раньєрі. Букмекерські контори перед стартом чемпіонату приймали ставки на чемпіонство «Лестера» з коефіцієнтом 5000, тобто математично ймовірність чемпіонства оцінювалася як мізерно мала.
У клубі «Лестер Сіті» починав свою кар'єру Гарі Лінекер і з 24 голами був найрезультативнішим бомбардиром чемпіонату Англії 1984/85 (разом з Керрі Діксоном), воротар Гордон Бенкс виграв перший Кубок Ліги команди в 1964 році та в складі збірної Англії став чемпіоном світу 1966 року, Джеймі Варді побив 13-річний рекорд Руда ван Ністелроя забивши в 11 матчах поспіль 13 голів, а Вес Морган став третім в історії чемпіонів АПЛ, хто відіграв повністю всі матчі в сезоні.
Історія
Заснування
Футбольний клуб був сформований в 1884 році групою старих вігестонів і членів біблійного класу в старій церкві Емануїла на Нью-Парк-стріт. Перша назва команди була «Лестер Фосс», а вже в 1890 році клуб приєднався до Футбольної асоціації. Оскільки футбол в той час почав стрімко розвиватися по всій країні, як окремий вид спорту робітничого класу, і тому незабаром в Лестерширі футбол почав конкурувати з цінами, які пропонували вже створені клуби з крикету або регбі.
Перед тим як переїхати до «Філберт Стріт» в 1891 році, клуб проводив свої ігри в п'яти різних місцях, включаючи парк Вікторія, який розташовувався в південно-східній частині міста, поле для крикету на вулиці Белгрейв та майданчики для велосипедів. Також, в 1891 році клуб приєднався до «Ліги Мідленд», а три роки по тому, в 1894, «Лестер» став членом Другого дивізіону Футбольної ліги. В першому офіційному матчі клуб поступився «Грімсбі Таун» з рахунком 4:3, а першу перемогу здобув на наступному тижні в матчі проти «Ротергем Юнайтед». У тому ж сезоні команда отримала перемогу, яка стала найрезультативнішою за всю історію існування клубу, обігравши у відбірковому раунді Кубка Англії «Ноттс Олімпік» з рахунком 13:0. 1908 року «Лестер Фосс» вийшов до Першого дивізіону Футбольної ліги (вищий дивізіон англійського футболу), але не зумів в ньому закріпитися, закінчивши сезон 1908/09 на останній 20-й сходинці та програвши протягом сезону клубу «Ноттінгем Форест» з рахунком 12:0 (рекордна поразка в історії клубу).
У 1919 році, коли футбол в Англії відновився після закінчення Першої світової війни, «Лестер Фосс» відчув фінансові складнощі та в результаті остаточно розорився і на основі розваленої команди був створений «Лестер Сіті», що збіглося з отриманням Лестера статусу міста-сіті в тому ж році. Нове ім'я принесло нові досягнення. В цей період в складі команди виступав її найкращий бомбардир Артур Чендлер, на рахунку якого 273 м'ячі (рекорд досі не побитий). 1925 року був зафіксований ще один рекорд клубу: капітан команди Джон Дункан в матчі чемпіонату проти «Порт Вейл» забив 6 безмовних м'ячів, а сама гра закінчилася з рахунком 7:0. У той же проміжок часу з'явився й антирекорд: на матч «Лестер Сіті» проти «Стокпорт Каунті», який проходив в місті Манчестер на легендарному стадіоні «Олд Траффорд», прийшло всього 13 глядачів. Найвище досягнення клубу довелося також на міжвоєнну добу: «Лестер» завоював срібні медалі Першого дивізіону сезону 1928/29. До кінця 1940-х років клуб виступав нестабільно, періодично вибуваючи у Другій дивізіон і повертаючись.
Друга половина XX століття В 1949 році «Лестер Сіті» вперше дійшов до фіналу Кубку Англії, та зазнав поразки в тому матчі проти команди «Вулвергемптон» з рахунком 1:3. Однак, вже на наступному тижні команда святкувала нічию здобуту в останньому турі сезону, яка врятувала їх від вильоту з Другого дивізіону. 1954 року команда виграла Другий дивізіон, але через один сезон знову повернулася в нього. У сезоні 1956/57 році «Лестер Сіті» знову виграв Другий дивізіон, набравши 61 очко і забивши 109 голів, а нападник Артур Роулі забив в цьому сезоні 44 голи (клубний рекорд).
Під керівництвом Метта Джілліса та його асистента Берта Джонсона, «Лестер» двічі брав участь у фіналі Кубку Англії, але в обох випадках, як в 1961, так і в 1963 роках, поступився своїм опонентам. Таким чином, поразка в 1961 чемпіону Англії «Тоттенгему», принесла можливість «Лестеру» випробувати свої сили на європейській арені й клуб відкрив свою європейську сторінку в історії, взявши участь в розіграші Кубка володарів кубків, однак дорогу їм перегородив мадридський «Атлетіко», якому вдалося переграти «лисиць». В сезоні 1962/63 клуб очолював першу сходинку в Першому дивізіоні протягом зими. Завдяки сенсаційному прориву та майстерній грі за тяжких погодних умов вони дістали прізвисько «Королі Льоду» і в остаточному підсумку посіли четверту позицію в турнірній таблиці, здобувши найвище досягнення в післявоєнний час. Джілліс привів «Лестер» до перемоги в змаганні за Кубок Футбольної ліги в 1964 році, де лисиці змогли обіграти у фіналі «Сток Сіті» з рахунком 4:3. Команда дійшла до фіналу цього турніру і наступного року, але поступилася з рахунком 2:3 лондонському «Челсі». Завдяки останнім успіхам команди, тактика Джелліса та Джонсона отримувала багато позитивних відгуків, але невдовзі після невдалого старту сезону, Метт Джілліс подав у відставку в листопаді 1968. Його наступник Френк О'Феррелл не зміг перешкодити вильоту «Лестер Сіті» в нижчий дивізіон, але клуб спромігся дійти до фіналу Кубку Англії, але поступився «Манчестер Сіті» 0:1.
В 1971 році «Лестеру» вдалося повернутися в Перший дивізіон та, навіть, переміг в боротьбі за Суперкубок Англії проти «Ліверпуля» з мінімальним рахунком 1:0. В новому сезоні команду очолив Джиммі Блумфілд, який зміг втримати займану позицію. 1974 року «Лестер Сіті» дійшов до півфіналу Кубка Англії, але не зміг пройти далі, а в 1978 році знову покинув еліту англійського футболу, опинившись у Другому дивізіоні. Протягом 1980-х років клуб то повертався в Перший дивізіон, то вилітав назад, і іноді доходив до високих стадій в розіграшах Кубків.
Новий розквіт команди припав на середину 1990-х років, коли в 1996 році посаду головного тренера обійняв спеціаліст з Північної Ірландії Мартін О'Нілл. Йому вдалося не тільки повернути «Лестер Сіті» в Прем'єр-лігу, але і зміцнитися в ній, зайнявши до кінця чемпіонату місце у верхній частині турнірної таблиці. 1997 року «лисиці» вдруге у своїй історії виграли Кубок Футбольної ліги, обігравши в переграванні фіналу «Мідлсбро». У тому ж сезоні «Лестер» знову (36 років потому) зіграв в Кубку володарів кубків, але команду переграв той же самий мадридський «Атлетіко». Наприкінці 1990-х «Лестер Сіті» вчергове дійшов до фіналу Кубка Футбольної ліги, але поступився лондонському «Тоттенгему».
У наступному розіграші трофею команда О'Нілла, хоч і не без зусиль, подолала всі раунди й вийшла у фінал. 27 лютого 2000 року у вирішальному матчі на «Уемблі» проти клубу «Транмер Роверз» рахунок у першому таймі відкрив шотландський захисник «Лестера» Метт Елліотт. На 78-й хвилині нападник «бродяг» Девід Келлі вирівняв положення, проте нічийний результат протримався всього три хвилини — той же Елліотт, визнаний кращим гравцем зустрічі, поставив крапку в матчі за дев'ять хвилин до кінця основного часу. «Лестер» став триразовим володарем трофея.
Початок XXI століття У 2001 році на посаду головного тренера було запрошено колишнього наставника молодіжної збірної Англії Пітера Тейлора. Після цього клуб розпочав своє падіння. Так, 28 вересня 2000 року, у гостьовому матчі-відповіді «Лестер» поступився сербській команді з Белграда — «Црвені Звезді» — з рахунком 1:3 за путівку до другого раунду Кубку УЄФА. Команда розпочала старт сезону досить потужно, зберігаючи восени протягом двох тижнів місце в єврокубках. Але з часом провалилася в багатьох зустрічах та під кінець сезону опинилася на 13-й сходинці. Тейлор був звільнений після провального сезону 2001/02, та на його місце прийшов Дейв Бассетт разом зі своїм асистентом Мікі Адамсом. Їм вдалося повернути команді впевненість, а у 2003 році клуб придбав Гарі Лінекер, який приніс «Лестеру» фінансову стабільність. Перед стартом сезону 2002/03, «Лестер» переїжджає до нового стадіону «Волкерс Стедіум», який вміщує в собі 32,500 глядачів. Так закінчилась 111 річна історія «Філберт Стріт». В сезоні 2003/04 в Прем'єр-лізі «Лестер» ґрунтовно зміцнився, купивши велику кількість гравців. Але залишитися на вершині не вдалося, і «лисиці» покинули вищий дивізіон англійського футболу. Після цього клуб знову змінив головного тренера, але і це не врятувало клуб від подальшого спаду. 2008 року «Лестер Сіті» виявився в Першій лізі (третьому дивізіоні).20 червня 2008 року менеджером «Лестер Сіті» було призначено Найджела Пірсона. За два роки у клубі Пірсон виграв Першу лігу, набравши з командою 96 очок, а у першому сезоні в Чемпіоншипі досягнув неочікуваного 5-го місця, що дало «Лестеру» можливість зіграти у плей-оф за право виходу у Прем'єр-лігу. «Лестер» програв півфінал плей-оф «Кардіффу», після чого Пірсона через проблеми з керівництвом клубу замінив Паулу Соза.
У серпні 2010 року, відповідно до укладеної трирічної угоди зі спонсорства футболок з групою King Power Group, що займається дьюті-фрі, Мілан Мандаріч продав клуб тайському консорціуму Asian Football Investments (AFI). Мандаріч, як один з інвесторів в AFI, залишився головою клубу. 1 жовтня 2010 після провального початку сезону, тільки з однією перемогою в 9 матчах, тренер клубу Пауло Соза був звільнений клубом. Два дні потому, Свен-Йоран Ерікссон був призначений на його місце, підписавши дворічний контракт з клубом. Пізніше, 29 листопада 2010 року Мілан Мандаріч погодився купити «Шеффілд Венсдей». Покупка була завершена після позачергових загальних зборів акціонерів клубу 14 грудня 2010 року. Мандаріч пішов з поста голови «Лестер Сіті» і повноцінним власником клубу став Вішаї Шрівадданапрабха.
За підсумками сезону 2013/14 «Лестер», який виступав у другому за силою дивізіоні чемпіонату Англії — Чемпіоншипі — за шість турів до кінця турніру гарантував собі повернення в Прем'єр-лігу. У наступному сезоні, який команда провела під керівництвом свого колишнього наставника Найджела Пірсона, команді вдалося уникнути вильоту з Прем'єр-ліги, видавши на фініші турніру безпрограшну серію з восьми матчів, щоб створити сенсацію європейського футболу.
Чемпіонство в сезоні 2015/16
Сезон 2015/16, який став справжньою казкою не тільки для Лестера, а для всього світу, розпочався з усунення Пірсона з посади головного тренера. Таким чином, станом на 30 червня 2015 року Найджел остаточно позбувся роботи в «Лестер Сіті». Як стверджували офіційні представники клубу: «робочі відносини між Найджелом та акціонерами більш не є життєздатними». Що ховається за цією розпливчатою фразою, «Кінг Павер» не уточнив, але за даними деяких джерел, 51-річний тренер був звільнений не з футбольних причин. Явною причиною була втрата репутації клубу після скандалу, пов'язаного з гравцями «Лестера», в тому числі й з сином Пірсона. Тоді клуб розірвав контракти з учасниками секс-оргії в Таїланді.