Адрастея, також відома як Юпітер XV — другий за відстанню та найменшим із чотирьох внутрішніх супутників Юпітера. Вона була відкрита на фотографіях, зроблених апаратом «Вояджер‑2» у 1979 році, що зробило її першим природним супутником, відкритим за допомогою знімків міжпланетного космічного апарата, а не телескопа. Супутнику офіційно присвоєно назву на честь міфологічної Адрастеї, виховательки грецького бога Зевса — аналога римського бога Юпітера.

Адрастея є одним із небагатьох супутників у Сонячній системі, що обертається навколо своєї планети швидше, ніж триває її доба. Вона рухається на краю головного кільця Юпітера і вважається основним джерелом матеріалу для формування кільців планети. Незважаючи на спостереження, проведені космічним апаратом «Галілео» у 1990-х роках, про фізичні характеристики супутника відомо дуже мало: відомі лише його розміри та те, що він перебуває в приливному захопленні Юпітера.

Відкриття та спостереження

Адрастея була відкрита Девідом Джевіттом та Едвардом Даніельсоном на фотографіях апарата «Вояджер‑2», зроблених 8 липня 1979 року, і отримала позначення S/1979 J 1. Хоча супутник виглядав лише як крапка. він став першим супутником, відкритим за допомогою міжпланетного космічного апарата. Незабаром після цього на знімках, зроблених кількома місяцями раніше «Вояджером‑1», були виявлені ще два внутрішні супутники Юпітера — Теба та Метіс. Космічний апарат «Галілео» у 1998 році зміг визначити форму супутника, проте отримані зображення залишаються низької якості. У 1983 році супутник офіційно було названо на честь грецької німфи Адрастеї, дочки Зевса та його коханої Ананке.

Хоча орбітальний апарат «Юнона", що прибув до Юпітера у 2016 році, має камеру JunoCam, її основна увага зосереджена на спостереженнях самої планети. Проте за сприятливих умов апарат має можливість зробити обмежені знімки супутників Метіс і Адрастея.

Фізичні характеристики Адрастея має неправильну форму та розміри приблизно 20 × 16 × 14 км. Оцінка площі її поверхні коливається між 840 та 1 600 км² (близько 1 200 км²). Це робить її найменшим із чотирьох внутрішніх супутників Юпітера. Масу, склад та внутрішню структуру Адрастеї наразі не встановлено, проте, якщо припустити, що її середня густина подібна до Амалтеї, близько 0,86 г/см³, масу можна оцінити приблизно в 2 × кг. Густина Амалтеї свідчить про те, що супутник складається з водяного льоду з пористістю 10–15 %, і Адрастея може мати схожий склад. Деталі поверхні Адрастеї невідомі через низьку роздільну здатність наявних знімків.

Орбіта Адрастея є найменшим і другим за відстанню супутником серед внутрішніх місяців Юпітера. Вона обертається навколо планети зі швидкістю близько 70 200 миль на годину (приблизно 113 000 км/год) на радіусі близько 129 000 км (80 000 миль), що становить 1,806 радіусів Юпітера, на зовнішньому краю головного кільця планети. Орбіта має дуже малий ексцентриситет — близько 0,0015, а нахил щодо екватора Юпітера становить 0,03°.

Через приливне захоплення Адрастея обертається синхронно з орбітальним періодом, завжди повертаючи до планети одну і ту саму сторону. Довга вісь супутника орієнтована в напрямку Юпітера, що є конфігурацією з найменшою енергією.

Орбіта Адрастеї розташована всередині радіуса синхронної орбіти Юпітера (як і у Метіса), і через це приливні сили поступово призводять до її зменшення, так що колись супутник може впасти на планету. Якщо його густина подібна до Амалтеї, орбіта перебувала б всередині рідкої межі Роша. Проте, оскільки супутник не руйнується, його орбіта все ж залишається поза межами жорсткої межі Роша.

Джерела