Зоря спектрального класу K має помаранчевий колір і температуру поверхні від 3800 до 5000 К — дещо холоднішими за наше Сонце. У спектрах таких зір добре помітні лінії нейтральних металів (зокрема, Mn I, Fe I, Si I), тоді як лінії водню майже не вирізняються на їхньому тлі. У пізніх підкласах з'являються лінії оксиду титану. З фізичної точки зору клас K є досить неоднорідним — він містить і зорі головної послідовності, і гіганти, і надгіганти. Вважається, що зорі цього спектрального класу є найпридатнішими для зародження та розвитку життя на планетах, що входять до їхніх планетних систем.

Характеристики До спектрального класу K належать зорі з температурами 3800—5000 К. Колір зір цього класу — помаранчевий, показники кольору B−V становлять близько 1,0m.

У спектрах таких зір добре видно лінії металів, зокрема Ca IРимська цифра після позначення елемента означає його ступінь іонізації: I — нейтральний атом, II — одноразово іонізований елемент, III — дворазово іонізований тощо., а також інших елементів, які спостерігаються і в зір класу G. Лінії водню дуже слабкі й практично губляться серед численних ліній металів. У пізніх підкласахБільш ранні та більш пізні підкласи містять зорі відповідно вищої та нижчої температури. Чим більше число, що позначає підклас, тим він пізніший. з'являються широкі смуги поглинання молекул, насамперед TiO. Фіолетова частина спектра вже досить слабка.

Підкласи При переході до пізніших підкласів лінії металів продовжують посилюватися, а лінії водню — слабшати. Лінії молекули CH досягають максимуму в підкласі K2. Як і в спектральному класі G, для визначення підкласу використовують лінії Ca I, Fe I або Mg I самі по собі, або ж відношення їхніх інтенсивностей до інтенсивності ліній водню: наприклад, Fe I λ4046У такому записі після λ наведено довжину хвилі досліджуваної лінії в ангстремах. до бальмерівської лінії Hδ. Для визначення температури й підкласу хімічно пекулярних зір можуть порівнювати інтенсивності ліній Cr I з лініями Fe I, оскільки вміст хрому зазвичай пов'язаний із вмістом заліза навіть у зір з аномальним хімічним складом.

Класи світності

Абсолютні зоряні величини зір головної послідовності класу K5 становлять 8,0m, у гігантів того самого класу — 0,1…−1,1m, у надгігантів — яскравіші за −2,5m.

Зорі класу K різних класів світності розрізняють спектроскопічно майже тими самими методами, що й зорі класу G. Із підвищенням світності у зір класу K посилюються лінії Sr II та лінії ціану. Найефективніше класи світності розрізняють за лініями Y II не лише тому, що вони значно посилюються зі зростанням світності, а й тому, що на співвідношення інтенсивностей Y II до Fe I майже не впливають аномалії хімічного складу зір. Також у спектрах яскравих зір для ліній H і K іона Ca II спостерігається ефект Вільсона — Баппу, за якого в центрі лінії поглинання виникає слабка емісія.

Додаткові позначення та особливості Гіганти класу K іноді виявляються хімічно пекулярними: унаслідок конвекції на поверхню може виноситися речовина, яку зоря раніше синтезувала у своїх надрах. Це можуть бути вуглець або елементи, що утворюються в s-процесі. Трапляються зорі з аномально сильними або, навпаки, слабкими лініями ціану; в останньому випадку слабкість ліній молекули CH може пояснюватися тим, що з вуглецю передусім утворюються молекули CN, а не CH. Існує підклас барієвих зір: у них особливо сильні лінії Ba II, часто підсилені лінії Sr II та CN, а також, меншою мірою, Y II і CH. Такий набір елементів може свідчити про їх винесення на поверхню внаслідок зачерпування під час стадії асимптотичної гілки гігантів. Водночас існують і барієві зорі головної послідовності, для яких такий сценарій неможливий; у цьому випадку аномалії хімічного складу можуть пояснюватися обміном речовиною в подвійній системі. Нарешті, зорі класу K можуть належати до екстремального населення II і містити дуже малу кількість важких елементів, через що в їхніх спектрах спостерігається дуже мало ліній.

У будь-якому разі для опису хімічної пекулярності використовують індекси, які вказують, для яких елементів спостерігаються аномалії, а також числа, що характеризують їхню величину. Наприклад, індекс Ba 2+ означає сильні лінії барію, а індекси CH−2 і CH−3 — слабкі лінії CH, причому в другому випадку вони ще слабші, ніж у першому.

Фізичні характеристики Спектральний клас K є досить неоднорідним з погляду фізичних параметрів зір. Наприклад, помаранчеві карлики — зорі головної послідовності класу K — мають маси 0,5—0,8 , світності приблизно від 0,1 до 0,4 і живуть близько 20 мільярдів років або довше. Такі зорі можуть належати як до населення I, так і до старішого й біднішого на метали населення II, а також, можливо, до гіпотетичного населення III, яке мало складатися з перших зір Всесвіту. Помаранчеві карлики — одні з основних цілей пошуку позаземних цивілізацій у програмах SETI.

Червоні гіганти й надгіганти, що належать до класу K, також досить різнорідні. До гігантів класу K можуть входити як зорі, що ще не вийшли на головну послідовність — наприклад, зорі типу T Тельця, — так і зорі різних мас на пізніх стадіях еволюції. Надгіганти класу K можуть виявляти змінність як зорі типу RV Тельця.

Зорі класу K становлять 15,1 % від загальної кількості зір Чумацького Шляху. Серед зір головної послідовності в околі Сонця з абсолютною зоряною величиною яскравіше за 16m приблизно одна з восьми має спектральний клас KLeDrew, G.; The Real Starry Sky , Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, Vol. 95, No. 1 (whole No. 686, February 2001), pp. 32–33.. Їхня частка серед яскравих зір більша: наприклад, у каталозі Генрі Дрейпера, який охоплює зорі з видимою зоряною величиною до 8,5m, близько 31 % об'єктів належать до класу K, що робить його найчисленнішим у цьому каталозі.

+Параметри зір спектрального класу K різних підкласів і класів світностіСпектральний класАбсолютна зоряна величина, mТемпература, КVIIIIVIIIIK05,90,7…−0,5−2,0…−8,0528048104500K16,10,6…−0,6−2,1…−8,0511045854200K26,30,6…−0,7−2,1…−8,0494043904100K36,90,4…−0,8−2,2…−8,047004225K47,40,3…−1,0−2,3…−8,0K58,00,1…−1,1−2,5…−8,044003955K78,50,0…−1,2−2,5…−7,741303840

Усереднені значення параметрів зір головної послідовності спектрального класу KDavid F. Gray «The observations and analysis of Stellar Phorospheres», Cambridge University Press 2005:

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, К R/RΟ log g M/MΟ Vsin(i), км/с K0 0,82 0,64 0,50 6,0 −0,23 5282 0,83 4,6 0,90 2,2 K2 0,92 0,74 0,54 6,5 −0,30 5055 0,75 4,6 0,81 2,0 K3 0,96 0,81 0,57 6,8 −0,33 4973 0,73 4,6 0,79 2,0 K5 1,15 0,99 0,67 7,5 −0,43 4623 0,64 4,6 0,65 1,9 K7 1,30 1,15 0,80 8,0 −0,54 4380 0,54 4,7 0,54 1,7

Усереднені значення параметрів гігантів спектрального класу K:

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, К R/RΟ log g Vsin(i), км/с K0 1,03 0,77 0,60 0,2 −0,37 5282 14 2,5 3,0 K2 1,18 0,84 0,68 0,1 −0,45 5055 17 2,1 2,3 K3 1,29 0,96 0,80 0,1 −0,53 4973 21 — 2,0 K5 1,44 1,20 0,90 0,0 −0,81 4623 40 — — K7 1,53 — 0,93 −0,1 −1,15 4380 60 — Усереднені значення параметрів надгігантів класу K: Клас B-V V-R MV BC Teff, К R/RΟ log g Vsin(i), км/с K0 1,20 0,76 −4,5 −0,47 4500 110 1,4 ~5,0 K2 1,29 0,85 −4,5 −0,53 4400 — 1,0 — K3 1,38 0,94 −4,5 −0,68 4230 130 0,6 — K5 1,60 1,20 −4,5 −1,52 3900 200 0,0 ~4,0 K7 1,62 — −4,5 — 3870 — −0,3 —

Від'ємне значення log g для надгігантів підкласу K7 й пізніше свідчить про загублення ними своєї маси внаслідок зоряного вітру. За малої гравітації під тиском випромінювання верхні шари атмосфери помаранчевих надгігантів витікають у навколишній міжзоряний простір.

Приклади Прикладом субкарлика спектрального класу K є Алголь B, прикладами зір головної послідовності класу K — Епсилон Ерідана (K2V), Епсилон Індіанця, WASP-2, WASP-11, 107 Риб, до гігантів належать Арктур (K1.5III), (K5III), Альдебаран, Дубхе А, Поллукс, а до надгігантів — Дзета Цефея (K1.5Ib).

Найближча до Землі зоря класу K — Альфа Центавра B, розташована на відстані 1,34 парсека (4,37 світлового року). Найяскравішою зорею класу K для земних спостерігачів є Арктур: його видима зоряна величина становить −0,04m. +Деякі зорі класу K, що використовуються як стандартиСпектральний класКлас світностіVIIIIK0ПоллуксK1K2Епсилон ЕріданаГамальK3K4Глізе 570 AКаппа КомпасаКсі ЛебедяСпектральний клас K4.5.K561 Лебедя AK6Глізе 529K761 Лебедя B

Див. також

Коричневий карлик

Коментарі

Примітки

Література

Посилання , канал Інституту астрономії Харківського університету