Мостиська

Мости́ська — місто в Україні, адміністративний центр Мостиської міської громади Яворівського району Львівської області.

Місто Мостиська, як і деякі українські міста та села, мали інші назви за Польщі.

Географічне розташування Місто Мостиська розташоване на березі річки Січна, у західній частині Сянсько-Дністровської вододільної рівнини, за 14 км від державного кордону з Польщею. Через місто пролягають автошляхи міжнародного значення , територіального значення та залізнична лінія Львів — Мостиська II і далі у напрямку польського міста Краків.

Історія Галицько-Волинське князівство Визначення першої письмової згадки про Мостиська можливе за умови наявності писемних джерел, які б не викликали сумніву. Як виявилось недавно — підтвердний документ про надання місту Магдебурзького права 1404 року виявився не найстаршим з документів, який згадує про Мостиська. Перша письмова згадка про Мостиська припадає на 1392 р. Про це виразно вказується у вступі до фонду № 35 (Мостиська книга), який знаходиться у Центральному державному історичному архіві України, у місті Львові.

У деяких місцевих виданнях, протягом попередніх років нав'язувалось твердження про те, що перша письмова згадка про Мостиська сягає 1244 року, проте це не відповідає дійсності.

Західні землі сучасної України, у тому числі край, що зветься Мостищиною, колись були частиною могутньої держави — Київської Русі.

Мостиська — одне з найдавніших міст українського Прикарпаття. Назва походить від слова «мости», які досі існують з усіх чотирьох сторін міста. Виникнувши на давньому важливому шляху із Західної Європи на Русь, у середні віки місто було значним торговим і ремісничим центром на західноукраїнських землях.

У складі Королівства Польського та Речі Посполитої У 1387 році галицькі землі були захоплені польськими магнатами. Пізніше Мостиська належали до Перемишльської землі Руського воєводства. Воєвода Петро, який походив із Мостиськ, 1392 року зібрав військовий загін і відвоював на деякий час від окупантів Перемишль, Ярослав, Львів та Галич.

У 1404 році місту надано магдебурзьке право. Як і кожне місто, яке користувалося цим правом, Мостиська мали типову забудову: в центрі — ринок з ратушею, від нього у всі чотири сторони прямі вулички. Щотижня відбувалися торги й один раз на рік — великий ярмарок, які сприяли зростанню міста, розвитку ремесла і торгівлі. В середні віки місто було добре укріплене, мало довкола рови, мури, вали, які захищали населення від ворожих нападів.

У 1437 році власником війтівства в Мостиськах був Пйотр Цебровський гербу Голобок.A. Boniecki. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 313 .

21—24 травня 1441 року у місті відбувся генеральний сеймик Червоноруських земель, у якому брали участь, зокрема, єпископи Львівської архидієцезії РКЦ, кам'янецький єпископ Павел з Боянчиць.M. Michalewicz. Paweł z Bojańczyc (zm. 1453) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/3, zeszyt 106. — S. 376 .

У XV—XVII століттях місто не раз руйнували турки, татари, волохи, шведи. Жителі міста зазнавали соціального гніту. Їхнє становище погіршували стихійні лиха — повені, посухи, епідемії, а також голод. Міська біднота не мирилися зі своїм тяжким становищем: саме вона восени 1648 року допомогла військам Богдана Хмельницького зруйнувати міські укріплення, розгромити шляхетні двори.

У XVII столітті в місті налічувалось 16 цехів, у тому числі кравецький, ткацький, бляхарський, шевський, столярський, різницький, ковальський, кушнірський, пекарський та інші. Кожен цех торгував своїм товаром у будках. Предметом торгівлі були також велика рогата худоба, коні, свині, полотна, сіль, фрукти, овочі та збіжжя. Торгівля велася на ринковій площі.

Австрія та Австро-Угорщина 1772 року, під час першого поділу Речі Посполитої, Галичину окупувала Австрійська імперія. Прихід нової влади позитивно вплинув на економічний і культурний розвиток міста. В цей період було створено відносно сприятливі умови для розвитку освіти і шкільництва. Наприкінці XIX — початку XX століть поширилася діяльність Української Національно-Демократичної Партії, завдяки якій в Мостиськах було утворено ряд українських організацій: кредитна спілка «Народний дім в Мостиськах», філії товариств: «Просвіта», «Сільський Господар».

Близькість Мостиськ до Перемиської фортеці позначилась на побуті його мешканців. Під час першої облоги Перемишля (кінець вересня — початок жовтня 1914 року) місто опустіло, так як мешканці, з міркувань власної безпеки, покинули свої домівки. До міста було стягнуто шестидюймові гармати, їх розмістили на головній вулиці. Як наслідок цієї війни, у Мостиськах знаходився цвинтар російських солдатів, який було знищено у 70-х роках місцевою владою в господарських цілях.

1914—1918 роки 3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 12 000 осіб.М. Литвин, К. Науменко. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — іл. — С. 23. — ISBN 5-7707-7867-9.

Західноукраїнська Народна Республіка У листопаді 1918 року українці Мостиськ і прилеглих місцевостей захопили у тоді польсько-єврейському місті владу в свої руки. Однак ненадовго: в Мостиськах було утворено польське староство, а в Крукеничах — Мостиський повітовий комісаріат, який очолювали: директор кредитної спілки «Народний дім в Мостиськах» Степан Байдала (з 6 листопада 1918 р. до 14 лютого 1919 р.) і адвокат Любомир Данилович (з 14 лютого до 16 травня 1919 р.).

Польський період У польський період Мостиська опинилися в центрі уваги польської преси через убивство купчихи Шляфф з донькою у 1933 р.https://localhistory.org.ua/texts/statti/zlochin-i-kara-v-mostiskakh/.

Радянські часи Відповідно з пактом Ріббентропа — Молотова, підписаним 23 серпня 1939 року, Мостиська доєднунувались до УРСР, а з 17 січня 1940 року — районним центром Мостиського району Дрогобицької області.

Під час німецької окупації євреї, які становили переважну більшість населення, були зігнані в гетто, а згодом знищені. У повоєнному населенні доля євреїв, історично досить велика, була мізерною.

У Незалежній Україні Восени 1994 року в місті відкритий пам'ятник Тарасові Шевченку, а також пам'ятний хрест полеглим борцям за волю України. У 1999 році жителі району урочисто відзначили 755-річчя Мостиськ.

У місті споруджено церкву Вознесіння Господнього громади УАПЦ.

У 2016 році, в ході децентралізації, Мостиська набула статусу адміністративного центру Мостиська міської громади.

27 серпня 2017 року в Мостиськах відбулось освячення храму УГКЦ Зіслання Святого Духа.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Мостиського району, місто увійшло до складу новоутвореного Яворівського району.

Населення

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці79,32 %поляки18,84 %росіяни1,42 %білоруси0,18 %інші / не вказали0,24 %

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська728580,56 %польська162918,01 %російська1221,35 %білоруська40,04 %інші / не вказали10,04 %Всього9044100 %

Визначні пам'ятки архітектури

Санктуарій Матері Божої Неустанної Помочі

Споруджений у XVI ст на місті монастиря домініканів, заснованого королем Владиславом II Ягайлом на початку XV століття. Відомо, що у 1603 році мурований костел існував і вже тоді вважався дуже старим.

У 1631 році домініканці з Кракова передали до костелу мощі («реліквії») святих, а через два роки головний вівтар храму поповнився іконою (образом) святої Катерини. Наступна реконструкція храму відбулася у 1705 році, а наприкінці 1788 року австрійський уряд закрив святиню. Храм продали і невдовзі перетворили на сіносховище. Лише майже через 100 років храм знову викупила релігійна громада і провела в ньому ремонт. У 1879—1881 році весь комплекс колишнього домініканського монастиря передали ордену редемптористів, які прибули до Мостиськ з Англії. У 1880 році відбулося повторне освячення костелу і з того часу він працював, як філіальний. У 1883 році освятили вівтар Матері Божої Неустанної Допомоги, розмістивши в ньому чудотворну ікону з Риму, написану майстром Роденом і освячену папою Левом XIII. У 1902 році при переосвяченні храму надано новий титул «Святої Катерини та Матері Божої Неустанної Допомоги».

Після Другої світової війни костел закрила радянська влада, а отці-редемптористи у 1946—1948 роках виїхали до Польщі, вивізши із собою до монастиря в Тухові чудотворний образ. Храм було повернено редемптористам і повторно освячено 1991 року. У 1996 році закінчили ремонт святині та повернули до неї з Польщі частину костельного майна, у тому числі й чудотворну ікону. У 2001 році її короновано папою Іваном Павлом II. Наступного року костел оголошено Санктуарієм Матері Божої Неустанної Допомоги.

Наприкінці 2014 року силами міської громади було відновлено годинник на вежі Санктуарію. Розробкою і виготовленням годинникового механізму займався львівський годинникар Олексій Бурнаєв.

Костел святого Івана Хрестителя Збудований на початку XVII століття і освячений 8 січня 1604 року єпископом з Перемишля Мацеєм Пстроконським. Храм мав 5 вівтарів. Головним був вівтар з образом Божої Матері зі Св. Іваном Хрестителем і Станіславом роботи майстра Долабелле. Крім того, було 2 каплиці — Св. Анни і Христа Розп'ятого.

Храм зазнав суттєві пошкодження під час Визвольної війни у 1648 році. Підтримані місцевими селянами війська Богдана Хмельницького пограбували і підпалили костел. Після проведення ремонтних робіт наприкінці 50-х років XVII століття святиню повторно освятив Перемишльський єпископ Андрій Тшебицький. У 1722 році в костелі з'явилися два нових вівтарі. Відновлення храму у 1913—1919 роках провів парох Альфред Білогловський. Протягом 1927—1929 років збудовано новий парафіальний будинок, а у 1933 році відреставровано головний вівтар.

Костел був діючим і за радянських часів. Наприкінці 1970-х років з храму був прибраний неоготичний головний вівтар, який замінили вівтарем з костелу у Старому Самборі. Вже у незалежній Україні його замінили вівтарем ХІХ століття з костелу села Мильчиці, перетвореного на церкву. У вівтарі знаходиться фігура Івана Хрестителя з його батьками по боках. Крім того, у храмі знаходяться ще 2 бічні вівтарі початку XX століття — Серця Ісуса Христа, Діви Марії, Святого Антонія та вівтар Пресвятої Трійці. Нині є одним з найвражаючих костелів Львівщини, як і раніше, обнесено муром. Тимпан фронтону вінчає «всевидяще око».

Церква святої Покрови Збудована у 1636 році як філіальна каплиця Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією. Під час правління австрійського імператора Йосифа II її було передано греко-католицькій громаді, у 1804 році проведено ремонт. По Другій світовій війні в храмі знаходилася парафія російської православної церкви, а після здобуття незалежності України колишній костел (нині — церкву святої Покрови, передано Українській православній церкві Київського патріархату).

Костел святого Архангела Михаїла Будівництво храму розпочато у 1898 році зусиллями мостиського препозита Альфреда Бялогловського та професора теології Івана Лабуди, уродженця Мостиськ. У вересні 1900 року новозбудований храм освятив Перемишльський єпископ Йосиф Себастьян Пельчар. Тоді ж було споруджено головний бароковий вівтар Святого Архангела Михаїла. У 1907 році в костелі встановили бічний неоготичний вівтар Пресвятого Серця Господа Ісуса (нині знаходиться в костелі в Крукеничах).