Земе́льні ресу́рси (у старішій географічній літературі — поземе́лля) — частина земельного фонду, яка може бути використаною у народному господарстві.

Земельні ресурси — сукупний природний ресурс поверхні суші як просторового базису розселення і господарської діяльності, основний засіб виробництва в сільському та лісовому господарстві.

Територію теж можна вважати своєрідним ресурсом. Вона слугує просторовою основою для розміщення всіх галузей господарства. Територія вже стає своєрідним дефіцитом, особливо в невеликих за площею, проте з численним населенням, країнах (Японія, Нідерланди, Данія). Див. також: польдери, антропогенний ландшафт.

Землі сільськогосподарського призначення — землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Структура земельних ресурсів природних регіонів планети Земельний фонд планети Категорія земель Площа, млн км2 % площі суші: Льодовики 16,3 11 Полярні і високогірні пустелі 5 3,3 Тундри та лісотундри 7 4,7 Болота поза тундр 4 2,7 Озера, річки, водосховища 3,2 2,1 Незрошуваних пустелі, скельні ґрунти і прибережні піски 18,2 12,2 Ліси 40,3 27 Трав'янисто-чагарникові пасовиська та природні луки 28,5 19 Землеробська площа 19 13 Землі промислового і міського призначення 3 2 Землі, схильні до ерозії, засолення, заболочування, латеритні та гіпсова кори та ін 4,5 3 Суша в цілому 149 100

Земельний фонд планети становить 13 400 млн га. Найбільша його частка (25%) припадає на Азію, найменша (6%) — на Австралію та Океанію. Найбільша частка пасовищ припадає на Африку (24%). Орні землі (11% земельного фонду) дають 88% продуктів харчування. Пасовища та луки, що займають 26% земельного фонду, дають ще 10% продуктів.

Країни та регіони неоднаково забезпечені земельними ресурсами, особливо це стосується сільськогосподарських земель. На Євразію припадає 59% світової ріллі, на Північну та Центральну Америку — 15%, на Африку — 15%, на Південну Америку — 8%, на Австралію — 3%. Більша частина (80%) світової ріллі розміщена в посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ — у країнах Африки (24%) та Азії (18%).

Середньосвітовий показник забезпеченості сільськогосподарськими землями на особу становить — 0,23 га. В різних країнах цей показник суттєво відрізняється. В Австралії він становить 2,45 га на особу, Канаді — 1,48 га, Україні — 1,07 га, Росії — 0,9 га. У Китаї, Бангладеш та Бельгії на кожного мешканця припадає 0,07 га, у Єгипті — 0,05 га, у Японії — 0,03 га.

Одна з головних екологічних проблем пов'язана з погіршенням стану земельних ресурсів. За історичний час внаслідок прискореної ерозії, дефляції та інших негативних процесів людство втратило майже 2 млрд га продуктивних земель. Спустелення загрожує території площею 4,5 млрд га, на якій проживає близько 850 млн осіб. Пустелі інтенсивно поширюються (до 5 — 7 млн га на рік) у тропічних районах Африки, Азії і Америки. Швидкість зникнення лісів становить 6 — 20 млн га на рік.

Земельні ресурси України

+ Структура земельних ресурсів природних регіонів УкраїниПаламарчук. Подане джерело Природні зони Загальна площа, тис. га Орні землі Багаторічні насадження Сіножаті Пасовища Ліси Інші угіддя тис. га % від загальноїплощі тис. га % від загальноїплощі тис. га % від загальноїплощі тис. га % від загальноїплощі тис. га % від загальноїплощі тис. га % від загальноїплощі Зона мішаних лісів 11 231.3 4 042.0 36.0 88.5 0.8 1 044.8 9.3 779.6 6.9 3 455.0 30.8 1 821.4 16.2 Лісостепова зона 20 643.6 13 668.4 66.4 350.0 1.6 766.8 3.7 939.9 4.5 2 980.0 14.9 1 938.5 9.3 Степова зона 24 386.3 15 837.3 64.9 577.6 2.4 185.5 0.8 2632.4 10.8 1 029.3 4.2 4 124.4 16.9 Карпати і Закарпатська низовина 3 314.2 641.5 19.4 73.6 2.2 230.3 6.9 335.5 10.1 1 871.7 56.5 161.6 1.9 Гірський Крим 779.6 167.8 21.6 68.1 8.7 — — 121.9 15.6 309.0 39.6 112.8 14.5

Структура земельних ресурсів

Найбільші площі сільськогосподарських угідь в Одеській, Дніпропетровській та Харківській областях; найменші — в Чернівецькій, Закарпатській та Івано-Франківській. Найбільше орних земель у Дніпропетровській, найменше — в Закарпатській областях.

Під складування промислових і побутових відходів, будівництво та для інших потреб щороку відводиться 5—6 тис. га земель, значну частину яких становлять орні землі.

+ Земельні ресурси та їх структура Види земельних ресурсів млн. га % до загальної площі Орні землі 34.4 57 Сади, виноградники та інші багаторічні насадження 1.1 1.9 Сіножаті, пасовища й перелоги 7 11.7 Разом сільськогосподарських угідь 42.4 70.5 Ліси, захисні лісонасадження і чагарники 10.2 16.6 Болота 0.8 1.3 Водойми 2.4 3.9 Піски і яри 0.5 0.8 Шляхи 1 1.6 Інші землі 3.3 5.3 Усього 60.4 100

Розподіл земельного фонду України Розподіл земельного фонду України Категорія % Площа, тис. гавід загалу Припадає на одну особу, га Орні землі 55,3 33384 0,642 Лісові площі 15,4 9297 0,179 Пасовища і сіножаті 12,4 7486 0,144 Під водою наших штучних «морів» 4 2410 0,0464 Багаторічні насадження 1,8 1080 0,0209 Деревно-чагарники (насадження) 1,5 905,5 0,0174 Болота 1,5 905 0,0174 Інші землі 8,6 5191,8 0,0998

Див. також Види ресурсів Надра Кліматичні ресурси Орні землі Пасовища Проблеми Список проблем довкілля Деградація ґрунтів Забруднення ґрунтів Опустелювання Екологічна криза Вивітрювання Заболочування Засолення Втрата родючого шару

Примітки

Джерела Закон України «Про охорону земель» (ст. 1) м. Київ, 19 червня 2003 року N 962-IV. Паламарчук М. М. Географія України: Підр. для серед. шк. — 2-тє вид., перероблене і доповнене. — К.: Освіта, 1992. — 159 с.: іл., карти. [ISBN 5-330-01950-8]

Література Земельні ресурси: Навчальний посібник / Паньків З. П. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 272 с. Моніторинг земель : підручник / А. Сохнич, М. Богіра, В. Горлачук [та ін.] ; ред. А. Я. Сохнича ; Акад. наук вищ. освіти України, Акад. екон. наук України, Міжнар. акад. наук екології і безпеки життєдіяльності, Львів. нац. аграр. ун-т. – Львів, 2008. – 264 с. : іл., табл. – (Серія: Управління земельними ресурсами). Охорона і раціональне використання земельних ресурсів : навч.-метод. посіб. [для студентів ВНЗ] / Лико Д. В. [та ін.] ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. — Херсон : Олді-плюс, 2016. — 663 с. : іл., табл. — Бібліогр.: с. 634—643 (95 назв). — ISBN 978-966-289-099-0

Посилання