«Союз-1» — перший пілотований радянський космічний корабель серії «Союз» (7К-ОК № 4 активний), запущений на орбіту 23 квітня 1967 року. На облавку корабля був один космонавт, Герой Радянського Союзу інженер-полковник Комаров Володимир Михайлович.
Після запуску активного космічного корабля «Союз-1» наступного дня мали запустити «Союз-2» з екіпажем із 3 осіб, 2 космонавтів з нього перейдуть крізь відкритий космос до «Союзу-1».
Після виходу корабля на орбіту не розкрилась одна з двох панелей сонячних батарей і корабель не отримував достатньо електроенергії. Внаслідок цієї несправності вирішено достроково припинити політ. Корабель успішно зійшов з орбіти, однак після входження в щільні шари атмосфери на кінцевій ділянці приземлення через збій датчика тиску основний парашут не розкрився. Комаров випустив резервний парашут, який заплутався у стропах. Спускний апарат врізався у поверхню Землі в полі біля Оренбурга зі швидкістю приблизно 140 км/год. Космонавт загинув від удару.
Вперше в історії пілотованих космічних польотів космонавт загинув при поверненні.
Екіпаж Основний: Комаров Володимир Михайлович Дублерний: Гагарін Юрій Олексійович Резервний: Береговий Георгій Тимофійович
Опис Корабель складався з трьох модулів: приладо-агрегатного відсіку (ПАВ), спускного апарата (СА), побутового відсіку (ПВ).
Приладо-агрегатний відсік У відсіку розташована комбінована рушійна установка, паливо для неї, службові системи. Довжина відсіку 2,26 м, основний діаметр 2,15 м, максимальний діаметр 2,72 м. Рушійна установка складалася з 28 ДПО (двигуни причалювання і орієнтації) по 14 на кожному колекторі, з яких частина мали тягу 13,3 кгс, частина (12 штук) — 2,7 кгс, а також зближувально-коригувальний двигун (ЗКД) тягою 300 кгс для орбітального маневрування і сходу з орбіти. ДПО працювали на перекисі водню і не мали достатніх швидкісних характеристик для сходу з орбіти без коригувально-гальмівної рушійної установки (КГРУ). ЗКД працював на азотному тетраксиді і несиметричному диметилгідразині. Корабель мав дві незалежні КГРУ — основну і резервну.
У ПАВ також розміщені баки з 500 кг палива і балони високого тиску (~ 300 атм) з гелієм для наддуву баків.
Система енергопостачання з сонячних батарей (СБ) розмахом 9,80 м і площею 14 м² та акумуляторів. Система забезпечувала середню потужність 500 Вт.
Спускний апарат У відсіку розташовані місця для космонавтів, системи життєзабезпечення, керування, парашутна система. Довжина відсіку 2,24 м, діаметр 2,2 м, житловий об'єм 3,5 кубометра. Під теплозахисним екраном розташовані двигуни м'якої посадки, на зовнішній поверхні — перекисні двигуни управління спуском, які керують орієнтацією під час польоту в атмосфері. Це дозволяє використовувати аеродинамічну якість СА і знизити перевантаження. СА покритий теплозахистом на основі абляційних матеріалів.
Побутовий відсік Відсік мав довжину 3,4 м, діаметр 2,25 м, об'єм — 5 кубометрів. Він оснащений стикувальним вузлом і системою зближення «Ігла». У герметичному обсязі розташовувалося корисне навантаження і системи життєзабезпечення, зокрема туалет. Через посадковий люк на бічній поверхні відсіку космонавти входять в корабель на стартовій позиції космодрому.
Історія У 1967-му році СРСР готувався відзначити 50-ту річницю більшовицького перевороту в жовтні 1917-го року. Лідери Кремля сподівалися відзначити цю подію новими досягненнями в радянській космічній програмі, яка відзначить десятиріччя запуску першого «Супутника» в 1957-му році.
На початку року існували два проєкти польоту людини в космос:
Корабель нового покоління «Союз 7K-OK». 1966-го року відбувся один частково вдалий випробувальний політ і сталася одна катастрофічна спроба запуску, обидва рази без екіпажу. Корабель «Союз 7К-Л1», створений на базі «Союзу 7K-OK», мав доправити радянських космонавтів навколо Місяця.
Незважаючи на різні невдачі на трьох попередніх випробувальних польотах «Союзу 7K-OK» («Космос-133», «Космос-140A» і «Космос-140»), Перший секретар ЦК КПРС Брежнєв і секретар Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, відповідальний за роботу наукових установ, конструкторських бюро та промислових підприємств оборонно-промислового комплексу СРСР Дмитро Устинов тиснули на головного конструктора Мішина, щоб той спробував здійснити пілотоване стикування і видовищне переміщення екіпажу. За планом Комаров був пілотом активного космічного корабля «Союз-1», запущеного першим. «Союз-2» з екіпажем Биковського, Хрунова та Єлісєєва стартував наступного дня, Хрунов та Єлісєєв перейдуть крізь відкритий космос до «Союзу-1» і повернуться на землю з Комаровим.
Ця місія мала показати перевагу радянських технологій над американськими, особливо після загибелі екіпажу в пожежі на борту «Аполлона-204» 27 січня, а також перевірити кілька ключових елементів запланованої місії з посадки на Місяць (перше пілотоване стикування, перехід екіпажу через відкритий космос).
Підготовка екіпажів До групи космонавтів, відібраних для місії стикування і переходу, увійшли Юрій Гагарін, Володимир Комаров, Андріан Ніколаєв, Валерій Биковський, Євген Хрунов, Віктор Горбатко, Анатолій Воронов і Петро Колодін. Гагарін, Ніколаєв, Биковський і Комаров навчалися на пілотів, а Хрунов, Горбатко, Воронов і Колодін вчилися переходити між кораблями.
За наполяганням головного конструктора Василя Мішина і незважаючи на запеклий опір керівника підготовки космонавтів Миколи Каманіна, до складу групи додали цивільних інженерів. У новому відборі, офіційно затвердженому 16 листопада 1966 року, до основного екіпажу увійшов цивільний інженер Олексій Єлісєєв, який приєднався до Комарова, Биковського та Хрунова, а Валерій Кубасов увійшов до резервного екіпажу Гагаріна, Ніколаєва та Горбатка. Ще один резервний екіпаж сформовано в січні 1967 року: Георгій Береговий, Володимир Шаталов, Петро Колодін і Володимир Волков. Волков прийшов з групи цивільних кандидатів від ЦКБЕМ. До цієї групи також входили Макаров і Гречко.
Внаслідок багатьох затримок у розробці космічного корабля «Союз 7K-OK» і пов'язаних з ним симуляторів, активна підготовка екіпажів почалася у лютому 1967-го року. Комаров і Гагарін використовували симулятор Волга для відтворення операцій зближення. Для тренування з переходу між кораблями інші космонавти мали здійснити від восьми до дев'яти польотів на літаку Ту-104, оснащеному тепловою і вакуумною камерою TBK-60. Станом на січень 1967го року польоти затримувались витоками в системі постачання кисню в камері TBK і відсутністю скафандрів «Ястреб» для виходу у відкритий космос.
В кінці лютого Мішин перерахував проблеми з TBK, зокрема температуру 30 градусів за Цельсієм у житловому відсіку, відсутність моніторингу здоров'я космонавтів і обладнання для безпеки, а також негерметичний рюкзак для виходу у відкритий космос.
14-15 березня основний екіпаж провів 30-годинну заключну репетицію польоту, а 17-18 березня резервний екіпаж. 30 березня обидва екіпажі на відмінно пройшли остаточні «теоретичні» іспити.
8 квітня 1967-го року екіпажі вирушили до Тюратаму, того ж дня запущено другий випробувальний космічний апарат Л1 («Космос-154»).
Підготовка кораблів 14 квітня 1967-го на засіданні державної комісії в Тюратамі розглянули передпольотну підготовку двох космічних апаратів «Союз». Існувало 29 проблем з кораблем №4, пов'язаних з телеметрією, зв'язком та системою контролю сорієнтаці. Також було 20 проблем з кораблем №5, пов'язаних зі скафандрами «Ястреб» і телеметричними системами.
Незважаючи на невирішені технічні проблеми, обидва кораблі були підготовлені для незворотних операцій заправки.
15 квітня Каманін поскаржився Чертоку, що космонавтам виділено лише чотири години на навчання всередині космічного корабля. Черток домовився з Борисом Раушенбахом, експертом з управління польотом, зробити додатковий вишкіл для пілотів з відтворенням різних непередбачених ситуацій при зближенні, ручне управління орієнтацією, ручне обертання космічного корабля відносно Сонця,при цьому пильно стежачи за витратами палива.
Також 15 квітня керівництво пускової установки ракети-носія 11A511 («Союз») повідомило Мішину про підготовку ракет-носіїв №03 і №07, призначених для запуску кораблів «Союз-1» і «Союз-2» на орбіту. В ракетах покращили системи аварійного порятунку.
16 квітня «Союз 7K-OK №4» («Союз-1») заправили паливом. Космонавти, які тренувалися для польоту другого космічного корабля, мали можливість посидіти всередині «Союзу-2», який закінчували готувати.
17 квітня на ракеті-носії №07 мали завершити електричні випробування. «Союз-1» пройшов остаточну підготовку.
18 квітня «Союз-2» мали доставити для заправки. Засідання ради головних конструкторів переросло у величезне зібрання усіх членів державної комісії, космонавтів, фахівців центру підготовки космонавтів та офіцерів-випробувачів. Відповідальний за систему зближення і стикування Ігла Мнацаканян наполягав на повністю автоматизованому зближенні, Феоктистов підтримав космонавтів, які наполягали на автоматизованому зближенні до 200 метрів, що дозволить пілотам завершити стикування вручну. Раніше затверджена програма передбачала повністю автоматизоване стикування. Вирішили дозволити космонавтам закінчити стикування з відстані 200 метрів, якщо на землі не буде заперечень після оціники всіх систем. За пропозицією космонавтів, ручне управління використають на відстані від 50 до 70 метрів, оскільки точність автоматизованої системи не перевищувала 15 метрів. Космонавти пообіцяли повідомляти центр щодо наявного рівня палива та стану електропостачання.
19 квітня Мішин зафіксував підстави скасування запуску другого космічного корабля — збій системи «Ігла» на першому «Союзі» і неспроможність розгорнути сонячні панелі, у цьому випадку живлення до двох діб здійсюватимуть батареї.
20 квітня «Союз-1» (7K-OK №4) у блоці корисного навантаження з головним обтічником прибув на майданчик №2 і був з'єднаний з ракетою-носієм №03. Почалась остаточна підготовка корабля 7K-OK №5, ускладнена електричним розрядом на корпус під час установки крісла космонавта.
Державна комісія о 20:00 офіційно підтвердила час запуску, первинні та резервні екіпажі, офіційно запропоновані для польоту Каманіним:
активний 7K-ОК №4 («Союз-1») 23 квітня о 03:35 за московським часом (5:35 за місцевим). Командир Володимир Комаров, дублерний командир Юрій Гагарін. пасивний 7K-ОК №5 («Союз-2») 24 квітня о 03:10 за московським часом (5:10 за місцевим). Командир Валерій Биковський, космонавт-1 Олексій Єлісєєв, космонавт-2 Євген Хрунов; дублерний командир Андріан Ніколаєв, дублерний космонавт-1 Віктор Горбатко, дублерний космонавт-2 Валерій Кубасов.
Передпольотна підготовка Заправка ракети-носія завершилася до 03:00 23 квітня 1967.
Комаров і Гагарін прибули на майданчик на автобусі і обидва піднялися ліфтом до вершини ракети. Космонавти попрощалися, і Гагарін спостерігав, як вхідний люк запечатали.
Потім Гагарін пішов до стартового бункера, де він і Ніколаєв контактували з Комаровим по радіо під час фінальної підготовки до зльоту, яка пройшла без проблем.
Політ Космічний апарат 7K-OK №4 злетів з майданчика №1 в Тюратамі 23 квітня 1967 року о 03:35 за московським часом, як і планувалося.
Після виходу корабля на орбіту найперший звіт телеметрії повідомив, що всі антени розгорнулися, однак ліва сонячна панель не відкрилася. Наземні контролери ще не побачили зменшення потоку електроенергії, і до повернення «Союзу-1» в зону зв'язку над СРСР майже через годину вони сподівалися, що сонячна батарея дійсно відкрилася, а датчик не спрацював.