Глохідій, іноді глохідія — мікроскопічна личинкова стадія крупних прісноводних двостулкових молюсків з родин перловицевих (Unionidae) і скойкових (Margaritiferidae).
Ця личинка має гачки, які дозволяють прикріплятись до риби (наприклад до зябер риб-хазяїв) на період, поки вони не відкріпляться і не спадуть на субстрат і перетворяться на типову форму ювенільного молюска. Поки риба активна і вільно плаває, це сприяє молюскам розширювати свій ареал. Глохідії не є шкідливими для риби.
До того, як стало зрозуміло належність глохідіїв до паразитичних личинок молюсків, їх вважали паразитичними чірвами, хоча в нормальних умовах, глохідії не шкодять рибі. Тим не менше, високі показними зараження глохідіями можуть призводити до порушення дихання хазяїна. У випадку, коли глохідії розташовані на шкірі риб, остання при високій зараженості перетворюється на рубцеву тканину і втрачає функціональність.
Деякі представники родини, такі як Ptychobranchus fasciolaris і P. greenii,Hartfield, P. and E. Hartfield. (1996). Observations on the conglutinates of Ptychobranchus greeni (Conrad, 1834) (Mollusca: Bivalvia: Unionoidea). American Midland Naturalist 135(2) 370-75. звільняють свої глохідії у слизових пакетах, що називаються конглютинатами. Конглютинат має липку нитка, яка дозволяє йому прикріплюватись до субстрату, щоб уникати змивання. Існує також ще більш спеціалізований спосіб розповсюдження глохідіїв, відомий як супер-конглютинат. Супер-конглютинат нагадує личинку водної комахи, або риб'ячу ікру, заповнена темною рідиною, яка виглядає як окоWatters, G. T. (1999). Morphology of the conglutinate of the Kidneyshell Freshwater Mussel, Ptychobranchus fasciolaris. Invertebrate Biology 118(3) 289-95., що сприймається рибою як об'єкт живлення. Коли риба їх споживає, супер-конглютинат розпадається, звільняючи глохідіїв. Молюски, які утворюють конглютинати і супер-конглютинати є частими паразитами зябер, де вони розвиваються до ювенальної стадії.
Література