«Техас» ( — військовий корабель, лінійний корабель класу «Нью-Йорк» військово-морських сил США. Другий військовий корабель, який отримав назву на честь 28-го штату Сполучених Штатів. Став другим у серії лінійних кораблів класу «Нью-Йорк»; кораблем-двійником був лінкор «Нью-Йорк». Сучасний корабель-музей.

«Техас» був закладений 17 грудня 1910 року на верфі компанії New York Shipbuilding Corporation у Ньюпорт-Ньюс, штат Вірджинія. 17 квітня 1911 року він був спущений на воду, а 12 березня 1914 року увійшов до складу ВМС США.

«Техас» діяв у мексиканських водах після «Інциденту в Тампіко», але не брав участі в жодних діях, і під час Першої світової війни здійснив численні виходи в Північне море, не вступаючи в бій з ворогом, хоча вперше стріляв з гармат середнього калібру по ймовірних підводних човнах противника (немає жодних доказів того, що це були щось інше, ніж хвилі). Під час Другої світової війни «Техас» супроводжував військові конвої через Атлантику, а пізніше вів бої проти нейтральних французів у ході кампанії в Північній Африці та підтримував висадку союзного десанту в Нормандській операції, перш ніж наприкінці 1944 року був переведений на Тихоокеанський театр дій, щоб надати вогневу підтримку під час битв за Іводзіму та Окінаву. «Техас» був списаний у 1948 році, отримавши загалом п'ять бойових зірок за службу у Другій світовій війні.

«Техас» був технологічним випробувальним майданчиком: перший американський лінкор, на якому встановлені зенітні гармати, перший американський військовий корабель, який керував стрільбою за допомогою директорів і далекомірів, перший американський лінкор, з якого запустили літак, і один з перших військових кораблів ВМС США, на якому був встановлений серійний радар.

«Техас» був першим американським лінкором, який став постійним кораблем-музеєм (хоча «Орегон» став музеєм у 1925 році — за 23 роки до «Техасу», — мав стати постійним до того, як через Другу світову війну він був відправлений на злам), перший лінійний корабель, оголошений національною історичною пам'яткою США, і єдиний дредноут часів Першої світової війни, що залишився у світі. Він також є одним із восьми кораблів, що залишилися, і єдиним капітальним кораблем, що залишився, який брав участь в обох світових війнах.

Історія створення 24 червня 1910 року Конгрес США затвердив замовлення на будівництво «Техасу», другого корабля ВМС США, названого на честь цього штату. Заявки на «Техас» приймалися з 27 вересня по 1 грудня, причому виграшну пропозицію в розмірі 5 830 000 доларів США, без урахування броні та озброєння, подала компанія Newport News Shipbuilding. Контракт було підписано 17 грудня, а плани були доставлені на будівельний майданчик через сім днів. 17 квітня 1911 року в Ньюпорт-Ньюс був закладений кіль лінкора. 18 травня 1912 року за підтримки міс Клаудії Лайон, доньки полковника Сесіла Ліона, члена Національного комітету Республіканської партії з Техасу, корабель був спущений на воду. 12 березня 1914 року «Техас» був введений в експлуатацію під командуванням капітана Альберта В. Гранта.

Історія служби

Перші роки служби 24 березня 1914 року «Техас» вирушив з Норфолкської військово-морської верфі у свій перший похід і взяв курс на Нью-Йорк. Перебував три тижні на верфі ВМС Нью-Йорка, встановлюючи протипожежне обладнання.

Під час свого перебування в Нью-Йорку президент Вудро Вільсон наказав відправити кілька кораблів Атлантичного флоту в мексиканські води у відповідь на загострення обстановки, що виникла, коли частина мексиканських федеральних військ затримала екіпаж американського канонерського човна в Тампіко. Проблема була швидко вирішена на місцевому рівні, але контрадмірал Генрі Т. Мейо домагався подальшого вирішення. 20 квітня Президент Вілсон виніс це питання на розгляд американського Конгресу і надіслав наказ контрадміралу Френку Фрайдейу Флетчеру, який командував військово-морськими силами біля мексиканського узбережжя, висадити війська у Веракрусі та захопити тамтешню митницю в помсту за що зараз відоме як інцидент в Тампіко. Ця акція була проведена 21–22 квітня.

13 травня за наказом «Техас» вийшов у море і попрямував безпосередньо до зони оперативного чергування, не завершивши повноцінні випробування та тестування корабля. Після п'ятиденної зупинки на Гемптон-Роудс з 14 по 19 травня він приєднався до сил контрадмірала Флетчера біля Веракруса 26 травня. Лінкор перебував у мексиканських водах трохи більше двох місяців, підтримуючи американські сили, що діяли на берегу. 8 серпня він вийшов з Веракруса і взяв курс на затоку Ніпе, на Кубі, а звідти повернувся до Нью-Йорка.

До 6 вересня лінкор залишався там, після чого вийшов у море, і діяв у складі Атлантичного флоту. У жовтні він повернувся до мексиканського узбережжя.

«Техас» відплив у Тампіко 14 листопада, а потім у Веракрус, де залишався протягом місяця. 20 грудня корабель покинув Мексику і відбув до Нью-Йорка, де 16 лютого 1915 року стояв на ремонті. 25 травня «Техас» разом із лінкорами «Південна Кароліна», «Луїзіана» та «Мічиган» врятував 230 пасажирів з пошкодженого пасажирського судна Holland America Line Ryndam, яке було протаранене фруктовим пароплавом «Joseph J. Cuneo» під прапором Норвегії.

У 1916 році «Техас» став першим американським лінкором, на якому встановили зенітні гармати з додаванням двох 3-дюймових (76-мм) універсальних гармат 3"/50 на платформах на човнових кранах, і першим американським кораблем, на якому керівництво стрільбою здійснювалося за допомогою директорів і далекомірів, аналогових попередників сучасних комп'ютерів.

Перша світова війна Після модернізації та повернення до активної служби у флоті «Техас» відновив чергування, діючи вздовж узбережжя Нової Англії та біля мисів Вірджинії, періодично залучаючись до зимових навчань флоту у Вест-Індії. У квітні 1917 року США вступили в Першу світову війну. На момент оголошення війни 6 квітня «Техас» стояв на якорі в гирлі річки Йорк разом з іншими лінкорами Атлантичного флоту. До середини серпня він залишався поблизу Вірджинія-Кейпс—Гемптон-Роудс, проводячи навчання та тренуючи екіпажі збройної охорони ВМС для служби на борту торговельних суден, що курсували Атлантикою.

30 січня 1918 року лінкор вийшов з бухти Нью-Йорка і попрямував до Скапа-Флоу на Оркнейських островах біля узбережжя Шотландії, куди прибув 11 лютого, де увійшов до 9-ї дивізії лінійних кораблів, на той час відомої як 6-та бойова ескадра Великого флоту Британії.

Служба «Техасу» у Великому флоті повністю складалася з місій ескорту конвоїв та випадкових вилазок для підсилення британської ескадри, що чергувала в блокаді в Північному морі, коли німецькі флотські угруповання проявляли активність. Основні сили зведеного флоту чергували між базами у Скапа-Флоу та у Ферт-оф-Форт у Шотландії. «Техас» періодично виходив на патрулювання. 24 квітня американський лінкор вийшов у море, щоб підтримати 2-гу бойову ескадру після того, як німецький Флот відкритого моря вирушив із Ядебузена до узбережжя Норвегії, щоб загрожувати конвою союзників.

До закінчення Першої світової війни «Техас» та інші лінкори американської 9-ї дивізії продовжували діяти з Великим флотом як 6-та бойова ескадра. Такий стан справ тривав доти, доки 11 листопада 1918 року не було припинено військові дії за умовами перемир'я. 21 листопада о 03:35 лінкор вийшов у море, щоб супроводжувати Великий флот для зустрічі німецького кайзерівського флоту, який капітулював. Обидва флоти зустрілися приблизно за 40 морських миль (74 км) на схід від острова Мей і рушили до Ферт-оф-Форт. Після цього американський контингент перемістився до гавані Портленда і прибув туди 4 грудня.

Інтербелум 12 грудня 1918 року «Техас» вийшов у море з кораблями 6-ї та 9-ї дивізій лінкорів для зустрічі президента Вудро Вільсона, який на борту пасажирського лайнера «Джордж Вашингтон» прямував до Паризької мирної конференції. Зустріч відбулася близько 07:30 наступного ранку, кораблі забезпечували супровід президента до Бреста, куди кораблі прибули о 12:30 того дня. У другій половині дня 14 грудня «Техас» та інші американські лінкори вийшли з Бреста, щоб повернутися до США.

На початку 1919 року після капітального ремонту «Техас» відновив службу в Атлантичному флоті. 10 березня він став першим американським лінкором, з борту якого запустили літак Sopwith Camel. У травні 1919 року «Техас» забезпечував навігаційну підтримку успішної спроби летючого човна NC-4 ВМС США здійснити перший успішний в історії авіації трансатлантичний переліт літака через Атлантику. 26 липня 1919 «Техас» увійшов у Тихий океан у складі новоствореного Тихоокеанського флоту, і наступні п'ять з половиною років він провів у складі Тихоокеанського флоту.

16 січня 1924 року «Техас» покинув Тихий океан і повернувся на східне узбережжя для капітального ремонту та участі в навчальному поході до європейських вод разом із мічманами військово-морської академії.

Після завершення капітального ремонту у 1925—1926 роках «Техас» був визначений флагманом флоту США і відновив службу вздовж східного узбережжя. Лінкор виконував ці завдання до кінця 1927 року, коли з кінця вересня до початку грудня здійснив короткий тур на Тихий океан. У січні 1928 року президент Калвін Кулідж вирушив на борту корабля з офіційним візитом до Гавани, на Панамериканську конференцію, а потім корабель продовжив шлях через Панамський канал і західне узбережжя для маневрів з флотом біля Гаваїв.

На початку 1929 року лінкор повернувся до Нью-Йорка для щорічного капітального ремонту і завершив його до березня. В червні «Техас» повернувся в Атлантику, де відновила звичайне чергування в розвідувальному флоті. У січні 1931 року він вийшов з Нью-Йорку як флагман флоту і попрямував через Панамський канал до Сан-Дієго, а потім до Лос-Анджелеса (порт Сан-Педро), який став його портом приписки на наступний шість років і три місяці. Протягом цього тихоокеанського періоду він спочатку був флагманом всього флоту, а пізніше флагманом 1-ї дивізії лінкорів.

Наприкінці 1938 року військовий корабель став флагманом нещодавно створеної Атлантичної ескадри, що розгорталася навколо 5-ї дивізії лінкорів. У грудні 1938 року «Техас» отримав для випробувань перший корабельний радар, розроблений і виготовлений комерційною компанією RCA для ВМС США, 385 МГц CXZ. У 1941 році «Техас» став одним із чотирнадцяти кораблів, які першими отримали радар RCA CXAM-1.

Друга світова війна Невдовзі після того, як у вересні 1939 року в Європі почалася війна, «Техас» включили до складу Нейтрального патруля — американської спроби не допустити війни у Західну півкулю. Пізніше, коли США перейшли до більш активної підтримки союзників, військовий корабель почав конвоювати судна, що перевозили матеріальні засоби за ленд-лізом до Великої Британії. У лютому 1941 року на борту «Техасу» була активована 1-ша дивізія морської піхоти США. 1 лютого адмірал Ернест Дж. Кінг підняв на борту «Техасу» свій прапор як Головнокомандувач знов сформованого Атлантичного флоту. Того ж року під час патрулювання в Атлантиці «Техас» безуспішно переслідував німецький підводний човен U-203.

7 грудня 1941 року, в день атаки на Перл-Гарбор, лінкор знаходився в Каско-Бей, у штаті Мен, де екіпаж, після трьох місяців вахтового чергування на військово-морській станції Арджентія на Ньюфаундленді, відпочивав і розслаблявся. Після 10 днів у затоці Каско корабель повернувся до Арджентії і залишався там до кінця січня 1942 року, після чого вирушив на ескортування конвою до Англії. Протягом наступних шести місяців «Техас» супроводжував конвої на різних маршрутах. Одного разу він супроводжував морських піхотинців, що прямували на Гуадалканал, аж до Панами; на іншому військовий корабель прикривав перевезення військовослужбовців до Фрітауна на західному узбережжі Африки.

Операція «Смолоскип»