Андруші́вка (; стара назва — Андрусівка) — місто в Україні, адміністративний центр Андрушівської міської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області. За переписом 2001 року в Андрушівці мешкало 12.9 тисяч осіб. Розташоване у південно-східній частині області, на берегах річки Гуйви, за 47 км від обласного центра міста Житомира.
Назва Етимологія топоніму Андрушівка є напівпереказовою. За розповідями давніх старожилів село раніше розташовувалось в іншому місці (поблизу теперішнього місцерозташування), в урочищі Кучогори, де були залишки давнього поселення. Пізніше на місці цих руїн розташовувалось церковне поле. Тут же був будинок і подвір'я господаря, який, за переказами, називався Кучогорським або Кучогором. Один із синів Кучогорського по імені Андрій, або як його називали ласкаво Андрусь, переніс село на теперішнє місце і назвав його на честь себе — АндрусовкаЗвідки пішла назва «Андрушівка» // Історія Андрушівки на Сайт мешканців міста Андрушівка . Подеколи са́ме польськими впливами у добу, коли селом володіли шляхтичі, пояснюється зміна у назві села «с» на «ш», тобто на Андрушівку.
Історія Територія сучасної Андрушівки була заселена вже в 1-му тисячолітті до нашої ери. Неподалік міста були знайдені знаряддя праці доби бронзи, виявлено залишки ранньослов'янського населення черняхівської культуриТереножкин А. И. Предскифский период на днепровском Правобережье, К., 1961. — С. 124 .
Від першої згадки до початку ХХ століття В історичних джерелах Андрушівка під назвою Андрусовки вперше згадується в 1683 році в переліку так званих «пустих сіл». Андрушівка тоді була приписана до Котельні.
Починаючи з XVII століття село стало власністю польських магнатів Бержинських, які експлуатували місцеве населення — андрусівські селяни повинні були працювати на пана три дні на тиждень, сплачувати грошовий та натуральний оброк. Бержинські також звели на березі ставка палац, заклали парк.
У 1793 році після Другого поділу Речі Посполитої Андрусівка у складі Правобережної України відійшла до Російської імперіїАндрушівка // — С. 191.
Андрушівка поступово зростала. Так, згідно з даними 1798 року, тут уже налічувалось 123 двори з населенням 1 046 чоловік; працювали винокурня з двома котлами, три водяні млини і один на кінній тязі.
З середини XIX століття в Андрушівці поряд із хліборобством розвивалось кустарне виробництво, — зокрема, діяли шкіряний завод, винокурня (пізніше спиртовий завод), раз на два тижні проводились ярмарки.
Ґрунтово-кліматичні умови, сприятливі для вирощування цукрових буряків і попит на цукор, наявність великих запасів лісів та робочих рук дали поштовх швидкому розвиткові цукрової промисловості. Спочатку виникла невеличка соковарня на лівому березі Гуйви, на так званій Яцюковій землі. Працював тут, в основному, покріпачений люд, батраки з навколишніх сіл. Буряки терли на спеціальних тертках вручну, для вичавлювання соку використовували примітивні пристрої, які приводились в рух кіньми та волами. Робота соковарні сприяла появі нової категорії трудящих — робітників. Роботи велись сезонно, по найму, переселення селян з навколишніх сіл йшло невпинно та особливого руху набуло після відміни кріпацтва в 1861 роціКосенко О. Завод над заводдю. Економічне і соціальне піднесення Андрушівки цього часу пов'язане з тим, що тут у 1848 році було збудовано перший на Житомирщині цукровий завод.
У 1859 році Андрушівку було віднесено до розряду містечок.
Цукрозаводчики Терещенки звернули увагу на Андрушівку досить скоро, і в 1869 році і завод, і графський маєток дістався їм. Парк було розширено за Артемія Терещенка, цегляний палац складної форми в часи М. І. Терещенка перебудовано у стилі французького неоренесансу.
У 1883–1914 роках здійснювалась перебудова та модернізація місцевого заводу — він, розташований на околиці Андрушівки, функціонує дотепер.
У 1871 році на кошти Артемія Терещенка в Андрушівці відкрито однокласне училище, а невдовзі — двокласне. У 1911 році в Андрушівці вже налічувалося 2 359 чоловік.
Андрушівка в радянський період
Радянську окупацію в Андрушівці вперше встановлено в січні 1918 року.
25 січня 1919 року в Андрушівському палаці Терещенків був організований матросом-балтійцем М. Попелем перший Волиньревком, а в червні 1920 року тут же розмістився штаб Першої кінної армії. Загалом під час Визвольних змагань Андрушівка неодноразово переходила з однієї влади до іншої, радянську окупацію остаточно було встановлено 8 червня 1920 року. У серпні 1920 року підприємства в Андрушівці були націоналізованіАндрушівка // Історія Андрушівки на Сайт мешканців міста Андрушівка .
1920 року Андрушівське двокласне училище перетворено на трудову семирічну школу.
Після адміністративно-територіальної реформи з березня 1923 року Андрушівка (до того містечко Андрушівської волості Житомирського повіту) стала районним центром Бердичівського округу Київської губернії, що позитивно позначилося на її економічному та культурному розвитку.
У 1927—1928 роках відбулась модернізація Андрушівського цукрового заводу, що дало можливість підвищити потужність підприємства.
З 1930 по 1932 роки — Андрушівка у складі Бердичівського району, з 1932 по 1937 роки — Київської області, а з 1937 року дотепер — Житомирської області. Від 1938 року Андрушівка — селище міського типу.
Після примусової колективізації 1929—1930 рр. населення Андрушівського району потерпало від голоду. Уже 10 березня 1931 року з Андрушівського району повідомляли: «У нас хліба немає, насіння забрали, нічого не дають…» Установлено імена 27 загиблих у с. Андрушівка під час Голодомору 1932—1933 р.р. За свідченнями очевидців Голодомору 1932—1933 рр., у Андрушівському районі загинуло 2500 чол., імена яких на сьогодні встановлено.
У 1941 році в Андрушівці проживало 5 243 жителі, було 1 127 дворів.
У період ІІ Світової війни Андрушівка перебувала під німецькою окупацією з 10 липня 1941 року по 27 грудня 1943 року. Гітлерівці закатували і розстріляли 460 мирних жителів, у тому числі 216 дітей та 25 стариків, вигнали на примусові роботи до Німеччини 84 особи. Під час тимчасової окупації в містечку діяла підпільна група Володимира Парфентійовича Мехеди та Олександра Герасимовича Сорокіна. На громадському кладовищі, що по вулиці Вобяна, розташована братська могила, у якій похований 21 комуніст, що був розстріляний нацистами в роки Німецько-радянської війни. Під час війни на цукровий завод було скинуто 21 авіабомбу, з них 16 розірвались. Андрушівку відбили радянські війська 27 грудня 1943 року.
Із 9 січня до 29 лютого 1944 року в селищі розміщувався командний пункт штабу 1-го Українського фронту — тут, зокрема, перебував радянський полководець, генерал армії М. Ф. Ватутін. На честь загиблих в Андрушівці був споруджений обеліск Слави, установлений пам'ятник. У повоєнний час в Андрушівці та районі були відбудовані зруйновані заводи, у першу чергу місцевий цукрозавод — запрацював 12 жовтня 1944; побудовані нові виробництва, оновлювались і зростали соціальна інфраструктура, житловий фонд.
Від 1975 року Андрушівка має статус міста. 6 січня 1975 року до меж міста включено с. Гардишівка.
У незалежній Україні
У роки незалежності України (від 1991) серед населення Андрушівки і району, як і всієї країни, відбувається духовно-релігійне піднесення — у місті відновили свою діяльність храми, будуються дві культові споруди.
Від 2001 року у передмісті Андрушівки діє приватна Андрушівська астрономічна обсерваторія. У 2003 році обсерваторією було відкрито астероїд головного поясу астероїдів, який згодом було названо на честь міста — 133293 Андрушівка.
21 січня 2019 року громада УПЦ МП Різдва Пресвятої Богородиці вирішила приєднатись до Помісної Церкви України.
Населення
Чисельність населення За даними перепису населення СРСР 1939 року кількість населення становила 6 369 осіб, з них українців — 5 212, росіян — 292, німців — 3, євреїв — 658, поляків — 161, інших — 43.
Динаміку змінюваності населення Андрушівки демонструє нижче наведена Таблиця: + Чисельність населення Андрушівки (за роками), у дужках подано (за наявності даних) число дворів 1795 1798 1850 1864 1888 1899 1911 1941 1970 1979 1989 2001 20061058 (158)1046 (123)1367 (165)14172132 (266)2180 (445)2359 (452)5243 (1127)10 00012 23512 83012 9009700 (2985)
Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці95,37%росіяни2,79%поляки0,93%білоруси0,26%євреї0,18%вірмени0,14%молдовани0,12%інші/не вказали0,21%
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська959097.54%російська2032.07%білоруська170.17%румунська60.06%вірменська50.05%польська20.02%єврейська20.02%інші/не вказали70.07%Усього9832100%
Економіка Економіка Андрушівки характеризується поєднанням промислового та аграрного секторів, які формують основу господарського комплексу міста та навколишньої громади. Незважаючи на невеликі розміри населеного пункту, у місті історично сформувалася виробнича база, орієнтована переважно на переробку сільськогосподарської продукції.
Промисловий сектор представлений підприємствами харчової та переробної галузей. Серед ключових об’єктів — маслосирзавод, що спеціалізується на виробництві молочної продукції, хлібоприймальне підприємство, а також приватні хлібопекарські та м’ясопереробні виробництва. Частина підприємств, які функціонували раніше, нині працюють частково або перебувають у стані простою, що пов’язано з економічними змінами останніх років та загальними тенденціями в промисловості малих міст України.
Аграрний сектор відіграє визначальну роль в економіці громади. На території Андрушівки та прилеглих населених пунктів функціонують фермерські господарства та агропідприємства різних форм власності. Основними напрямами діяльності є вирощування зернових культур (пшениця, кукурудза), олійних (соняшник, ріпак, соя), а також розвиток тваринництва. Сільське господарство забезпечує як сировинну базу для місцевих переробних підприємств, так і значну частку зайнятості населення.
Сфера обслуговування в місті включає розвинену мережу торгівлі та послуг. Функціонують відділення національних поштових і логістичних операторів, банківські установи, заклади громадського харчування, продуктові та господарські магазини, супермаркети, а також об’єкти побутового обслуговування та спортивної інфраструктури. Це забезпечує базові потреби населення та підтримує локальну економічну активність.
Перспективи економічного розвитку Андрушівки пов’язані з модернізацією аграрного сектору та залученням інвестицій. Зокрема, планується відкриття підприємства «Азортех», діяльність якого буде спрямована на розвиток сучасних технологій у сільському господарстві. Реалізація цього проєкту може сприяти створенню нових робочих місць, підвищенню ефективності агровиробництва та загальному економічному зростанню громади.
Освіта, ЗМІ і культура
Заклади середньої освіти в Андрушівці: Андрушівський ліцей №1; Андрушівський ліцей №2 ;
У місті та районі збережено ще радянську систему закладів позашкільної освіти. Так, у 2008 році діялиСоціальна сфера / Освіта на Андрушівська районна державна адміністрація. офіційний Web-сайт. : Андрушівська станція юних техніків, при якій функціонувала 21 група гуртків науково-технічного напряму, у яких виховувалися 315 дітей; Андрушівський Міський центр дитячої творчості, де функціонує 36 груп гуртків художньо-естетичного, еколого-натуралістичного, науково-технічного напряму, у яких виховувались 473 дитини. також функціонували філії «Пошук» і «Дослідник» при Андрушівській СЮТ та Андрушівській гімназії Житомирського територіального відділення МАН України.
Єдиним вишем Андрушівки є Андрушівський професійний ліцейСайт Андрушівського професійного ліцею.
У місті видається газета безкоштовних оголошень «Андрушівка на долонях», працює ДКП редакція радіомовлення «Світанок».