Макі́тра — конусоподібний посуд, виготовлений з випаленої глини із жорсткою внутрішньою поверхнею, призначений для сходження тіста або для перетирання маку макогоном чи подрібнення інших харчових продуктів. З-поміж інших видів глиняного посуду макітра вирізняється своєю пристосованістю до різних завдань.
Слово «макітра» походить, очевидно, із сполучення слів «мак» і «терти». Менш ймовірне тлумачення його як грецизма: від («діжа», «балія»). Інші назви — макітерка, макортет, макартет, макотерть.
Форма
Макітра — різновеликий глиняний посуд з дуже розхиленими бічними стінками, потовщеними й вигнутими назовні вінцями. Для зручності перенесення великі макітри мали з протилежних боків два вушка. На ярмарку господиня ретельно вибирала таку макітру, щоб дзвеніла при постукуванні щиколотками руки. Тріснута макітра деренчить при постукуванні - вона довго не послугує.
Один із різновидів макітри є ринка.
Опішнянські гончарі виготовляють і продають глиняні макітри дотепер, зокрема в Опішні.
Призначення
Глиняні макітри — один із найуживаніших видів глиняного посуду українців. У господарстві вони практично незамінні, оскільки мають широку сферу застосування, міцно пов'язані з традиційною кулінарією.
Макітри застосовували для тримання води, сирівцю, збіжжя, квашення і соління на зиму буряків, капусти, огірків, зоління білизни, приготування опари, учинення тіста, складання вареників, гречаників, пирогів тощо.
На Полтавщині макітра, макотерть — об'ємна випукла посудина для води і квашення тіста На Східному Поділлі макітра використовувалась щоденно для розтирання макогоном зажарки із сала для борщу. В макітрі розтирався часник до холодцю, гіркий червоний перець. Макітра необхідна для розтирання пшона до обрядової страви "густа капуста". Макітри можна поділити на види, залежно від завдань, які вони виконували.
об'ємом понад 5 літрів, полив'яних і неполив'яних макітри, головним призначенням є приготування опари та вимішування тіста. До середини ХХ сторіччя, коли в кожній українській хаті була піч, на всі «свята-празники» та в неділю, господині обов'язково випікали хліб, пироги, перепічки… Залежно від кількості членів родини, потрібні були макітри різних розмірів. Найвживанішими для цього були макітри місткістю близько 10-15 літрів. менші за 6 літрів макітри, здебільшого полив'яні (адже вони менше вбирають жир, тому легше миються) використовували для тушкування та запікання м'яса, овочів (картоплі, капусти, буряків, гарбуза тощо), готових страв.
У другій половині ХХ сторіччя полив'яні мальовані макітри, іноді з покришками, використовували для зберігання та подавання до столу вареників, гречаників, млинців, голубців тощо.
У макітрах, які на даний момент не використовувалися, зберігали збіжжя, або ж вони стояли перевернутими догори дном, «щоб не нападало сміття, миша не вскочила», на горищі чи в «комірчині».
З-поміж інших видів глиняного посуду, макітра вирізняється своєю пристосовністю до різних потреб.
Традиції
Зазвичай, в Україні мак для різдвяної куті перетирав чоловік, батько родини. При цьому він читав молитву. У цьому звичаї, макітра означала жіноче начало, а макогін — чоловіче. Часто перед Різдвом купували нову макітру і макогін.
Існував також такий весільний звичай, пов'язаний з макітрою. Після весільного обіду гості нареченого перевдягались: старі в молодих, молоді в старих. Макітру наповнювали пирогами, прикрашали квітами і різнокольоровими стрічками та вручали старостисі. Вона танцювала з макітрою і всі гості йшли до батьків нареченої. Це називали «ідуть з пирогами». Танець з макітрою продовжувався протягом всього шляху. Батьки нареченої запрошували гостей до столу, де на видному місці сиділа старостиха з макітрою. Гості нареченої підходили до неї, а вона пригощала їх пирогами. Після обіду гості повертались назад з макітрою, повною пирогів, які напекла мати нареченої для молодих і сватів.
Під час обряду випікання короваїв та медяників коровайницями [як правило, у середу чи четвер за три дні до весілля]. До того-ж, зазвичай було дві макітри — одна для короваю, інша — для медяників, адже їх тісто різнилося, а ще ж одночасно ці два види обрядового печива в піч для випікання не ставили. В Опішні, що в Полтавщині, для замішування тіста на весільний коровай використовували здебільшого нову макітру. Окрім того, макітра могла бути спеціально виготовлена для цього випадку, про що свідчать написи на деяких з них.
«Драну» макітру чи горщик розбивали на другий день весілля, коли свати приходили до батьків молодої з претензію, що молода виявилася «нечесною». Подібне дійство змальовано Гійомом де Бопланом ще в 17 столітті в " Описі України". Такий звичай є в переказах села Покровське Голованівського району Кіровоградської області. Варто зазначити, що родичі молодого трощили весь посуд у хаті недоброчесної молодої.
Мовні звороти, прислів'я Стрижений під макітру — підстрижений кружком Макітра розуму в кого — хтось дуже розумний Макітра варить — розумний, кмітливий Мати порожню макітру на плечах — бути нерозумним, нерозсудливим Розгубити обручі від макітри — втратити здатність правильно думати, діяти Розбити макітру — посваритися Дурний і в макітрі макогона зломить
Див. також Макогін Кутя
Примітки
Посилання Макітра // Господарське начиння Українська минувшина Українська фалоепопея: Там макогін блудить, де макітра рядить