Самал, Ядія — держава, що існувала в X — VIII ст. до н. е. у східній Сирії (нині – територія Туреччини). Виникла після розпаду Хеттської держави під назвою Ядія. Населення складалося переважно з споріднених із хеттами племен, можливо, переселенців з Кіззуватни, що частково асимілювали місцевих хурритів, і сама держава вважала себе хеттською спадкоємницею. Столиця Ядії була розтащована біля сучасного селища Зінджирлі.
Пізніше держава була захоплена арамеями на чолі з ватажком на ім'я Габар, що усунув від влади хеттську династію і започаткував власну. Відповідно і з царство отримало нову назву - Біт-Габарі («дім Габара»), або ж Самал. Водночас завойовники опанували і розвинули культурні і мистецькі традиції попередників.
Коли у 876 р. до н. е. в Сирії з'явилося військо ассирійського царя Ашшурнасірпала, Самал відкупився від нього даниною. У 862 р. до н. е. самалський цар Хаяні увійшов до коаліції із Каркемишем, Хаттіною та Біт-Адіні, спрямований проти ассирійців. Проте це не зупинило Салманасара III, який зламав спротив сирійських царств і приєднав Північну Сирію до своєї держави.
Наприкінці IX ст. до н. е. Самал звільнився від ассирійської влади. Щоб убезпечитися від нападів сусідів, місцеві царі уклали союз із володарями Урарту - Аргішті I і Сардурі II. Проте, коли у 742 році до н. е. Тіглатпаласар III вдерся до Сирії і Сардурі II спробував втрутитися, ассирійці завдали урартцям нищівної поразки. Після цього приєднання Самалу до Ассирії стало лише справою часу.
У 740 р. до н. е. місцевий цар визнав владу Тіглатпаласара. У 738 р. до н. е. Самал повстав і ассирійцям довелося проводити каральну операцію. Приборканням непокірних займалися також Салманасар V і Саргон II. Лише у 724 р. до н. е. Самал перестав існувати як окрема адміністративна одиниця і був включений безпосередньо до складу Ассирії.
Стели Стела Куламуви, царя Самалу, VIII ст. до н.е. На стелі Куламува вирізняється ассирійським царським одягом. Його символами є рогатий шолом, лук, крилате сонце та півмісяць. Літературний стиль відповідає звичаям, поширеним у Фінікії того часу.
Завдяки детальному опису стели Панамуви II, яку створив його син Бар-Ракіб, можна дуже добре зрозуміти хід подій цього періоду. Напис сроблено сумішшю фінікійсько і арамейської мов.
Царі Габбару (бл. 920 р. до н. е.) Баніху (бл. до 860 р. до н. е.) Найяну (бл. 860–850 до н. е.) Шаїл (бл. 850–840 рр. до н. е.) Кіламува (840–830 рр. до н. е.) Курала Панамува I Бар-Шур, можливо ідентичний Панамува I. узурпатор, ім'я якого є невідомо Панамува II (739–733 до н. е.) Бар-Ракіб (733 — 713 до н. е.)
Архітектура Основними будівлями були два палаци біт-гілані (з портиком вхідної брами). Барельєфи на ортостатах, знайдені там, відповідають хеттським та сирійським традиціям, характерним для так званого «неохеттського» мистецтва. Зразком є фортеця Зінджирлі з майже круглим подвійним огородженням, захищеним вежами та пронизаним трьома брамами. На місці також було виявлено п'ять монументальних статуй левів, що охороняють ворота. Написи, знайдені на місці, переважно арамейською мовою, але також ієрогліфічними та фінікійською лувійською мовами, а також клинописними написами на стелі, залишеній ассирійським царем Ассархаддоном після завоювання цього місця.
Джерела B. Simon. "Appeals for military intervention: stories from Zinjirli and the Bible". The Biblical Archaeologist 1996. 59(4): 213-224. D.Ussishkin. "The Syro-Hittite ritual burial of monuments". Journal of Near Eastern Studies 1970. 29(2): 124-128. R.-B.Wartke, Sam’al: Ein aramäischer Stadtstaat des 10. bis 8. Jhs. v. Chr. und die Geschichte seiner Erforschung, Philipp von Zabern, 2005
Посилання Official Zincirli Excavation Website at www.uchicago.edu Plans and fotos at www.hittitemonuments.com Levy-White project to publish small finds from German excavations