Джованні Паїзієлло (, 9 травня 1740, Таранто— 5 червня 1816, Неаполь) — італійський композитор, автор опер, майстер комічного реалізму.

Життєпис Народився поблизу Таранто в Апулії. Початкову освіту отримав у школі єзутів. Привернув на себе увагу чудовим дитячим голосом, що спонукало керівництво школи у 1754 р. направити його на навчання у консерваторію Сан Онофріо в місті Неаполь.

В роки консерваторії (1754–1763) Вже в роки навчання у консерваторії займався композицією. Написав декілька інтермедій. Одна з яких мала значний успіх у слухачів. Закінчив консерваторію в Неаполі під керівництвом Франческо Дуранте.

Одруження після скандалу Молодий Паїзієлло зав'язав любовні стосунки з Чечілією Палліні. Дівчина вимагала одруження. Дійшло до складання шлюбного договору. Але молодий Паїзієлло злякався неволі і відмовився від шлюбних обіцянок. Справу передали у суд, а молодика заарештували на декілька днів. Перебування у в'язниці (на думку Чечілії) «добре» вплинуло на Паїзієлло, надало тому рішучості, і він таки узяв шлюб з Чечілією Палліні.

Дебют оперного композитора У 1763 р. успішно дебютував як оперний композитор у Болоньї.

За контрактом у Петербурзі

1776 року на запрошення російської імператриці Катерини II прибув у Санкт-Петербург, де за контрактом на три роки обійняв щойно створену посаду придворного капельмейстера. Кар'єра музиканта виявилася в Петербурзі досить вдалою і по закінченню контракту його продовжили ще на 4 роки. Оперні вистави, створені Паїзієлло в російській столиці йшли на сценах Ермітажного театру і в передмісті Петербурга — в Китайському театрі (Царське Село).

Удавані філософи З огляду на тодішній репертуар цікавою постановкою була опера «Удавані філософи», прем'єра якої відбулася 3 лютого 1779 р. Вона так зацікавила вельможну публіку, що її давали двадцять разів. Катерина ІІ записала: «Я думаю, що Паїзієлло здатен примусити сміятися, плакати і вкладати в душу, у розум і в серце все, що йому заманеться, і я думаю, що він — чарівник».

Опера зараз має історичний інтерес через специфічну тогочасну стилістику, насиченість речитативом, використання стародавніх музичних інструментів. Тим не менше, її згадали і відтворили постановку спочатку в Голландії (літній Утрехтський фестиваль стародавньої музики), а потім у Петербурзі 2003 р. в межах російського фестивалю стародавньої музики «Олимьюзик».

Останні роки 1784 року відвідав Варшаву, де була поставлена його ораторія «Страсті Христові». Встиг попрацювати у Неаполі, Відні, перебираючись від одного музичного центру до другого через династичні і несприятливі політичні зміни. З 1802 року отримав запрошення від Наполеона в Париж і прийняв його. Паїзієлло проводив музичні концерти в саду палацу Тюїльрі із зарплатнею в 10000 франків, на додаток до 4800 для проживання та харчування, але не мали успіху, як того очікував Наполеон І, що ставився досить прихильно до старого композитора. Але його не сприймало нове покоління французьких слухачів.

1810 року зайняв місце померлого Йозефа Гайдна в Французькій академії. Помер у Неаполі.

Творчість Загалом творча спадщина Паїзієлло налічує понад 100 опер, переважно опери-буфа. Найвідоміші його опери — «Служниця-господиня» (1781), «Севільський цирульник» (1782) — згадують головним чином завдяки однойменним операм на ті ж лібрето Перголезі й Россіні. Окрім опер, писав концерти, церковну музику і твори для арфи.

Опери

Il ciarlone («Базіка», 1764, Болонья) Madama l'umorista, o Gli stravaganti («Пані-примхливиця, або Екстравагантні», 1765, Модена) L'amore in ballo («Кохання на балу», 1765, Венеція) Il negligente («Недбалий», 1765, Парма) Le nozze disturbate («Зірване весілля», 1766, Венеція) L'idolo cinese («Китайський ідол», 1767, Неаполь) Alceste in Ebuda, ovvero Olimpia («Алкеста в Ебуді, або Олімпія», 1768, Неаполь) Don Chisciotte della Mancia («Дон Кіхот Ламанчський», 1769, Неаполь) La Zelmira, o sia La marina del Granatello («Зельміра, або Пристань Гранателло», 1770, Неаполь) Annibale in Torino («Ганнібал у Турині», 1771, Турин) Artaserse («Артаксеркс», 1771, Модена) Semiramide in villa («Семіраміда на віллі», 1772, Рим) Motezuma («Монтесума», 1772, Рим) Gli amanti comici («Комічні закохані», 1772, Неаполь) Sismano nel Mogol («Сісмано в Могольській державі», 1773, Мілан) Alessandro nell'Indie («Олександр в Індії», 1773, Модена) Andromeda («Андромеда», 1774, Мілан) Il duello («Дуель», 1774, Неаполь) Il divertimento dei numi («Розвага богів», 1774, Неаполь) Demofoonte («Демофонт», 1775, Венеція) Le astuzie amorose («Любовні хитрощі», 1775, Неаполь) Socrate immaginario («Уявний Сократ», 1775, Неаполь) Il gran Cid («Великий Сід», 1775, Флоренція) Le due contesse («Дві графині», 1776, Рим) La disfatta di Dario («Поразка Дарія», 1776, Рим) Lucinda e Armidoro («Люцинда і Армідор», 1777, Санкт-Петербург) Achille in Sciro («Ахілл на Скіросі», 1778, Санкт-Петербург) Gli astrologi immaginari («Уявні астрологи», 1779, Санкт-Петербург) Il matrimonio inaspettato («Несподіваний шлюб», 1779, Санкт-Петербург) La serva padrona («Служниця-господиня», 1781, Царське Село) Il duello comico («Комічна дуель», 1782, Царське Село) Il barbiere di Siviglia, ovvero La precauzione inutile («Севільський цирульник, або Даремна обережність», 1782, Санкт-Петербург) Il re Teodoro in Venezia («Король Теодор у Венеції», 1784, Відень) Olimpiade («Олімпіада», 1786, Неаполь) Fedra («Федра», 1788, Неаполь) Catone in Utica («Катон в Утиці», 1789, Неаполь) Nina, o sia La pazza per amore («Ніна, або Божевільна від кохання», 1789, Казерта) Le vane gelosie («Марні ревнощі», 1790, Неаполь) Zenobia in Palmira («Зенобія в Пальмірі», 1790, Неаполь) Il fanatico in Berlina («Фанатик у кареті», 1792, Неаполь) Il ritorno d'Idomeneo in Creta («Повернення Ідоменея на Крит», 1792, Перуджа) Elvira («Ельвіра», 1794, Неаполь) Didone abbandonata («Покинута Дідона», 1794, Неаполь) Andromaca («Андромаха», 1797, Неаполь) Proserpine («Прозерпіна», 1803, Париж) Elisa («Еліза», 1807, Неаполь) I pittagorici («Піфагорійці», 1808, Неаполь)

Джерела Журнал «Старинная музыка», № 4, 2003 (рос) Alberto Ghislanzoni: «Giovanni Paisiello», BT_De Santis1969, (італійською) Michael F. Robinson: «Giovanni Paisiello — A Thematic Catalogue of his Works», BT_Pendragon Press, (англійською) Časopis «Harmonie», Marc Niubó: «Skladatel měsíce: Giovanni Paisiello», ročník 2002, č. 7, str. 19 (чеською) Література Джованні Паїзієлло // Історія вокального мистецтва / Орест Дмитрович Шуляр : [монографія] : Ч.ІІ. – Івано-Франківськ, 2012. – С.5

Посилання

Див. також Вистава Репетиція Ермітажний театр Китайський театр (Царське Село) Фестиваль Автентичне виконавство