Інституціалізáція (від інституційний), також інституціоналізація (від інституціональний)
процес визначення і закріплення соціальних норм, правил, статусів і ролей, приведення їх у систему, здатну діяти у напрямі задоволення деякої суспільної потреби. В науці — етап, коли процес продукування нею знань стає методологічно упорядкованим, а також залежним від організаційних форм, в яких він набуває якостей спеціалізованої суспільної практики; становлення різноманітних комунікативних органів науки — наукових інституцій, що відбувається в ході перетворення наукових досліджень у спеціалізовану суспільну діяльність.
політика надання освітніх і реабілітаційних послуг дітям з інвалідністю в рамках окремих закритих спеціалізованих закладів, інтернатів (). Антитезою до традиційної інституціалізації на Заході, став розвиток у 1970-х роках інтегрованого та інклюзивного навчання, який розпочався в 1970-х роках через вплив організацій споживачів. Зокрема, в Канаді ініціаторами зміни освітньої парадигми виступили організації захисту неповносправних, психічно хворих та батьків дітей з розумовою відсталістю, які вимагали деінституціалізації та перенесення освітніх, реабілітаційних і соціальних служб у громади ближче до місць проживання клієнтів Сварник М.І. Розділ 3. Соціальні послуги у громаді//Соціальні послуги на рівні громади для осіб з інтелектуальною недостатністю. Посібник для відкритого навчання керівників громадських організацій./Ред. акад. Синьов В.М. — К.: БТ«Джерела», 2004. — 312 с..
Див. також Інституціоналізація історичної науки Інтернат Джерела Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015 Інституціоналізація // С. П. Стельмах. Інституціоналізація історичної науки // Ю. Б. Миронов, М. І. Миронова Інституціоналізація як соціально-економічний феномен // Вісник Херсонського державного університету. Економіка. — 2016. — Вип. 17. — Ч. 3. — С. 9-11.
Примітки