Стари́й Крим або Ескі́-Кири́м () — місто в Україні, в Феодосійському районі Автономної Республіки Крим. Середньовічна столиця Кримського улусу Улусу Джучі (Золотої Орди). Історично місто було відоме під назвами Солхат () та Кирим ().

Розташоване в північно-східній частині Кримських гір. Старий Крим уперше згадується на початку І тисячоліття як таврське м. Карія, з кінця І тисячоліття — Сурхат; з XIII до поч. XV ст. — Солхат (дещо пізніше — Керим) — резиденція намісника золотоординського хана і важливий транзитний пункт торгівлі. Пізніше, по створенні Кримського ханства, втратив своє значення і став називатися Ескі-Кирим (Старий Крим).

Клімат Клімат слабовираженним низькогірський (висота бл. 400 м). Знаходячись біля підніжжя г. Агармиш на висоті близько 400 м н. р. м., місто має сприятливі умови для лікувальння легеневих хвороб. Нагріваючись вдень, Агармиш створює до вечора висхідний повітряний потік, що в свою чергу призводить до того, що в Старий Крим надходить повітря з боку Чорного та Азовського морів, а також повітря зі степів Керченського півострова. Змішуючись з повітрям потужного лісового масиву Агармиш і прилеглих околиць морське повітря створює неповторний клімат східного краю кримських гір.

Населення Старий Крим — місто з найбільшою часткою кримськотатарського населення — 40,8 %.http://tyzhden.ua/Publication/3334. Динаміка чисельності населення: 1805 рік — 114 осіб (89 кримських татар, 25 циган); 1926 рік — 4738 осіб (1897 росіян, 1183 болгар, 900 греків, 266 кримських татар, 175 українців, 84 євреї, 63 німці); 1939 рік — 5141 осіб; 1989 рік — 9196 осіб; 2001 рік — 9960 осіб; 2011 рік — 9446 осіб.

Історія

На місці сучасного Старого Криму на початку І тисячоліття згадується таврське місто Карія, хоча не всі дослідники згодні з цією локалізацією.

Старий Крим як місто виникає у XIII століття, до поч. XV століття відомий як Солхат (дещо пізніше — Кирим) — резиденція намісника золотоординського хана і важливий транзитний пункт торгівлі. Пізніше, по створенні Кримського ханства, втратив своє значення і став називатися Ескі-Кирим (Старий Крим).

У 1783 році разом з усім Кримом анексований Російською імперією. Григорій Потьомкін планував перетворити місто на адміністративний центр півострова і навіть вигадав для нього нову назву — Сімферополь, проте зрештою центр (разом із назвою) вирішили перенести до Акмесджита, натомість Старий Крим перейменували на Левкополь (від ) — так, як спочатку планували назвати Акмесджит. Створений одночасно Левкопольський повіт в 1787 році став Феодосійським, а Левкополь отримав статус позаштатного міста Феодосійського повіту Таврійської губернії (який зберігав до 1917 року). Назва Левкополь зрештою теж не прижилася і за правління Павла I місту повернули зросійщену назву Старий Крим.

1875 року для міста було створено проєкт герба: на чорному щиті золота голова дракона з червоними очима та язиком; у вільному куті щита герб Таврійської губернії. Проєкт дістав попереднє схвалення Департаменту герольдії Сенату, однак остаточного затвердження не дістав.

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокросіяни53,79 %кримські татари29,17 %українці10,22 %білоруси0,64 %вірмени0.23 %азербайджанці0,14 %поляки0,11 %інші/не вказали5,70 %

Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібДоляРосійська6 18562,10 %Кримськотатарська2 57225,82 %Українська5225,24 %Грецька490,49 %Білоруська210,21 %Вірменська110,11 %Болгарська80,08 %Румунська60,06 %Німецька40,04 %Інші/Не вказали5825,85 %Разом9 960100 %

Пам'ятки У Старому Криму збереглися пам'ятки старовинної архітектури середньовіччя: мечеть хана Узбека () з розташованими поруч руїнами медресе, вірменський монастир Сурб-Хач (), руїни мечетей Бейбарса (найстарішої в Криму) та Куршум-Джамі, караван-сараю та церкви Іоанна Хрестителя. В 6 км на південь від міста Старий Крим і в 3 км від монастиря Сурб-Хач знаходиться колишній вірменьський монастир Сурб Степанос. У місті розташований будинок-музей Олександра Гріна (), Костянтина Паустовського, музей етнографії кримських татар, літературно-художній музей. На північному заході від міста — гірський масив Агармиш (722,5 м н. р. м.); На півдні — хребет Туар-Алан (748,2 м н. р. м.); На сході — курган Кара-Оба (333,9 м н. р. м.).

Релігія Мечеть хана Узбека

Мечеть Зубейр-Джамі

Відомі люди Євсюков Олександр Євгенович (1978—2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Скорий Сергій Анатолійович (* 1949) — український археолог.

Галерея

Виноски

Література стаття Старий Крим — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с. Жарких М. І. Старий Крим //

Домбровский О. И.,Сидоренко В. А. Солхат и Сурб-Хач. Симферополь, 1978. Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Посилання

Старий Крим Сергій Криниця. Eski Qirim — Частина 1. Солхат // Via est Vita. Дорогами України, 22.09.2010 Погода в Старому Криму Картка на сайті ВР