Ца́рик Григо́рій Я́кович (, селище Лісняки, тепер частина міста Яготина Яготинського району Київської області — , місто Київ) — український токар-інструментальник київського заводу «Арсенал», новатор виробництва. Депутат Верховної Ради УРСР 2—8-го скликань (1947–1974). Член Президії Верховної Ради УРСР 6—7-го скликань. Заслужений раціоналізатор УРСР (1962), Герой Соціалістичної Праці (15.06.1964).
Біографія Народився в бідній родині в селі під Яготином. Трудову діяльність розпочав у 1922 році учнем токаря механічної майстерні. З 1927 року працював на Київському заводі «Арсенал» токарем-інструментальником.
З 1930 по 1932 рік служив у Червоній армії.
Член ВКП(б) з 1932 року.
З 1932 року знову працював токарем-інструментальником на Київському заводі «Арсенал». У роки німецько-радянської війни, коли завод «Арсенал» був евакуйований до РРФСР, Григорій Царик щодня виконував норми на 600%. Комуністична пропаганда називала його «одним з перших стахановців у Києві», потім — організатор шкіл передових методів праці.
Делегат десяти з'їздів КПРС і КПУ, сім термінів був депутатом Верховної Ради УРСР.
Жив у Києві. Помер 30 червня 1974 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 7).
У 1974–2023 роках на честь Григорія Царика було названо вулицю в Києві.
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (15.06.1964) два ордени Леніна (17.06.1961, 15.06.1964) орден Жовтневої Революції (26.04.1971) орден Трудового Червоного Прапора (18.01.1942) медалі Заслужений раціоналізатор Української РСР (1962) Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (20.01.1969)
Посилання Некрополі Києва
Джерела Царик Григорий Яковлевич // Сайт «Герои страны»