Олексій Андріанович Гриза ( , село Степанці, тепер Канівського району Черкаської області — , місто Київ) — український радянський партійний державний діяч. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го і 5-6-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го скликання. Член ЦК КПУ в 1949—1952 рр. і в 1961—1966 рр. Кандидат в член ЦК КПУ в 1952—1954 рр. і в 1966—1969 рр. Член Організаційного бюро ЦК КПУ в 1949—1952 рр.
Біографія Народився у родині робітника Степанецького цукрового заводу на Черкащині. У 1926 році закінчив Бобрицьку сільськогосподарську професійну школу. У 1926—1929 роках — на роботі в Бобрицькій сільськогосподарській професійній школі; голова Степанецького бурякового кооперативного товариства.
У 1929—1930 роках — в Червоній армії. Член ВКП(б) з 1930 року.
У 1930—1941 роках — спеціаліст Мартинівського бурякокомбінату; старший агроном Степанецької машинно-тракторної станції (МТС) Київської області; головний агроном, завідувач Канівського районного земельного відділу Київської області; 2-й секретар Канівського районного комітету КП(б)У Київської області; 1-й секретар Чорнобильського районного комітету КП(б)У Київської області. У вересні — грудні 1939 року — в Червоній армії, де служив на політичній роботі під час походу в Західну Україну.
У 1941—1943 роках — в Червоній армії. З лютого 1942 служив начальником політичного відділу Мурманського дивізійного району протиповітряної оборони.
У 1943 — серпні 1946 року — завідувач сільськогосподарського відділу Київського обласного комітету КП(б) України.
У 1946—1947 роках — начальник Управління західних областей Міністерства сільського господарства Української РСР. У 1947 році — заступник уповноваженого Міністерства заготівель СРСР по Київській області.
У 1947 — лютому 1949 року — 1-й секретар Димерського районного комітету КП(б)У Київської області.
5 лютого 1949 — вересень 1952 — 1-й секретар Київського обласного комітету КП(б) України. 5 березня 1949 — 23 вересня 1952 — член Організаційного бюро ЦК КП(б) України.
У вересні 1952—1955 роках — слухач курсів перепідготовки перших секретарів обкомів при ЦК ВКП(б) у Москві; слухач Партійної школи при ЦК КП України.
У квітні 1955 — січні 1957 року — 1-й заступник міністра сільського господарства Української РСР.
З 29 січня до 17 липня 1957 року — міністр радгоспів Української РСР.
У липні 1957 — лютому 1961 року — 1-й заступник міністра сільського господарства Української РСР.
У лютому 1961 — березні 1962 року — начальник Головного управління радгоспів при РМ Української РСР.
У березні 1962 — березні 1965 року — 1-й заступник міністра виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів Української РСР.
У березні 1965 — 10 серпня 1969 року — 1-й заступник міністра сільського господарства Української РСР.
Помер 10 серпня 1969 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Військові звання майор підполковник
Нагороди орден Леніна (26.02.1958) орден Трудового Червоного Прапора орден Знак Пошани (23.01.1948) орден Червоної Зірки (3.06.1943) Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (22.03.1967)
Родина Дружина — Гриза Марія Лазарівна.
Джерела Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза 1898—1991.