ТрахеоцентезЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВА ОРТОПЕДІЯ (Вибрані лекції): навчальний посібник/ Нідзельський М. Я., Давиденко Г. М., Писаренко О. А., Цветкова Н. В. — Полтава, 2014. — 184 с. Ел.джерело (С.129) (інколи мікротрахеотомія) — своєрідний вид трахеотомії  — черезшкірна пункція передньої стінки трахеї в ділянці шиї за допомогою спеціальних голок або катетерів. У сучасній медичній практиці ця процедура застосовується у двох основних клінічних напрямках, що відрізняються за метою, технікою виконання та типом інструментарію.

При виникненні невідкладних станів трахеоцентез виступає як метод екстреної медичної допомоги для відновлення прохідності дихальних шляхів при гострій асфіксії або обтурації сторонніми предметами. Зазвичай у таких випадках, зокрема в щелепно-лицевій хірургії, виконують швидкий прокол трахеї кількома товстими голками одночасно, що дозволяє негайно забезпечити мінімальне надходження повітря до легень у ситуаціях, коли проведення класичної трахеотомії є тимчасово неможливим через брак часу або відсутність умов.

У межах планової терапії маніпуляція трансформується у мікротрахеостомію, під час якої через прокол у просвіт трахеї вводять тонку гнучку трубку. Цей варіант показаний для систематичного селективного введення (6-8 разів) антибіотиків, ферментів, антисептиків з метою санації трахеобронхіального дерева у легенях, таких як важкі форми бронхітів чи абсцеси.

У міжнародній практиці термін «tracheocentesis» використовується обмежено, найчастіше його прямо ототожнюють із процедурою міні-трахеостомії (). Водночас у випадках ургентного відновлення дихання за допомогою товстих голок англомовна література оперує терміном пункційна крикотиреоїдотомія ().

Виконання трахеоцентезу Положення хворого — сидяче з головою відкинутою назад. Пальпують перстнеподібний хрящ і від нього вниз відраховують 2-3 хрящові кільця трахеї. Позначають міжхрящовий проміжок. Після обробки операційного поля в цьому місці проводять місцеву інфільтраційну анестезію. Великим і вказівним пальцями лівої руки фіксують шкіру на трахеї, правою рукою суворо перпендикулярно до шкіри роблять прокол трахеї в міжкільцевому проміжку. Контролем знаходження голки в трахею є потрапляння повітря в шприц (наприклад, з новокаїном) при відтягуванні поршня. Хворому пропонують зробити неглибокі вдихи, під час яких в трахею вводять невелику порцію місцевого анестетика (0,5-1 мл). При перших краплях введеного новокаїну у хворого з’являється кашель, що супроводжується рухами трахеї і може призвести до виходу із стінки трахеї голки. Тому лівою рукою слід утримувати голку в одному положенні. Після припинення кашлю тонку голку витягують, а на її місце вводять голку від системи переливання (2 мм), через яку вільно проходить поліхлорвініловий мікроіригатор довжиною 12-15 см. Через голку в трахею і в напрямку до лівого чи правого бронхів, міняючи напрямок кінчика голки, вводять мікроіригатор. Фіксують його в певному стані, голку витягують. Зовнішній отвір іригатора закривають корком чи загостреним сірником. Іноді перед введенням голки в просвіт трахеї, після проведеного знечулення, шкіру в місці проколу розсікають скальпелем. Далі, через іригатор можна вводити лікувальні середники.

Доповнення В клінічній практиці досить часто зустрічаються вади розвитку трахеї, зокрема експіраторний стеноз. Внаслідок недостатнього розвитку хрящових кілець збільшується ширина мембранної частини трахеї, що робить її надзвичайно рухомою і податливою. При глибоких вдихах, через великі коливання задньої стінки, просвіт трахеї звужується, або, навіть, повністю перекривається, що призводить до порушення газообміну в організмі. Для ліквідації експіраторного стенозу роблять пластичні операції, зокрема, задню стінку трахеї укріплюють кістковими пластинками (з ребра, великої гомілкової кістки).

Див. також Трахеотомія

Примітки