Хатті або ж Хеттська держава — могутня стародавня держава в Малій Азії (бл. 1800-1180 до н. е.), утворена хеттами.
Історія Міста-держави До хеттів на території, де вони поселились, раніше мешкали хатти.
На межі III—II тисячоліть до н. е. у хеттів почався розпад родоплемінного ладу. Прискоренню цього процесу сприяло проникнення в XX—XVIII ст. до н. е. семітських торгових колоністів (ассирійських, і частково, аморейських). На територіях східної і центральної частин Малої Азії було, можливо, ще в III тис. до н. е. створено кілька політичних утворень типу міст-держав (Пурусханда, Амкува, Куссара, Хатті, Каніш, Вахшушана, Ма'ма, Самуха тощо), на чолі яких стояли правителі (рубаум) або правительки (рабатум).
Міста-держави Малої Азії користувались писемністю і письмовою мовою, запозиченими у ашшурських купців. Серед міст-держав відбувалася боротьба за політичну гегемонію. На перших порах гору взяла Пурусханда, правитель якої вважався «великим правителем» серед інших правителів міст-держав Малої Азії. Пізніше ж ситуація змінилася на користь міста-держави Куссара. У першій половині XVIII ст. до н. е. правитель Куссара Анітта заснував величезну державу, названу пізніше Хеттською державою.
Давньохетська держава (бл. 1680—1500 )
Хеттська історична традиція пов'язувала найдавнішу добу історії хеттів з Куссарою, що була столицею на початку існування Хеттської держави. Проте по Анітті відбулися значні зміни у політичних обставинах цього краю. Багато осередків зазнають руйнації. Складно встановити, чи брали в цьому участь безпосередні предки тих, в руках кого опиниться незабаром влада в Центральній Анатолії (царі династії Лапарнаса). Але прихід до влади цієї династії, очевидно, все ж значною мірою був підготовлений цією подією. Представники цієї династії своїм родоначальником вважали Лапарнаса, який правив по Анітті і пов'язують свій зв'язок з династією Анітти. Династія Лапарнаса була носієм інших звичаїв і, можливо, походила з іншого роду, ніж та, до якої належали Пітхана та Анітта. Показником культурних та суспільних змін стало й те, що хетти змінили офіційний давньоассирійський аккадський діалект і писемність на рідну мову та інший варіант клинопису, запозичений з Північної Сирії за посередництва племен хурритів, які там мешкали.
Середньохетська держава (бл. 1500—1410 до н.е.)
Хетологи розходяться у думках щодо хронології хетів. Правління Телепіну ознаменувало кінець Давньохетського царства» та початок тривалої слабкої фази, відомої як «Середнє царство»Gurney, O.R. (1966). The Hittites. Penguin. ISBN 0-14-020259-5, p. 25.
У той час як одні бачать у Хантілі II, Ціданти II, Хуццію II царів Середньохетського царства, інші заперечують саме існування Середньохетського царства і припускають помилку укладачів поминальних списків. Втім заперечення існування Середньохетської держави створює додаткові труднощі в хронології. Так, відомо, що Пілія, цар Кіззуватни, уклав договір з хетським царем Цідантою. Період XV ст. до н. е. значною мірою невідомий, збереглося мало записівGurney 1966, pp. 25–26.
Період Середньохетського царства відносно мало вивчений через недостатність джерел. Частково причиною як слабкості, так і невідомості є те, що хетти зазнавали постійних нападів, головним чином з боку касків. Цей період характеризується подальшим ослабленням Хетського царства в результаті війни із зовнішніми ворогами та внутрішніх негараздів. На схід від хетів ще XVI столітті до н.е. виникла сильна Мітанні, яка стала їх потужним суперником. Столиця переноситься до Сапінуви, а потім до Самухи. У Сапінуві було знайдено архів, але він досі не був належним чином перекладений. Одним із нововведень, яке можна приписати цим раннім хеттським правителям, є практика укладання договорів та союзів із сусідніми державами.
Новохетська держава (бл. 1410—1180 до н.е.)
Близько 1410 до н. е. Тудхалією II було розпочато відновлення державної потуги. Відбувалося посилення царської владиRoebuck, Carl (1966). The World of Ancient Times. New York: Charles Scribner's Sons, p. 94. Відновилися походи на Сирію, які сильно поослабили цю країну, що втратила більшу частину своїх територій, внаслідок чого було приєднано Кіззуватну, Лукку, Масу і Арцаву, також було перетворено Трою на союзника, було досягнено незалежності Ямхада і Мукіша від Єгипту. Після смерті Тудхалії II держава знову послабла, вороги хеттів з усіх боків змогли просунутися навіть до Хаттуси та зруйнувати її.
За царя Суппілуліума I вдалося перемогти Мітанні та Єгипет, завоювавши все Східне Середземномор'я до Палестини. На завойованих територіях на півночі Сирії та Месопотамії створено васальні князівства, правителями яких Суппілуліума I призначав своїх молодших синів. Було укладено союз з Вавилонією. Але до Мітанні вдерлися ассирійські війська, що почали розширювати свої володіння. Суттєво удару державі було завдано моровицеюZuckerman, Molly K.; Martin, Debra L. (2016). New directions in biocultural anthropology (1st ed.). Hoboken, New Jersey: Wiley-Blackwell. p. 297. ISBN 978-1118962961. Мурсілі II уклав мир із фараоном Хоремхебом, привівши Хетське царство до вершини своєї могутності, встановивши зверхність над Арцавою, а також перемігши АххіявуTrevisanato, S. I. (2007). "The 'Hittite plague', an epidemic of tularemia and the first record of biological warfare". Medical Hypotheses. 69 (6): 1371–1374Windle, Joachim Latacz (2004). Troy and Homer: Towards a Solution of an Old Mystery. Oxford: Oxford University Press. pp. 121–122Beckman, Gary M.; Bryce, Trevor R.; Cline, Eric H. (2012). "Writings from the Ancient World: The Ahhiyawa Texts" (PDF). Writings from the Ancient World. Atlanta: Society of Biblical Literature: 6..
У наступному столітті відновилася боротьба за Сирію та Палестину між хетським військом царя Муваталлі II та фараоном Рамсесом II. Протистояння завершилося битвою при Кадеші. Більшість Сирії та Фінікії перейшли під повний контроль єгиптян. Водночас намагання хетського царя запобігти поглинанню Ассирією царства Мітанні виявилися невдалимиRoux, Georges (1993). Ancient Iraq. Penguin (Non-Classics). ISBN 978-0140125238..
У 1280 (за іншими даними, 1270, 1260 чи 1259) року до н.е. з ними було укладено Вічний мирний договір, а дочка Хаттусілі III — Маатхорнефрура — стала дружиною фараона. Також було укладено перемир'я з Аххіявою, а войовнича Ассирія залишила підконтрольною відвойовану Верхню Месопотамію.
Тудхалія IV був останнім сильним хеттським царем, здатним стримати ассирійців, але зрештою у вирішальній битві при Нігрії зазнав поразки від царя Тукульті-Нінурти I. Ассирійська перемога сколихнула Хеттську державу до основи, оскільки її цар Тудхалія IV зіткнувся з кількома внутрішніми повстаннями проти свого правління. Тудгалія IV зрештою подолає всі ці виклики своїй владі та зберіг царство Хатті. Військові дії між Ассирією та Хатті тривали приблизно п'ять років, перш ніж було укладено та збережено мир.
Суппілуліумі II вдалося здобути кілька перемог, включаючи морську битву проти Алашії біля узбережжя відповідного островаHorst Nowacki, Wolfgang Lefèvre Creating Shapes in Civil and Naval Architecture: A Cross-Disciplinary Comparison Brill, 2009 ISBN 9004173455. Втім ассирійці під проводом Ашшур-реш-іші I на той час анексували значну частину хетських володінь в Малій Азії та Сирії.
Наступний занепад царства у XII столітті до зв. е. збігся у часі із загальноблизькосхідною кризою, відомою як Катастрофа бронзової добиSpielvolgel, Jackson (2011). Western Civilization. Boston, MA: Wadsworth Cengage Learning. p. 30. ISBN 978-1111342142. На період із 1198 по 1196 роки до н.е. припадає пік посухи у Центральній АнатоліїManning S. W., Kocik C., Lorentzen B., Sparks J. P. Severe multi-year drought coincident with Hittite collapse around 1198–1196 BC// Nature. — 2023. — 8 February. — ISSN 0028-0836Стрекопытов В. Причиной краха Хеттской империи могла стать многолетняя засуха Архивная копия от 21 февраля 2023 на Wayback Machine. Народи моря все більше вдиралися до Новохетської держави, захопивши землі на півдні, де заснували державу Філістія. В Кілікії утворилося низка незалежних держав (Хілакку, Табал, Ку'е), чим було відрізано хетів від Середземноморського узбережжя. Внаслідок внутрішніх чвар і зовнішніх невдач, можливо, в країні вибухнув голод. У 1180 році до н.е. після спільного натиску нових хвиль загарбників: касків, фрігійців та мушків Хетська держава припинила існуванняGurney, O.R. (1966). The Hittites. Penguin. ISBN 0-14-020259-5, p. 39.
Столиці На початковому етапі столицею був Куссар. З часів давньохетської держави столицю переносять до Хаттуси. У часи Середньохетської держави столицею спочатку була Сапінува, а потім Самуха. На початку Новохетської держави столиця повертається до Хаттуси. Близько 1360 року Муваталлі II переніс столицю до ТархунтассиTrevor Bryce, The Kingdom of the Hittites, Oxford et New York, Oxford University Press, 2005, p. 145-148, 230-233, 253-254, 345-346.
Населення Загальне населення за різними оцінками могло дорівнюватися від 140–150 тис. до понад 200 тис. Столиця Хаттуса коливалося від 2300—4600 до 9—15 тис. (в часи найбільшого піднесення). Середня чисельність ймовірно була близько 5 тис. мешканців.
Устрій На чолі стояв великий цар (лабарна, пізніше — табарна), що мав вищу політичну, військову, судову та жрецьку владу"The Hittites". all about turkey. 5 May 2017. Archived from the original on 13 May 2017. Retrieved 5 May 2017. У період Новохетської держави царська влада стала спадковою, а цар набув «надлюдської аури» і хетські громадяни почали називати його «Моє Сонце» (DUTU-ŠI)Roger D. Woodard (dir.), The Ancient Languages of Asia Minor, Cambridge, Cambridge University Press, 2008, p. 8. Царі цього періоду почали діяти як верховні жерці для всього царства – щорічно здійснюючи тур по священних містах хеттів, проводячи фестивалі та наглядаючи за утриманням святилищ. Печатки та барельєфи часто містять символ крилатого сонячного диска, що супроводжує його ім'я та титул ієрогліфами. Фігуративні зображення царя, що з'явилися пізніше (за Муваталлі II), підкреслюють цей сонячний аспект, оскільки деякі з них показують його в тому ж церемоніальному костюмі, що й Бог Сонця (довгий халат, круглий ковпак), одяг, який також іноді інтерпретується як символ його ролі верховного жерцяTrevor Bryce, Life and Society in the Hittite World, Oxford et New York, Oxford University Press, 2004, p. 20-21. Після смерті цар «ставав богом», що способом підкреслити той факт, що він мав значну владу в потойбічному житті, і що його потрібно було задовольнити, щоб запобігти шкоді країниBillie Jean Collins, The Hittites and their world, Atlanta, Society of Biblical Literature, coll. « Archaeological and Biblical Series », 2007, p. 98. Смерть великого царя породжувалася =поховальним ритуалом, що тривав 14 діб, протягом якого його тіло кремували. Після цього він приєднувався до групи предків династії (також включаючи цариць і принців), які регулярно отримували пожертвиV. Haas, « Death and Afterlife in Hittite Thought », dans Sasson (dir.) 1995, p. 2024-2029.
Наступним за значенням був спадкоємець трону (тухканті), його статус було закріплено наказом царя ТелепінуIsabelle Klock-Fontanille, Les premiers rois hittites et la représentation de la royauté dans les textes de l'Ancien Royaume, Paris, Éditions L'Harmattan, 2001, p. 127 § 28.