Сан-Ка́рлос-де-Баріло́че (), або просто Барілоче — аргентинське місто у провінції Ріо-Негро, центр департаменту Барілоче.

Барілоче — важливий туристичний центр Аргентини та найбільше за населенням місто Патагонських Анд і провінції Ріо-Негро. Місто розташоване на березі озера Науель-Уапі на південному заході провінції Ріо-Негро, біля підніжжя Анд, за 832 км від столиці провінції міста В'єдма.

Природні умови міста, до яких можна віднести навколишні озера, ліси та гори, його архітектурний стиль та лижні курорти є найголовнішими туристичними принадами Барілоче.

У місті також є промислові підприємства та наукові центри, зокрема інститут ядерних досліджень.

Походження назви Назва Барілоче походить від слова мови мапудунґун «vuriloche», яке означає «люди з іншого боку гори». Це ім'я чилійські індіанці мапуче дали корінним жителям цих місць.

Перша частина назви («Сан-Карлос») завдячує своєю появою імені Карлоса Відергольда — одного з перших його поселенців.

Історія

Ще до прибуття європейців існували поселення індіанців на берегах озера Науель-Уапі . З 1670-х років у регіоні навколо озера проповідували єзуїтські місіонери. Першою білою людиною, яка прибула у ці місця 22 січня 1876, був доктор Франсіско Паскасіо Морено, який встановив тут аргентинський прапор.

Наприкінці XIX ст. Карлос Відергольд заснував на місці, де зараз розташоване Барілоче, склад і розвинув торгівлю з Чилі.

Місто було офіційно засноване актом Конгресу Аргентини від 3 травня 1902 року. 1909 року Барілоче мав населення 1 250 жителів, телеграф, пошту та дорогу до Неукена, але до проведення сюди залізниці у 1934 місто сильно залежало від торгівлі з Чилі.

Між 1901 і 1905 роком у місті жили відомі американські злодії Буч Кессіді та Санденс Кід .

1913 року була збудована перший автомобільний шлях, який поєднав Сан-Карлос-де-Барілоче з Буенос-Айресом. Невдовзі після цього місто відвідав президент США Теодор Рузвельт, що спричинило початок туристичного розвитку регіону.

Наприкінці 1930-х в Аргентині набули популярності зимові види спорту, завдяки чому гори навколо Барілоче стали використовувати для катання на лижах тощо.

1947 року у місті було збудовано першу церкву — Кафедральний Собор Науель-Уапі, присвячений Діві де лас Ньєвес.

З 1948 у Барілоче проводив свої дослідження ядерного синтезу австрійський фізик Рональд Ріхтер. 1955 року в місті було створено Фізичний інститут Барілоче (). Також було створено Атомний центр Барілоче ().

22 травня 1960 року Барілоче постраждав від землетрусу магнітудою 9,5 балів у епіцентрі. Місто зазнало руйнувань як від сейсмічної активності, так і від хвилі, яку землетрус підняв з озера Науель-Уапі. Загинули 2 особи.

З початку 1970-х місто почало швидко розвиватися в першу чергу через спорудження якісної асфальтованої дороги, яка поєднала Барілоче з Буенос-Айресом.

Вранці 27 лютого 2010 року Барілоче постраждав від землетрусу у чилійському регіоні Біобіо силою 8.8 балів за шкалою Ріхтера. У Сан-Карлос-де-Барілоче були зареєстровані сейсмічні коливання силою 5 балів за шкалою Ріхтера. Ніхто з мешканців міста не постраждав.

Клімат Клімат Барілоче помірний високогірний, значною мірою залежить від західних вітрів, які дмуть з Тихого океану. У листопаді пориви вітру досягають 100 км/год. Температура влітку сягає 30 °C, а взимку −20 °C. Найбільша кількість опадів припадає на снігопади у травні та червні, коли щомісяця випадає 130 мм опадів. Абсолютний максимум температур за період спостережень з 1961 по 1990 роки 31.5 °C, абсолютний мінімум −21.1 °Chttp://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=30&provincia=Rio%20Negro&ciudad=Bariloche.

Транспорт Сан-Карлос-де-Барілоче має такі шляхи сполучення: міжнародний аеропорт автомобільні шляхи: національні траси № 237, 23, 3, 258, 40 до 1990-х років з В'єдми до Барілоче ходив потяг, наразі залізниця не працює

Громадський транспорт представлений 2 лініями автобусів.

Туризм

Туризм є найголовнішим джерелом доходу міста. Завдяки природним умовам Барілоче у місті присутні туристичні принади, цікаві як взимку, так і влітку.

Місто розташоване поряд з національними парками Науель-Уапі (однойменне озеро) і Лос-Арраянес (арраяновий ліс), які щороку приваблюють місцевих та іноземних туристів. Барілоче також є найбільшим гірськолижним курортом Аргентини. Найпопулярніші лижні спуски Барілоче розташовані на схилах гір Отто, Катедраль і Тронадор. Поблизу міста розташовані букові ліси, великий льодовик Вентіскеро-Негро, а також озера Гутьєррес, Маскарді, Гільєльмо, Фріас, Морено, Фонк, Есс, Фрей, Мартін, Рока, Стеффен, Тодос-лос-Сантос і гірські річки, які приваблюють любителів вітрильного спорту, веслування на каное і рафтінгу.

Взимку в Барілоче проводиться два фестивалі: Національний фестиваль снігу () і Фестиваль общин ().

Відстані до великих міст

Фотогалерея

Міста-побратими , Аспен, з 2000 року , Пуерто-Варас, з 1992 рокуhttp://www.cancilleria.gov.ar/portal/seree/dirfe/hermanamientos2.html , Сестрієре, з 2002 року

Примітки

Посилання

Муніципалітет Інформація про місто