Анто́н (або Анті́нГоловатий Антін // ) Андрі́йович Голова́тий ( — ) — козацький кошовий отаман, полковник Самарської паланки, бригадир РІА, командувач Чорноморської козацької флотилії.

Початок життя Народився близько 1744 року.

У неповних 13 років був записаний до Кущівського куреня Підпільненської Січі, де з 1757 року навчався в січовій старшинській школі. Виявив неабиякі здібності в військовій справі та в інших науках. Мав літературний хист, писав вірші й пісні, співав і добре грав на бандурі. В неповні 20 років був обраний на курінного отамана, а в двадцять — на військового писаря коша з рангом полкового старшини.

У 1764 році в складі військової делегації від Січі був на коронації Катерини II, де був представлений імператриці, співав для неї та був нагороджений пам'ятною срібною медаллю.

Військовий шлях Вперше участь у бойових діях взяв у війні з Османською імперією в 1769 році. Добре вивчив морську справу та досвід морських походів. Як один з найдосвідченіших козаків, у чині наказного отамана брав участь у поході полковника Третяка на Очаків та в поході на Дунай Якова Сідловського у квітні 1771 року. В поході вів «Журнал військових дій», складав лоцію району плавання та відзначився відвагою та військовою майстерністю в бою з османською ескадрою під Тулчею. Авторитет Головатого як бойового морського командира почав зростати надзвичайно швидко.

Антон Головатий був полковником Самарської паланки. За його керівництвом був збудований Свято-Троїцький собор у Самарі (сучасний Новомосковськ).

Після війни Катерина II без будь-якого погодження з Військом Запорозьким розпочала активно розселяти сербів, німців і росіян на козацьких землях («Вольностях Війська Запорозького»). Для вирішення цього питання, кошовий отаман Петро Калнишевський у 1774—1775 роках послав до Санкт-Петербурга козацькі делегації, до складу яких входив Антон Головатий. Не зважаючи на це, у 1775 році Січ було зруйновано.

Руйнування Січі було сприйнято в Україні як ганебний акт зради. 3 серпня 1775 року Катерина II спеціальним маніфестом проголосила, що «Січ Запорізька вкрай уже зруйнована зі знищенням на майбутнє й самої назви запорізьких козаків».

Перебуваючи в Санкт-Петербурзі, Антон Головатий нічого не знав про те, що діялося на Січі. Прибувши до фельдмаршала Григорія Потьомкіна з черговим клопотанням про Січ, у відповідь на привітання він почув: «Всьому кінець! Пропала ваша Січ!»

Після руйнування Січі Головатого звільнили зі служби й він зайнявся власним господарством.

По руйнації Січі На території Азовської губернії на 1776 рік земельні ділянки отримали 15 колишніх запорозьких старшин, Антон Головатий отримав 3 593 десятини (3 925,5 га) на річці Кільчені.

Потьомкін клопотав перед Державною військовою колегією про військові чини колишнім запорозьким старшинам, «які в злочині кошового і його спільників не брали участь». Серед них й Антон Головатий — подарований чин поручика разом з дворянським званням; потім призначили капітаном-справником у м. Новомосковську. Пожалувано й поселення Веселе в Новомосковському повіті. Таким чином Головатий спромігся зберегти своє майно і великі володіння на запорозьких землях та уникнути болісних судових процедур.

1 січня 1778 Антона Головатого призначили наглядачем Катеринославського повіту, де теж був виділений земельний наділ. Він міг оселитися десь у Старому Кодаці чи на річці Самарі, стати заможним поміщиком, але його вірність козацькому братству змусила йти іншим шляхом.

Господарством Антон Головатий займався до осені 1787 року, коли йому разом з Сидором Білим вдалося умовити Григорія Потьомкіна створити «Військо вірних козаків», і вже 22 січня 1788 року на козацькій раді його обирають військовим суддею новоствореного козацького війська.

Готуючись до бойових дій, піші козаки «вірного війська» збиралися в Прогноях під керівництвом кошового отамана Сидора Білого, кінноту організовував у Чилеклеї Захар Чепіга, а Лиманську гребну флотилію очолив Антон Головатий.

Він став другою особою після кошового отамана. До його обов'язків входило організовувати роботу старшини, вести переговори, бути радником отамана, залагоджувати непорозуміння між підрозділами й козаками, заміщати кошового отамана в поході, якщо така потреба виникала.

17 червня 1788 року в бою під Очаковом був смертельно поранений кошовий отаман Сидір Білий, після чого Антон Головатий взяв управління боєм на себе. В сильний вітер і шторм козацькі чайки не лише буксирували скампавеї з десантом, а й успішно штурмували ворожі кораблі. Джезаїрлі Ґазі Гасан-паша не дорахувався після цього бою шести лінійних кораблів, двох фрегатів та сімох малих суден; втрати османського флоту склали близько шести тисяч чоловік. Козацькі чайки виявились ефективною зброєю проти великих вітрильних кораблів.

Про одержану перемогу генерал-фельдмаршал князь Григорій Потьомкін писав у реляції 19 червня 1788 року в столицю: «Флот капітан-паші веслувальною флотилією розгромлений, 6 кораблів лінійних спалено та 2 віддалися…30 суден розбиті…Між кораблями знищені капітан-пашинський та віце-адміральський, у полон взято людей з 3000, побито не менше… Ця перемога одержана малими, новозбудованими за небувалим калібром, веслувальними суднами, яких побудовано до 200, … легкість і моторність (їхня) така, що ворожий корабель тільки встигав їх побачити, а вони уже той оточують… Встановлено, що вони незрівнянно більше загибелі ворожому флоту вчиняти можуть, аніж великі військові кораблі — як це в останній поразці османського флоту насправді й виявилося. Цими суднами переважно керують запорожці…»

Після перемоги під Очаковом «Військо вірних козаків» перейменовано в Чорноморське козацьке військо й, відповідно, козацьку флотилію стали називати Чорноморською козацькою флотилією. Її назва перенесена на весь флот, який відтоді став називатися Чорноморським флотом.

Взяття Очакова Потьомкін вимагав від Суворова взяти Очаків. Османська імперія серйозно підготувалася до війни та на підступах до Очакова створила ряд сильних оборонних рубежів. У Бузькому лимані такими були османські селища Аджидол і Яскі, які не давали можливості сухопутним військам Суворова взяти в облогу Очаків. Тоді Григорій Потьомкін доручив це завдання Антону Головатому.

«Раз не можна вдень, то візьмемо вночі» — запевнив фельдмаршала Головатий. Нічним рейдом по Бузькому лиману козацька ескадра під ранок вдарила на Аджидол і Яскі й до ранку над ними вже майоріла козацька біла корогва з синім хрестом. У цій блискавичній операції Антон Головатий знову виявив свої найкращі військові здібності талановитого флотоводця.

Падіння двох османських селищ дало змогу О. Суворову в липні розпочати штурм Очакова. Та штурм цієї фортеці затягнувся до глибокої осені. Перед Очаковом, на острові Березань, стояла потужна османська артилерійська батарея, яка перетворила острів, а з ним і Очаків, на непохитну твердиню. Кілька разів О. Суворов намагався взяти острів, але щоразу османський гарнізон, захищаючись, завдавав йому поразки. Тоді генерал-аншеф разом з принцом Нассау-Зігеном взялися писати скарги до Санкт-Петербурга, звинувачуючи в своїх невдачах Потьомкіна.

Відсторонивши іноземного принца від посади командира флотилії, Потьомкін викликав Головатого й доручив йому розібратися з непокірним островом. Для виконання завдання Головатий організував розвідку за островом і в скорому часі виявив, що османський гарнізон час від часу вирушає за провіантом з острова до Очакова.

7 листопада 1788 року, вистеживши, що частина гарнізону з острова Березань відбула до Очакова за провіантом, Антон Головатий на чайках з 800 козаками серед білого дня направився до острова з боку його високих, скелястих берегів. Османська батарея відкрила вогонь, але козаки досить швидко увійшли під прикриття скель і, знявши з чайок фальконети, атакували батарею. В окопах знаходилася лише артилерійська обслуга, тож козаки, вибивши її з позицій, захопили батарею. Частина османського гарнізону, відступивши, закрилася в фортеці посеред острова. Антон Головатий швидко розвернув османську батарею й почав руйнувати нею фортечні стіни. Османський комендант острова паша Осман, побачивши, що до острова підходять ще і скампавеї з козацьким десантом на борту, здав острів Головатому.

На Березані козаки Головатого захопили 11 османських знамен, 21 гармату, багато зброї та боєприпасів, а також звільнили з полону 25 своїх побратимів, серед яких був полковий старшина та кілька отаманів, захоплених османами під час бою в лимані.

Залишивши на Березані козацький гарнізон, Антон Головатий з полоненим пашою та ключами від острова відплив до берега з доповіддю головнокомандувачу про здобуту перемогу. За виявлені мужність і героїзм при взятті острова фельдмаршал Григорій Потьомкін особисто нагородив Антона Головатого своїм власним орденом Святого Георгія!

Після падіння Очакова 6 грудня 1788 року Антон Головатий перебазував козацький кіш за наказом Потьомкіна з Васильківського урочища в гирло нинішньої річки Березанки, що в Миколаївській області. Таким чином фельдмаршал намагався закріпити за собою щойно відбиті в османів українські землі.

28 липня 1789 Де Рібас нагородив Антона Головатого за наказом Григорія Потьомкіна позолоченою срібною «палицею судейською війська вірних козаків Чорноморських».

Наказний отаман У травні 1779 року в боях з османською армією під Бендерами одержав тяжке поранення кошовий отаман Захар Чепіга, що змусило його передати військові клейноди коша Антону Головатому.

З цього часу наказний отаман флотилії та військовий суддя коша на тривалий час стає командиром Чорноморського козацького війська: пішого, кінноти та флотилії й підпорядковується безпосередньо генералові де Рібасу. Розвиваючи успіх, князь Потьомкін головний удар своїх військ спрямував до гирла Дунаю. Для забезпечення успіху своїх дій у серпні 1789 року він наказав Антону Головатому взяти Хаджибей (нинішню Одесу), де знаходилася османська фортеця.

У розпорядженні Головатого були три кінних козацьких полки полковника Кіндрата Табанця, флотилія та приданий батальйон російської піхоти. Козацька кіннота з ходу оволоділа околицями Хаджибея, і після нетривалого, але запеклого штурму Головатий із суші й моря фортецю взяв. Козаки билися з надзвичайною хоробрістю, про що Потьомкін постійно доповідав у столицю.

А далі бойовий шлях Головатого проліг до Акермана, нинішнього Білгород-Дністровського — українського порту ще княжих часів. Атаки з моря і суші фортеця не витримала, і незабаром над її грізною головною вежею замайоріли козацькі корогви.

Взагалі в ході цієї війни флотилія Антона Головатого відзначалася надзвичайною активністю. Не встигли ще козацькі фальконети охолонути після штурму Акермана, як Антон Головатий на 50 чайках з 2298 козаками прорвався Дністром до самої Тягині (сучасні Бендери). Цю фортецю тривалий час штурмували російські й козацькі війська Михайла Кутузова та кошового Захарія Чепіги, але так і не змогли її взяти. В час, коли козаки Захарія Чепіги штурмували фортецю з суші, флот Головатого атакою з річки змусив коменданта Бендер спустити свій прапор і здатися.

Слід зазначити, що військове мистецтво та подвиги Антона Головатого в операціях при взятті Хаджибея, Акермана і Бендер не залишилися не поміченими. За клопотанням Григорія Потьомкіна козацького полковника було нагороджено чином полковника російської армії.

Із Бендер флотилія Головатого повертається до Хаджибея й розпочинає бойові дії з блокування османських сполучень на Дунаї, робить вагомий внесок під час штурму османських фортець Тулча, Усакча та Кілія.

Чорноморська козацька флотилія була головною ударною силою всього російського флоту. Вона завжди знаходилася в авангарді й першою розпочинала бій. Антон Головатий прекрасно налагодив взаємодію свого десанту з сухопутними козацькими полками Захарія Чепіги та військами Михайла Кутузова, що й стало основою їхнього успіху.

Ізмаїл

На початку зими 1790 року розпочалася знаменита операція російських військ під командуванням О.Суворова зі штурму Ізмаїла.