Бозджаада́ (), або Тенедос () — острів у північній частині Егейського моря, при виході з протоки Дарданелли, що належить Туреччині. В адміністративному відношенні утворює район Бозджаада, що входить до складу ілу Чанаккале.
Другий за площею острів Турецької Республіки площею 37,6 км², населення станом на 2000 рік становило 2 427 осіб, з яких тільки близько 30 осіб — греки, решта — турки. Через свою стратегічну важливість мав дуже бурхливу середньовічну історію.
Сучасна турецька назва острова Бозджаада означає в перекладі «сіруватий острів» ( — сіруватий, землистого кольору, ada — острів).
Тенедос згадується як в «Іліаді», так і в «Енеїді», в останній як місце, де греки сховали свій флот наприкінці Троянської війни, щоб обманом змусити троянців повірити, що війна закінчилася, і забрати троянського коня у свій міські стіни. Острів був важливий протягом класичної античності, незважаючи на його невеликий розмір через його стратегічне розташування біля входу в Дарданелли. У наступні століття острів потрапив під контроль низки регіональних держав, включаючи Перську імперію, Делоську лігу, імперію Олександра Македонського, королівство Атталідів, Римську імперію та її наступницю, Візантійську імперію, до перехід до Венеціанської республіки. В результаті війни за Кьоджа (1381) між Генуєю і Венецією все населення було евакуйовано, а місто було зруйновано. Османська імперія встановила контроль над безлюдним островом у 1455 році. Під час османського правління його переселяли як греки, так і турки. У 1807 році острів був тимчасово окупований росіянами. Під час цього вторгнення місто було спалено, і багато турецьких жителів покинули острів.
Під грецькою адміністрацією між 1912 і 1923 роками Тенедос був переданий Туреччині за Лозаннським договором (1923), який поклав кінець Турецькій війні за незалежність після розпаду Османської імперії після Першої світової війни. Договір передбачав квазі- автономне управління для розміщення місцевого грецького населення та виключив греків на двох островах Імброс і Тенедос із ширшого обміну населенням, який відбувався між Грецією та Туреччиною. Тенедос залишався переважно грецьким до кінця 1960-х і початку 1970-х років, коли багато греків емігрували через системну дискримінацію та кращі можливості в інших місцях. Починаючи з другої половини 20-го століття, спостерігалася імміграція з материкової Анатолії, особливо роми з міста Байрамич.
Назва Острів відомий англійською як Тенедос (грецька назва), так і Бозджаада (турецька назва). Протягом століть використовувалося багато інших назв. Задокументовані давньогрецькі назви острова: Левкофріс, Калідна, Фінікія та Лірнес (Пліній, HN 5,140). Офіційна турецька назва острова — Бозджаада; турецьке слово "boz" означає або безплідну землю, або сірий або коричневий колір (джерела вказують, що обидва ці значення могли бути пов'язані з островом), а "ada" означає острів. Назва Тенедос походить, згідно з Аполлодором Афінським, від імені грецького героя Тенеса, який правив островом під час Троянської війни і був убитий Ахіллом. Аполлодор пише, що острів спочатку був відомий як Леокофріс, поки Тенес не висадився на острові і не став правителем. Острів став відомий як Бозджаада, коли Османська імперія захопила його. Тенедос залишився загальною назвою для острова разом із Бозджаада після османського завоювання острова, часто грецьке населення та турецьке населення використовували різні назви для острова.
Географія та клімат Тенедос має приблизно трикутну форму. Його площа становить 39,9 км2 (15 квадратних миль). Це третій за розміром турецький острів після острова Мармара та Імброс (Гокчеада). Він оточений невеликими острівцями і розташований недалеко від входу в Дарданелли. Це єдиний сільський район (ilçe) Туреччини без жодного села, і має лише одне велике поселення, центр міста.
Геологічні дані свідчать про те, що острів відокремився від материка, створивши місцевість, яка в основному складається з рівнин на заході та пагорбів на північному сході, а найвища точка становить 192 метри (630 футів). Центральна частина острова найбільш придатна для ведення сільського господарства. У південно-західній частині острова є невеликий сосновий ліс [потрібна цитата] Крайня західна частина острова має великі піщані території, непридатні для сільського господарства.
На острові середземноморський клімат із сильними північними вітрами, які називаються етезіанами. Середня температура становить 14 °C (57 °F), а середня річна кількість опадів становить 529 міліметрів (20,8 дюйма). У південно-західній частині острова з півночі на південь тече кілька невеликих струмків. Джерел прісної води недостатньо для острова, тому вода подається з материка.
Історія
Острів розташований за 5 км на захід від узбережжя Малої Азії (Анатолія). За часів ранньої античності був освоєний і колонізований давніми греками. Грецьке населення так чи інакше контролювало життя острова до 1204 року, коли ним опанувала Венеційська республіка, яка звела тут фортецю для контролю над чорноморськими протоками.
Передісторія Археологічні знахідки свідчать про те, що перше людське поселення на острові датується епохою ранньої бронзи II (приблизно 3000–2700 рр. до н. е.). Археологічні дані свідчать про те, що культура на острові мала спільні елементи з культурами північно-західної Анатолії та Кікладських островів. Більшість поселень була в невеликих бухтах на східній стороні острова, які утворювали природні гавані. Археологічна робота поселення була проведена швидко, і тому не було знайдено остаточних доказів вирощування винограду на острові в цей період. Однак у той час вирощування винограду було поширеним на сусідніх островах і прилеглому материку.
Згідно з реконструкцією, заснованою на міфі про Тенеса, Уолтер Ліф стверджував, що першими мешканцями острова могли бути пеласги, яких фрігійці витіснили з Анатолійського материка. На думку того ж автора, на острові можливі сліди мінойського та мікенського грецького впливу.
Античність Стародавній Тенедос згадується в грецькій і римській міфології, і археологи знайшли докази його поселення з бронзового віку. Він залишатиметься помітним протягом епохи класичної Греції, згасаючи під час домінування Стародавнього Риму. Незважаючи на невеликий острів, положення Тенедоса в протоках і його дві гавані протягом століть зробили його важливим для середземноморських держав. Протягом дев'яти місяців у році течії та переважаючий вітер, етезіан, приходили й досі надходять із Чорного моря, заважаючи вітрильним суднам, що прямували до Константинополя. На Тенедосі їм довелося чекати тиждень або й більше, чекаючи сприятливого південного вітру. Таким чином Тенедос служив притулком і проміжною станцією для кораблів, що прямували до Геллеспонту, Пропонтиди, Босфору та інших місць. Декілька регіональних держав захопили або напали на острів, включаючи афінян, персів, македонців під керівництвом Олександра Великого, Селевкідів і Атталідів.
Міфологія Гомер згадує Аполлона як головного божества Тенедосу свого часу. Згідно з ним, острів захопив Ахілл під час облоги Трої. Там під час одного з набігів Ахілла Нестор отримав свого раба Гекамеда. Нестор також відплив із Трої, зупинившись у Тенедосі та перестрибнувши на острови до Лесбосу. В «Одіссеї» згадується, що греки, які залишили Трою після перемоги у війні, спочатку поїхали до сусіднього Тенедосу, принесли там жертви, а потім пішли на Лесбос, перш ніж зупинитися, щоб вибрати між альтернативними маршрутами.
Гомер в «Іліаді» згадує, що між Тенедосом і Імбросом була широка печера, в якій Посейдон зупиняв своїх коней.
Вергілій в «Енеїді» описав, як ахейці ховали свій флот у бухті Тенедос наприкінці Троянської війни, щоб обманом змусити Трою повірити, що війна закінчилася, і дозволити їм взяти троянського коня в стінах Трої. В «Енеїді» це також острів, з якого прилетіли змії-близнюки, щоб убити троянського священика Лаокоона та його синів у покарання за метання списа в Троянського коня. Згідно з Піндаром (Немейські оди № 11), острів був заснований після війни воїнами з Аміклая, одягненими в бронзу, які подорожували з Орестом.
Згідно з міфом, Тенес був сином Кікна, який сам був сином Посейдона і Каліки. Філонома, друга дружина Кікна і, отже, мачуха Тенеса, намагалася спокусити Тенеса і отримала відмову. Потім вона звинуватила його в зґвалтуванні, що призвело до того, що він був покинутий у морі разом із сестрою. Вони були викинуті на острів Левкофріс, де його проголосили королем, а острів на його честь перейменували в Тенедос. Коли Кікнус зрозумів брехню за звинуваченнями, він сів на корабель, щоб вибачитися перед своїм сином. Міфи розходяться в тому, чи помирилися вони. За однією з версій, коли батько висадився на острів Тенедос, Тенес перерізав шнур, що тримав його човен. Фраза «сокира Тенеса» стала означати образу, яку неможливо вгамувати. Інший міф розповідав, що Ахілл висадився на Тенедосі під час плавання з Авліди до Трої. Там його флот увірвався на острів, і Ахілл бився з Тенесом, у цьому міфі сином Аполлона, і вбив його, не знаючи походження Тенеса і, отже, не підозрюючи про небезпеку помсти Аполлона. Пізніше Ахілл у Трої також убив батька Тенеса, Кікна. У «Філоктеті» Софокла, написаному в 409 році до нашої ери, змія вкусила Філоктета в ногу в Тенедосі. За словами Гігіна, богиня Гера, засмучена Філоктетом за допомогу Гераклові, послала змія, щоб покарати його. Його рана не гоїлася, і греки покинули його, а потім повернулися до нього по допомогу під час нападу на Трою. Афіней процитував зауваження Німфодора про красу жінок Тенедосу.
Каллімах розповідав про міф, згідно з яким син Іно Мелікертес був викинутий мертвим у Тенедосі після того, як його мати кинула в море, яка також покінчила з собою; жителі, лелегійці, побудували вівтар для Мелікерта і започаткували ритуал, коли жінка приносила в жертву своє немовля, коли потреба міста була гострою. Тоді жінка була б осліпла. Міфи також додають, що звичай був скасований, коли нащадки Ореста заселили це місце.
Неоптолем пробув у Тенедосі два дні, слідуючи пораді Фетіди, перш ніж відправитися з Геленою в землю молосів.
Архаїчний період Саме на Тенедосі, разом з Лесбосом, були викарбувані перші монети з грецьким шрифтом. На монетах карбували зображення грона винограду та посудини для вина, такі як амфори та кантарої. Найперші монети мали на лицьовій стороні дві голови чоловіка і жінки. Перші монети були зі срібла і мали відбиток двоголової сокири. Аристотель вважав сокиру символом обезголовлення засуджених за подружню зраду, тенедійський указ. Наконечник сокири був або релігійним символом, або печаткою торгової одиниці грошової одиниці. Аполлону Смінтею, богу, який захищав від чуми та викликав її, поклонялися в Тенедосі пізньої бронзової доби. Географія Страбона пише, що Тенедос «містить еолійське місто і має дві гавані та храм Аполлона Смінтея» (Географія Страбона, том 13). Відносини між Тенедом і Аполлоном згадуються в І книзі Іліади, де священик звертається до Аполлона з ім'ям «О бог срібного лука, що захищаєш Хрізе і святу Кіллу і править Тенедосом своєю могутністю» (Іліада I).
Протягом пізньої частини бронзового та залізного віку це місце служило головним пунктом між Середземним і Чорним морями. В «Іліаді» Гомера згадуються тенеди цієї епохи. Культура та ремесла цього регіону, представлені керамікою та металевими посудинами, знайденими з могил, відповідали культурі північно-східного Егейського моря. Археологи не знайшли доказів, які б підтверджували твердження Геродота, що еолійці оселилися в Тенедосі в бронзовому столітті. Гомер згадує Тенедос як базу ахейського флоту під час Троянської війни.