Велика синагога — стара ренесансна синагога з оборонною вежею; пам'ятка архітектури національного значення, розташована на вулиці Данила Галицького в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк». Збудована у 1620-х роках у центрі одного із єврейських штетлів Луцька. Довгий час виконувала роль релігійного, освітнього та громадського центру луцьких євреїв. Крім того, об'єкт виконував оборонні функції.
Синагога була частково знищена у 1942 році і в наступні десятиліття. Частково відновлена у 1970-х роках. Довгий час використовувалася як приміщення спортивного клубу. У 2021 приміщення передали у постійне безоплатне користування релігійній організації «Юдейська релігійна громада Хабад-Любавич».
Дослідження синагоги Перші відомі дослідження, або просто описи, згадки, які стосувалися великої синагоги в Луцьку, походять ще з середини XIX століття. Так, Тадеуш Стецький писав про синагогу в 1876 році. Головна відмінність від пізніше встановлених відомостей полягала в тому, що автор вважав цю споруду збудованою ще до правління Вітовта у Великому князівстві ЛитовськомуStecki T. Łuck starożytny i dziesiejszy. — Kraków, 1876. — s. 219. В цьому ж столітті були ще згадки, які не вирізнялися глибиною дослідження, тому не внесли нічого суттєвого. Це роботи Володимира Антоновича, Ореста ЛевицькогоЛевицкий О. Луцкая старина // Чтения в историческом обществе Нестора Литописца, т.5, отд. 2, — К, 1891 — с.54-90 та Миколи ПетроваН. Петров. Волынь. Исторические судьбы Юго-Западного края (издано П. Н. Батюшковым). СПб, 1888, с.99. Так, Антонович писав про те, що бачив на одній зі стін цеглину із написом, який свідчив про другу половину XV століття. Проте пізнішим авторам цеглини з таким написом знайти не вдалося.
Вперше детальний розгляд об'єкта зробив Олексій Мердер у 1910 роціМердер О. Древности Луцка и его прошлое. // Военно-исторический вестник. К., 1910, № 9-10, с.35-48, підсумувавши думки попередніх авторів. Він зробив невелику розвідку з історії синагоги, а також описав архітектурні особливості. Проте згідно з сучасними відомостями, Мердер припустився помилок, бо висунув кілька абсолютно необґрунтованих тверджень, а також некритично прийняв відомості про синагогу попередніх авторів.
В той час уже було дуже багато авторів, які писали про синагогу, зазвичай повторюючи інших. Проте Маєр Балабан вперше опублікував відомості, які кардинально змінили хронологію синагогиMajer Bałaban. Bóżnice obronne na wschodnich kresach Rzeczypospolitej. // Nowe Życie, Warszawa, 1924,Majer Bałaban. Karaici w Polsce. V. Łuck //Nowe Życie, Warszawa, 1924, № 3, s.323. А Збігнєв Ревський вперше повідомив про підземелля спорудиZbigniew Rewski. Z zabytków Wołynia // Znicz, 1936, № 6, s.85-86. Дослідником, який вніс суттєво нові дані, був Леонід Маслов. У 1930-х роках вийшла серія його робіт, де зокрема розглядалася луцька синагога. Він підтвердив відомості Балабана про хронологію та уточнив їх, зробив архітектурний опис будівліМаслов Леонід. Архітектура старого Луцька. Львів, 1939, с.35-36. Після Другої світової війни синагога згадувалася в кількох радянських та польських виданнях. Деякі радянські виданняЛогвин Н. Г. По Україні. Стародавні мистецькі пам'ятки. К., 1968, с. 155,Памятники архитектуры и градостроительства Украинской ССР. Т2. К., 1985, с.53 були дуже низької якості, оскільки переписували помилки, які були аргументовано відкинуті ще міжвоєнними авторами.
Підсумок усіх досліджень, їх аналіз та висування гіпотез щодо розв'язання ще не вирішених питань з історії та архітектури пам'ятки зробив Ростислав Метельницький у 2001 роціМетельницький Р. Деякі сторінки єврейської забудови Луцька. — К.: Дух і літера, 2001. — с.85-133 ISBN 966-72-73-16-4.
Історія Перші синагоги в місті
Перші згадки про євреїв Луцька сягають ще 1388 року, коли великий князь Вітовт Великого князівства Литовського надав привілей усім євреям князівства. Зазвичай євреї займалися збиранням податків, торгівлею, тримали пивоварні, різноманітні цехи. Про існування синагоги в місті свідчить повідомлення про присутність єврейського рабина на з'їзді європейських монархів у 1429 роціMałuszyński Marian. Łuck w wiekach srednich. 1939. Машинопис. ЛДІКЗ. У 1506 році після десятирічного вигнання із князівства Литовського євреї Луцька отримали від короля Сигізмунда I привілей зокрема на ліквідацію податку розміром 12 кіп грошей за дерев'яну синагогу. Це диктувалося і без того складним становищем євреїв після повернення до міста. У XVI столітті було вже кілька малих синагог у містіВ.Денисюк. Луцьку — 920 років: історико-краєзнавчі нариси. — Луцьк, 2005. Наприклад, у 1569 році король Сигізмунд II Август наказав луцькому старості Богушу Корецькому зняти замки з синагоги та випустити євреїв-боржниківРусско-еврейский архив. Т.1. Документы и регистры к истории литовских евреев (1338—1550), изданные С. А. Бершадским. СПб, 1882, с.68-69.
У 1600 році єврейська громада Луцька отримала привілей від короля Сигізмунда ІІІ на право самоуправління у єврейському кварталі міста. Дослідники висувають думку, що вже з другої половини XVI століття в місті була мурована синагога, яка згоріла під час татарського набігу у 1617 році. Можливо, на її руїнах згодом будувалася новаЛуцьк. Історико-архітектурний нарис. Б.Колосок, Р.Метельницький — Київ, 1990. — с.48, 100—102 ISBN 5-7705-0007-7.
Будівництво синагоги Фундатори Оскільки після нападу татар на Луцьк у 1617 році місто, зокрема єврейський квартал, зазнав руйнації, то постала потреба про відбудову. Сьогодні ще не встановлено, хто саме фінансував будівництво, але ймовірно, до цього долучилася вся громада за підтримки люблінського Вааду та багатих єврейських родин, які в той час в місті точно були. Документальних підтверджень цьому поки не знайдено. Схожу думку висловила Фанні КрасинськаKraszyńska Fanny. Żydzi Łuccy do końca XVII w. // Rocznik Wołyński. T. VII. Równe, 1938, s.139-178, що будівництво синагоги профінансували кілька десятків луцьких єврейських родин. Загалом на будівництво (матеріали, робота, інші витрати) було витрачено близько 14 000 злотих.
Процес будівництва
Поки що не відомо, хто саме проектував споруду, хто був архітектором і виконавцем робіт. Внаслідок схожості архітектурних елементів синагоги, Братської церкви, Луцької брами в Острозі висловлюється думка, що виконавець робіт був один і той самий. Будівельниками могли бути мулярські цехи Любліна чи Львова.
5 травня 1626 року король Сигізмунд ІІІ надав привілей луцьким євреям на побудову кам'яної синагоги та нової школи на тому місці, де стояла стара. Однак будівництву чинилися перешкоди. Монахи луцького домініканського ордену, монастир із костелом яких знаходився поруч у сусідньому латинському кварталі Луцька, скаржилися, що синагога може стати вищою за їхній костел, порушивши композиційну структуру південної частини міста. Згідно з костельним правом, синагоги не могли бути вищими за костели. Точно не відомо, чи зупинилося будівництво внаслідок цієї перешкоди. Проте у 1628 році король видав новий привілей, який підтвердив попереднійAdam Wojnicz. Łuck na Wołyniu, — Łuck, 1922 — s.39-42:
Крім того, зважаючи на велику потребу в обороні міста зокрема та районів королівства загалом, привілей ставив вимогу поруч синагоги збудувати оборонну вежу, прилаштувати гармату та обороняти євреям Луцьк разом з усіма мешканцями, якщо на те постане військова потреба. Справа закінчилася у королівському суді перемогою єврейської громади. Суд постановив, що висота синагоги не перешкоджає монастирю.
Подальша історія
Нова мурована синагога складалася з таких частин. Основним приміщенням був кубічний молитовний зал «італійсько-польського ренесансу»Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Wołyniu. Łuck 1929 із товщиною стін до 1,5 м з двома одноповерховими прибудовами: для жінок та для школи. На південному куті молитовного залу була збудована оборонна вежа з бійницями за вимогою короля. Вежа могла входити до одного із оборонних кілець тодішнього Луцька Терський С. Історія Луцька. Том 1. Лучеськ Х—XV ст. — Львів, 2006. — с.74 ISBN 978-966-553-660-4. У вежі зокрема містився невеликий арсенал. В перші роки діяльності нової синагоги при ній була відкрита єшива. Таким чином, синагога стала відігравати як оборонну, так і містобудівну й релігійно-освітню роль. Нова мурована синагога стала одним із об'єктів, які суттєво змінили архітектурний вигляд тодішнього Луцька, адже в першій половині XVII століття на острівній частині міста були збудовані єзуїтський костел Святих Петра і Павла, Хрестовоздвиженська церква Луцького братства, костел Марії Магдалини ордену боніфратрів.
У 1648 році Луцьк зазнав нападу козаків. За цих подій синагога зіграла оборонну роль. Так, відомо про найманий єврейською громадою військовий загін, який захищав єврейський квартал із синагогою. Загалом місто не витримало нападу. Було пограбовано луцькі будинки, костели, та вбито кілька людей.
Чисельність єврейської громади Луцька постійно зростала. Більше того, постійно зростали темпи збільшення мешканців. Так, У 1648 році в місті проживало близько 525 євреїв. А в другій половині XVIII століття вже близько 1331 чоловік. Це змусило трохи розширити головні єврейські споруди. Найімовірніше, саме в XVIII столітті була зроблена добудова другого поверху бокових приміщень синагоги, які використовувалися для єшиви та жінок. Це дозволило збільшити використовувану площу на 230 м².
У 1869 році синагога постраждала від пожежі. Відновлення почалося лише через 15 років і тривало до 1886 року. У 1881 році рабином був складений список усіх синагог і молитовних будинків Луцька. Цей список зберігся і є важливим джерелом дослідження. Із другої половини XIX століття на території навколо синагоги містилися й інші єврейські побудови загального користування. Це були лазня та шпиталь. Крім того, навколо розташовувалися й інші синагоги, кількість яких із цього часу в Луцьку почала стрімко зростати і сягнула згодом кількох десятків.
Внаслідок певних економічних та юридичних особливостей устрій життя єврейської громади Луцька із другої половини XIX століття почав змінюватися. З'явилися нові штетли зі своїми синагогами. Тогочасні тенденції призводили до територіального та громадського розпорошення громади. У штетлі з давньою назвою Жидівщина, в центрі якого містилася оборонна синагога, проживали тільки бідні євреї. Забудова була густа, зазвичай дерев'яна з поганими умовами побуту. Все це призвело до того, що колись головна синагога перестала грати роль центру єврейського життя міста. Так, на початку ХХ століття вибори правління Головної синагоги зривалися кілька разів через відсутність виборців. А 8 червня 1910 року парафіяни синагоги писали до міської управи:
Під час Першої світової війни синагога була трохи пошкоджена обстрілами. У 1936 році за фінансової підтримки воєводського уряду відбувся ремонт споруди. Зробили реставрацію входу в підземелля, відновили вікна та деякі інші деталі. Архітекторами були С. Словіковський та З. Ревський.
Знищення Перший етап
У Другу світову війну Волинь вступила у вересні 1939 року, проте за 2 з половиною тижні була анексована до СРСР, тому військові дії в Луцьку відтягнулися на кілька років. У 1942 році місто було окуповане німецькими військами. Вони створили на території міста 3 єврейські гетто. Все єврейське населення міста було піддане нападу, помешкання та громадські споруди понівечені, знищені. Одне із гетто включало колишній район Жидівщини, де знаходилася і Головна синагога. У серпні та вересні 1942 року близько 17 000 в'язнів гетто були розстріляні. Тоді ж була закладена вибухівка в головну синагогу. Поки що точно не відомо, в який день відбувся вибух. Було повністю знищено двоповерхові приміщення, місцями дах молитовного залу й аттик, сам зал сильно зруйнований, вежа майже не зазнала руйнувань, втративши тільки верхні перекриття.
Проте біма та внутрішнє декорування стін ще добре збереглися, згідно з описом 1946 рокуЛопушинська О. Справка для комісії Держбуду УРСР. 1946 р. (машинопис).
Другий етап