Сальмонельóз () — інфекційне захворювання тварин, птахів та людей, яке спричинюють бактерії роду Salmonella. Це зооноз із фекально-оральним механізмом передачі, характеризується переважним ураженням травної системи з розвитком діареї, інтоксикації та зневоднення організму, а іноді й сепсису і гнояків у внутрішніх органах.
Історія дослідження Захворювання людей з клінічною картиною сальмонельозу, які виникають внаслідок вживання в їжу м'яса та інших продуктів тваринництва і птахівництва, відомі з давніх часів. У 1885 році американський ветеринарний лікар Данієль Елмер Сальмон та епідеміолог і, водночас, патолог Теобальд Сміт із м'яса і внутрішніх органів хворих на чуму свиней виділили паличкоподібну бактерію, яку назвали Bacteria suipestifer.Salmon DE, Smith T. Second annual report of Bureau of Animal Industry for the year 1885. US Department of Agriculture, Government Printing Office; Washington, DC: 1885. Investigations in swine plague; pp. 184—246.D. E. Salmon, T. Smith: The bacterium of swine-plague. American Monthly Microscopical Journal, 1886, 7: 204—205.. У 1888 році німецький науковець А. Гертнер вперше обґрунтував бактерійну природу «м'ясних отруєнь». Під час спалаху захворювання людей, які вживали м'ясо вимушено забитої корови, він виділив ідентичні бактерії з м'яса тварини та із селезінки померлої людини, яких надалі було названо паличками ГертнераA. GARTNER (1888). Correspond. d. allgemein. drztl. Vereins Thiuringen. Bd. 17, S. 573.. Надалі почали виділяти бактерії, подібні за морфологічними і біохімічними властивостями з бактеріями Сальмона і Гертнера. У 1900 році Ж. Лін'єре дав найменування роду цих бактерій на честь Д. СальмонаХоча Сальмон не був рушійною силою досліджень, а головним був Теобальд Сміт. Перше ім'я Сальмона у статтях свідчило лише про те, що він був просто головним адміністратором дослідження., бактерій стали називати «сальмонелами»LIGNIERES, J. (1900). Rec. de m6d. vet. Par. Ser. 8, 7, 331.THE GENUS SALMONELLA LIGNIERES, 1900. ISSUED BY THE SALMONELLA SUBCOMMITTEE OF THE NOMENCLATURE COMMITTEE OF THE INTERNATIONAL SOCIETY FOR MICROBIOLOGY. В. suipestifer, відповідно, Salmonella cholerae suis, а паличку Гертнера — Salmonella enteritidis.
Актуальність Сальмонельоз становить серйозну медичну і соціальну проблему. Є одним з 4-х головних хвороб інфекційної діареї. Це зумовлено, насамперед, широким його поширенням, часто тяжким перебігом, особливо у дітей раннього віку і в літніх людей, можливістю хронізації процесу. Сальмонельоз може спровокувати виникнення чи загострення інших хронічних захворювань. Епідеміологічну ситуацію щодо сальмонельозу в більшості країн світу і в Україні оцінюють як несприятливу з тенденцією до подальшого погіршання. Вважають, що захворюваність у 10-100 разів перевищує кількість виявлених і бактеріологічно підтверджених випадків. У європейських країнах, за даними ВООЗ, сальмонели є однією з чотирьох головних причин виникнення діареї, за рік виникає близько 1 млн випадків сальмонельозу, пов'язаних із вживанням продуктів, забруднених S. enteritidis. У США реєструють від 140 до 160 тисяч випадків хвороби на рік. У Німеччині вважають, що щорічно кожний 5-й мешканець країни хворіє на сальмонельоз. Цьому сприяють розширення мережі громадського харчування, порушення технології приготування і зберігання харчових продуктів, недотримання особистої гігієни та низький рівень санітарної культури окремих верств населення. Сальмонели, переважно S. typhimurium, спричинюють внутрішньолікарняні захворювання. У 2022 році в Європі та США зафіксовано спалах кишкового сальмонельозу, який спричинив цей збудник, із передачею через шоколадні продукти, які продаються у 113 країнах світу. Виявлено 151 випадок в 11 країнахMulti-country outbreak of Salmonella Typhimurium linked to chocolate products — Europe and the United States of America. 27 April 2022. . Крім ураження органів травлення сальмонели можуть зумовити розвиток сепсису, особливо за наявності природженого чи набутого імунодефіциту (сальмонельозний сепсис зараховують до ВІЛ-індикаторних захворювань), з утворенням гнояків у різних органах і тканинах.
Етіологія Сальмонели належать до родини ентеробактерій (Enterobacteriaceae) роду сальмонел. Таксономія сальмонел є досить заплутаною, багато разів змінювалась за останні роки. Відомо близько 2200 сероварів сальмонел, які відрізняються за О- і Н-антигенамиB. J. Tindall, P. A. D. Grimont, G. M. Garrity and J. P. Euzeby Nomenclature and taxonomy of the genus Salmonella. International Journal of Systematic and Evolutionary Microbiology (2005), 55, 521—524. Мають вигляд дрібних паличок із заокругленими кінцями, грамнегативні, спор і капсул не утворюють. Більшість бактерій рухомі, мають по всій поверхні джгутики (перетрихи). Продукують екзотоксини, зокрема, ентеротоксини (термолабільний і термостабільний), цитотоксин, мають особливу білкову систему, яка запускає в ентероцитах так званий «III тип секреції». При руйнуванні сальмонели виділяють ендотоксин (ліпополісахаридний комплекс). Сальмонели здатні до внутрішньоклітинного паразитування. Добре ростуть на простих поживних середовищах при температурі від 6 до 46°С (оптимальною є температура 35-37°С).
Сальмонели досить стійкі до дії фізичних і хімічних факторів довкілля. Вони можуть зберігати життєздатність у воді до 3 місяців, у кормах тварин — до 1,5 року, у м'ясі та яйцях — до 7 міс., у заморожених продуктах, висушених фекаліях — до 2 років. У молочних і готових м'ясних продуктах сальмонели здатні розмножуватись. Бактерії стійкі до соління, копчення. Для їхнього знищення необхідна тривала термічна обробка харчових продуктів.
Епідеміологічні особливості
Джерело та резервуар інфекції Джерелом та резервуаром збудника найчастіше є велика рогата худоба, свині, вівці, коні, свійська водоплавна птиця, кури, у кишках яких можуть знаходитися різні серовари сальмонел. Контаміновані сальмонелами усі ті тварини, які слугують людям компаньйонами. Нерідко сальмонели забруднюють яйця птахів, особливо водоплавних. Взагалі сальмонелами заражені всі ссавці та птахи, їх виявляють й у черепахWHO. Emergencies preparedness, response. Salmonellosis — United States of America. Disease Outbreak News 28 April 2016 , земноводних (жаб, ящірок, вужів і змій), риб, раків, крабів та багатьох інших тварин. Вони можуть виділяти збудника з калом, сечею, молоком, слиною, носовим слизом, при цьому будучи або бактеріоносіями (резервуар) або клінічно хворими. Бактеріоносійство часом триває багато місяців і навіть років. Рідше джерелом збудника є хворі на сальмонельоз люди або здорові бактеріоносії. Найбільшу небезпеку становлять хворі з легкими і стертими формами хвороби, а також бактеріоносії, які працюють у сфері громадського харчування, дитячих дошкільних і лікувальних закладах, пологових будинках.
Механізм і фактори передачі Механізм передачі інфекції — фекально-оральний. Зараження відбувається аліментарним, водним і побутовим шляхами. Механічно переносити сальмонел на кінчиках лапок здатні мухи, таргани.
Харчовий шлях передачі У 96-98 % випадків інфікування пов'язане зі споживанням забрудненої сальмонелами їжі. У харчових продуктах, особливо в напівфабрикатах, сальмонели не лише зберігаються, але й швидко розмножуються. За ризиком забруднення сальмонелами харчові продукти розташовують так: м'ясо тварин і вироби з нього (до 80%), риба і морепродукти (26%), яйця і вироби з них (12%), молоко і молокопродукти (8%), овочі та фрукти (3%). Епідеміологічна небезпека м'яса різко зростає при його подрібненні (фарш) та зберіганні м'ясних страв у теплі. Забруднення м'яса сальмонелами може відбуватися ще за життя тварини чи під час і безпосередньо після забою, на етапах зберігання, транспортування, кулінарної обробки і реалізації. Дуже небезпечні гусячі та качині яйця, які можуть бути інфіковані як при формуванні в яйцеводах птахів, так і через шкаралупу. Наразі почастішали випадки зараження курячих яєць, особливо це робить S. enteritidis. Вважають, що 20 % курячих яєць у розвинених країнах заражені сальмонелами. Цих збудників виявляють й в яєчному порошку. У 1994 році в США відбувся найбільший спалах сальмонельозу, причиною якого було заражене морозиво, яке, в свою чергу, було виготовлено з контамінованих яєць. Цим спалахом було охоплено 224 000 людей.
Водний шлях передачі Вода у поширенні сальмонельозу відіграє відносно незначну роль. Реальну епідеміологічну та епізоотичну небезпеку становить вода відкритих водойм, яка інтенсивно забруднюється неочищеними стічними водами тваринницьких ферм, пташників, боєнь, м'ясокомбінатів тощо.
Контактно-побутовий шлях передачі Контактно-побутове зараження відбувається переважно серед дітей раннього віку, осіб похилого і старечого віку та дуже ослаблених людей, часто призводить до внутрішньолікарняних (нозокоміальних) спалахів хвороби, здебільшого у дитячих стаціонарах різного профілю, гематологічних, психіатричних, геріатричних, хірургічних, реанімаційних відділеннях, пологових будинках, відділеннях для недоношених. У цих випадках сальмонели поширюються через руки матерів, медперсоналу, іграшки, предмети догляду за дітьми, посуд, пеленальні столи, постільну білизну, медичну апаратуру.
Сприйнятливість та імунітет Сальмонельоз поширений повсюдно, захворюваність відносно висока. Зустрічається хвороба як у вигляді спорадичних випадків, так й епідемій. Сальмонельоз реєструють протягом року, проте влітку частіше, що зумовлено погіршенням умов зберігання харчових продуктів, збільшенням кількості мух. Можливе й осіннє підвищення захворюваності у зв'язку з масовим забоєм худоби. Епідеміологічними особливостями сальмонельозу також є раптовість і масовість захворювань. Однак частіше реєструють спорадичні випадки.
На сальмонельоз хворіють люди усіх вікових груп, проте найвища захворюваність серед дітей перших років життя. Сприяють виникненню сальмонельозу фонові захворювання, насамперед травної системи, тривале застосування антибіотиків у лікуванні фонових хвороб, а також імунодефіцитні стани (ВІЛ-інфекція, онкологічні, гематологічні захворювання тощо). У містах захворюваність вища, ніж у селах. Серед професійних груп частіше хворіють особи, пов'язані з виробництвом, переробкою і реалізацією продуктів птахівництва та тваринництва. Після перенесеного захворювання імунітет сероваріантоспецифічний, нетривалий.
Внутрішньолікарняний (нозокоміальний) сальмонельоз Госпітальні спалахи спричинюють здебільшого полірезистентні до антибіотиків S. typhimurium. Для нозокоміального сальмонельозу характерні поступове поширення і повільне затухання спалахів у великих лікарнях. Середня тривалість їх близько 1 місяця, висока частота носійства сальмонел серед дорослих, які спілкувалися з дітьми. Вважають, що в основі формування госпітальних штамів сальмонел лежить відбір найбільш вірулентних клітин з гетерогенної популяції мікроорганізмів при взаємодії з неоднорідною за імунним статусом популяцією людей.
Патогенез
Загальні положення Механізми патологічного процесу при сальмонельозі складні та їх остаточно не з'ясовано. Для виникнення хвороби необхідно проникнення живих сальмонел та їхніх токсинів у травний канал людини. Встановлено, що для здорової людини потрібно проковтнути не менше 1 млн бактерій. Потрібні також такі умови — достатня вірулентність та інфікувальна доза збудника, з одного боку, і знижена резистентність макроорганізму — з іншого. Тяжчий перебіг сальмонельозу спостерігають: в осіб із пригніченим кислотоутворенням у шлунку, фоновими хронічними захворюваннями травної системи, дисбіозом кишки, гіповітамінозом, імунодефіцитом.
Початкова стадія