Міха́й Еміне́ску (, ; справжнє прізвище Емін, пізніше — Емінович (Eminovici); , Ботошані, Молдовське князівство — , Бухарест, Румунія) — румунський поет, публіцист, громадсько-культурний діяч, класик румунської літератури. Посмертно обраний членом Румунської академії наук.
Життєпис
Міхай Емінеску народився 15 січня 1850 року в румунському місті Ботошані, що на той час входило до складу Молдовського князівства. Його юні роки пов'язані зі столицею Буковини — Чернівцями. У 1860—1866 роках із перервами навчався в Чернівецькій вищій гімназії. Тут він написав свій перший вірш, присвятивши його пам'яті улюбленого гімназійного учителя румунської словесності Арона Пумнула, учасника революції 1848.
Емінеску певний час служив у бухарестському театрі, був вільним слухачем Віденського університету. Був активним учасником студентського гуртка «Молода Румунія» у Відні. Два роки прожив у Берліні, де прослухав університетський цикл лекцій із філософії та політичної економії.
Повернувшись на батьківщину, змушений був поневірятися провінційними містами й містечками. Із безлічі написаного — прози і поезії — лише дещиця побачила світ у різних періодичних виданнях та колективних збірниках. Єдину прижиттєву книжку віршів опубліковано лише 1883 року.
Невлаштований побут, виснажлива праця, гостре сприйняття соціальної несправедливості, слабке здоров'я призвели до нервового зриву і тяжкого душевного захворювання Емінеску.
Творчість
Міхай Емінеску автор багатьох поетичних, прозових і публіцистичних творів, статей, записів румунського фольклору.
Поезія Емінеску перейнята революційним, громадянським пафосом, роздумами про сутність історії та людського буття. Це особливо переконливо засвідчили його поеми «Епігони», «Memento mori», «Імператор і пролетар». П'ять «Послань» — один із взірців патріотичної і водночас сатиричної лірики, яка особливо гостро сприймалась патріотично налаштованою молоддю. Поета вважають «цілісним вираженням румунської душі», «квінтесенцією румунського духу», оборонцем румунської мови. Тудор Аргезі стверджував: «Емінеску, певним чином, — пречистий святий румунського вірша».
Завдяки самоосвіті він володів глибокими і різноманітними знаннями. Вивчав філософію Платона, Фрідріха Шеллінга й Артура Шопенгауера, релігійні віровчення — християнство, буддизм і конфуціанство, санскритську граматику. Цікавився політичною економією, правом, географією, філологією, етнографією. Переклав румунською мовою «Критику чистого розуму» Іммануїла Канта.
Емінеску та Україна Юні роки Міхая Емінеску пов'язані зі столицею Буковини — Чернівцями. В 1860-66 рр. з перервами навчався в Чернівецькій вищій гімназії.
В 1989 з нагоди 100-річчя з дня смерті Емінеску у СШ №1 відкрита кімната-музей. У тому ж році на подвір'ї колишнього особняка, де проживав професор Пумнул і на квартирі якого жив поет, відкрито пам'ятник Міхаю Емінеску.
Він прихильно ставився до української культури, знав українську мову, високо цінував творчість Михайла Драгоманова та Івана Франка, тепло привітав першу українську газету в Чернівцях «Буковинська зоря» (1870). 1885 року лікувався в Одесі, бував у Львові.
Вшанування пам'яті
Топоніми У більшості містах Румунії та Молдови є вулиця Міхая Емінеску.
Вулиця Емінеску є у місті Львів. Також вулиця Емінеску є у місті Чернівці.
У місті Одеса провулок Канатний перейменували на провулок Міхая Емінеску.
У місті Ужгород вулицю Донську перейменували на вулиця Міхая Емінеску.
Пам'ятники 14 січня 2026 року у місті Ужгород відкрили погруддя Міхая Емінеску. Над створенням образу видатного поета протягом двох місяців працював відомий закарпатський скульптор Роман Мурник.
Українські переклади Поезії: пер. з рум. / М. Емінеску; вступ. ст., упоряд.: А. М'ястківський; приміт.: С. В. Семчинський. — Київ: Дніпро, 1974. — 253 с. — (Перлини світової лірики). Зневірений дух: повісті, новели, казки: пер. з рум. / М. Емінеску; передм. та приміт.: С. В. Семчинський; ред.: А. Чердаклі. — Київ: Дніпро, 1989. — 255 с. — (Вершини світового письменства ; Т. 66). Лучафер / М. Емінеску; пер. з рум.: С. С. Стриженюк.— Одеса: Маяк, 2001.— 109 с.: іл.— Парал. текст: укр., рум.
Галерея
Зображення на банкнотах
Пам'ятники та меморіальні дошки
Примітки
Посилання
Володимир Бурбан. Усе, що хотів сказати, сказав до 33 років. Дзеркало тижня. № 2, 2005 Міхай Емінеску Творчість Міхал Емінеску у міжнародній базі фантастики «The Internet Speculative Fiction Database» ЕМІНЕСКУ Міхай // Буковина. Визначні постаті 1774—1918: біографічний довідник / авт-упоряд. О. М. Павлюк. — Чернівці: Золоті литвари. 2000. — с. 175—176. ЕМІНЕСКУ Міхай // Богайчук М. А. Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / Микола Богайчук. — Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2005. — С. 93-94. Гусар Ю. 15 січня народився видатний румунський поет Міхай Емінеску (1850—1889) / Юхим Гусар // Вечірні Чернівці.- 2008. — 10 січня (№ 2). — С. 9. Гусар Ю. Геній румунської поезії: [про Міхая Емінеску] / Юхим Гусар // Буковинське віче.- 2009. — 30 грудня (№ 101). — С. 4. Гусар Ю. Ім'я в сузір'ї геніїв [про Міхая Емінеску] / Юхим Гусар // Буковинське віче. — 2013.- 24травня(№ 21). — С. 4. Гусар Ю. Не гасне зірка Мігая Емінеску / Юхим Гусар // Буковинське віче(газета)|Буковинське віче]]. — 2014. — 5 червня (№ 23).- С. 2. М. Емінеску. До зірки. Переклад С. Келара (аудіо) М. Емінеску. До зірки. Переклад Г. Кочура (аудіо) М. Емінеску. До зірки. Переклад О. Страшенко (аудіо) М. Емінеску. Зоря. Переклад М. Ігнатенка (аудіо) М. Емінеску. Зоря. Переклад В. Швеця (аудіо) М. Емінеску. Між птахами. Переклад Д. Павличка (аудіо) М. Емінеску. О мамо! Переклад Д. Павличка (аудіо) М. Емінеску. Спить на дереві, вмостившись… Переклад Д. Павличка (аудіо) М. Емінеску. Я романтиком лишаюсь. Переклад Д. Павличка (аудіо)