Сін-аххе-ері́ба чи в традиційній транскрипції Сінаххері́б (ассирійською Сін-аххе-еріба — Сін збільшив братів) — цар Ассирії в 704–681 до н. е.Jean-Jacques Glassner, Chroniques Mésopotamiennes (1993). За іншими джерелами 705–681 до нашої ери, такі цифри наводяться практично в усіх російськомовних книжках. Син Шаррукіна ІІ.
Ще за життя батька брав участь у військових походах і набув чималого військового досвіду. Також за традицією як спадкоємець престолу Сін-аххе-еріба очолював ассирійську розвідку. Посівши престол, Сін-аххе-еріба переніс столицю з побудованого батьком міста Дур-Шаррукіна до стародавньої Ніневії, яка з того часу і аж до кінця існування держави стала столицею Ассирії. У своєму правлінні Сін-аххе-еріба спирався на звичних для нього військових і значною мірою зіпсував стосунки з жрецтвом і старою знаттю, за допомоги яких свого часу зайняв престол його батько.
Цікаво, що на початку свого правління, певно соромлячись нецарського походження свого батька-самозванця, Сін-аххе-еріба оголосив себе прямим нащадком царів-напівбогів, які відповідно до месопотамської традиції правили ще до потопу — Адапи та Гільгамеша.
Антиассирійська коаліція
Як це було звичним, одразу після смерті старого царя проти ассирійців повстали пригнічені ними землі, цього разу піднялися Вавилонія, Сирія та Фінікія з Палестиною. Це повстання підтримували Єгипет та Елам. Щодо повстання у Вавилоні, то Сін-аххе-еріба припустився помилки, відмовившись офіційно посісти престол як вавилонський цар, для чого слід було взяти участь в акітуНоворічний фестиваль у Вавилоні під час якого цар підтверджував свою легітимність, вважалося, що боги дарують йому царство. та пройти обряди в ЕсагіліГоловний храм Вавилону, храм Мардука, до складу якого вховив і головний зикурат, що став прообразом легенд про вавилонську вежу.. Цим скористався вигнаний його батьком Мардук-апла-іддіна ІІ, який не лише збирався повернути собі Вавилонію, але й планував створити єдину антиассирійську коаліцію, до якої залучив не лише Елам, але й арабські та арамейські племена та держави Леванту. Тим часом, в умовах коли вавилонський трон пустував, місцева знать вирішила сама вибрати свого царя. Це змусило Мардук-апла-іддіна діяти негайно, не очікуючи доки буде завершено підготовку до загального повстання проти Ассирії, тож він за допомогою еламського царя Шутрук-Наххунте IIIЯкий правив у 717–699 роках до нашої ери. захопив країну.
Відомо що на пропозицію невгамовного Мардук-апла-іддіна щодо створення антиассирійського союзу відгукнулися Юдея, Тір, Ашкелон, Арад. Цар Тіру Елулай почав зміцнювати міста на материку. . В Ашкелоні внаслідок повстання скинули ассирійського ставленика Шаррулударі, а царем став Сідікія, який приєднався до антиассирійської коаліції, а от цар Екрона Паді відмовився прилучатися до неї. Езекія відправив до Екрону своє військо, за підтримки якого місцева знать скинула і ув'язнила царя. Оскільки ім'я нового правителя не згадується, то ймовірно, що юдейський цар приєднав місто до своїх володінь.
Перша війна проти Вавилонії Сін-аххе-еріба розпочав війну проти Вавилонії і в 703За іншими джерелами у 702 році до нашої ери. році до нашої ери розбив під Кішем Мардук-апла-іддіна ІІ і союзного йому еламського царяДеякі джерела повідомляють про дві битви, інші говорять лише про одну. Втім щодо результатів сумнівів немає., а через кілька днів зайняв і сам Вавилон. Усіх палацових служок і взагалі усіх вавилонян хоч якось пов'язаних з Мардук-апла-іддіном та членів їх родин Сін-аххе-еріба полонив як здобич. Потім ассирійці вторглися в південну Вавилонію, де переважало халдейське населення. В аналах Сін-аххе-еріба повідомляється про захоплення 75 великих міст і 420 малихОчевидно маються на увазі украплені поселення та села відповідно.. У захоплених містах халдейське та арамейське населення потрапляло в полон. Всього в Ассирію було виведено 208 тисяч людей. Сплюндрувавши південні регіони країни, Сін-аххе-еріба посадив на трон свого ставленика Бел-Ібні.
Похід у Загрос Другий похід Сін-аххе-еріба здійснив на схід проти горян Загросу — каситів та ясубігалайців, які жили в північно-західній частині басейну річки КерхеКарке. Згідно з царськими надписами самому царю довелося їхати верхи лісистими схилами гір, а його колісницю несли на плечах, але ассирійцям вдалося захопити місцевих жителів зненацька. Було захоплено міста Біт-Кіламзах, Хардішпі, Біт-Кубатті. Гірські села та хутори було спалено, а їх жителів виселено у захоплені міста. Основною здобиччю в цій бідній країні стали величезні табуни коней та віслюків. На зворотному шляху ассирійці спустошили гірську країну Елліпі, розташовану та північних межах Еламу. Тамтешній цар Іспабара втік. Було захоплено столиці Марубішті та Аккуду, а також 34 інших малих міста. Міста Цицирту, Куммаххум з околицями і країну Біт-Бару було прямо анексовано і приєднано до Ассирії, а сама країна Елліпі стала новою ассирійською провінцією з центром в місті Елензаш, перейменованому в Кар-Сін-аххе-ерібаДвір (вал) Сін-аххе-еріба, скромно і стильно, прямо як Сталінград., туди був призначений губернатор Хар-хар, а за насаху переселено полонених з інших підкорених царем областей. Нажахані звістками про ассирійців сусідні мідяни про всяк випадок принесли данину Сін-аххе-ерібі.
Придушення повстання в Леванті
Після цього Сін-аххе-еріба пішов походом проти повсталих держав Ханаану — Екрону, Сідону, Тіру та Юдеї. Саме лише наближення царя з військом спричинило до розпаду антиассирійського союзу. Царі Аммона, Моава, Едома визнали владу Сін-аххе-еріби й принесли йому данину. Тірський цар Елулай, не розраховуючи відбитися і не сподіваючися на помилування, втік на Кіпр. Замість нього ассирійці поставили царем Ітобаала ІІІ, який звісно поспішив одразу ж виплатити данину. Сам Тір лишився неушкодженим, але загарбники знищили кілька підлеглих йому міст на материку. Упокоривши Фінікію, ассирійське військо посунуло на Палестину де захопила Ашкелон та інші підлеглі Сідікії міста. Самого повсталого царя та його родину схопили і відправили до Ассирії, а замість нього на троні відновили старого правителя Шаррулударі, який так само як й Ітобаал Тирі поспішив виплатити данину. Тим часом підійшли єгипетські війська. В 701 році до нашої ери в долині Ельтеке Сін-аххе-еріба розбив єгипетську армію після чого захопив Екрон. Продовжуючи випробувану тактику, ассирійський цар відновив на престолі раніше скинутого Паді, а знать, що підтримала повалення цього асирійського ставленика, наказав стратити, а простих людей, залучених до цього, угнати до Ассирії. Зобов'язаний усім, Сін-аххе-ерібі Паді звісно визнав себе ассирійським підданим і виплатив данину. Так само вчинили і правителі Ашдода та Гази.
Потім Сін-аххе-еріба пішов захопити Юдею. Юдейський цар Єзекія вирішив опиратися, зібрав ополчення, наказав засипати джерела води на шляху ворожого війська. Але ассирійців було не зупинити — вони захопили 46 тамтешніх міст, а понад 200 тисячВ хроніках самого Сін-аххе-еріби заявляється про 200 150. Однак в це число не входять полонені які дісталися як особиста здобич воякам. їх жителів потрапили під насаху і були переселені в Ассирію. Юдейський цар ХізкіяхуЄзекія сховався в добре укріпленому Єрусалимі. Ассирійці обложили місто, однак облога затяглася, а в їх таборі розпочалася епідемія, тож Сін-аххе-еріба погодився укласти з юдеями мир тим більше, що до нього дійшла новина заворушення у Вавилонії. В свою чергу після падіння великого та добре укріпленого міста Лахіша, юдеї, на очах у яких нищили їх країну, втратили надію на порятунок і були ладні на все заради миру. Однак за відступ Єзекія заплатив ассирійцям величезну данину в розмірі 30 талантів золота і 800 сріблаУ Біблії говориться про 5 талантів золота і 300 талантів срібла.. Хоч для того, щоб виплатити цю данину довелося не лише вигребти усю казну, а навіть обідрати золоту обшивку з дверей та пілястр Єрусалимського храму (), але спасіння від ассирійців юдеї сприйняли як чудо. Внаслідок цього походу Сирія, Фінікія, Палестина, увесь Ханаан визнали знову владу Сін-аххе-еріби, виплатили величезну відкупну данину, а їх постійна данина була збільшена. Бунтівні держави втратили частину своїх володінь — наприклад Сін-аххе-еріби помітно обрізав володіння Єзекії, передавши ряд міст сусіднім владикам, які залишилася вірні ассирійцям. Таким чином з одного боку ослаблялися найбунтівливіші, з іншого боку винагороджувалася підтримка вірних васалів, а також створювалася причина для ворожнечі між тими й іншими.
Заворушення у Вавилонії В заворушеннях у Вавилонії в чергове узяв участь старий ворог Ассирії Мардук-апла-іддін ІІ. Хоч на троні знаходився ассирійський ставленик, але навіть він під впливом знаті уклав угоду з халдейськими князівствами півдня та Мардук-апла-іддіном. В 700 році до нашої ери Сін-аххе-еріба вдруге захопив Вавилон, скинув з трону ненадійного Бел-Ібні, якого відправив до Ніневії, а на вавилонський престол посадив свого сина Ашшур-надін-шуміПравив у 700–694 роках до нашої ери.. Потім він спустошив Примор'я, де розташовувався домен Мардук-апла-іддіна — князівство Біт-якін. Той, не наважуючися на відкритий бій з ассирійцями і сівши на кораблі з сім'єю, охороною, скарбами та статуями богів, втік до Еламу до міста Нагіду в дельті річок Карху та Керхе, яке йому подарував еламський цар. Оскільки ассирійці не мали тоді флоту, то не переслідували втікачів.
Походи на північні схід і захід Наступний похід Сін-аххе-еріба здійснив на північний схід по східному березі Тигру, де підкорив верховинців навколо гори Ніпур. Після цього він підкорив царя Укки мідійця Манію та сплюндрував його країну, було захоплено саму Укку та 33 прикордонних поселення. Далі Сін-аххе-еріба ходив походами на північний захід у Кілікію та Каппадокію. В 696 році він придушив повстання намісника Кіруа, а в 695 році підкорив царство Тіль-Гарімму у східній Каппадокії.
Морський похід та набіг еламітів на Вавилон
У 694 році Сін-аххе-еріба почав готуватися до війни з Еламом — він хотів помститися як еламітам які постійно втручалися у вавилонські справи так і покінчити зі старим ворогом — Мардук-апла-іддіном. За наказом царя неподалік Ніневії на Тигрі та біля Тіль-Барсіпа на Євфрат збудували дворядні бойові корабліМабуть біреми. та багато транспортних. Майстри суднобудівельники були фінікійці та грекиЙмовірно з колоній в Кілікії, або ж з Кіпру який визнав владу ассирійських царів ще за Шаррукіна-арку., а ліс постачали з Лівану та з території сучасного Курдистану. Ассирійська армія завантажилася на судна і несподівано з'явилася біля берегів Еламу. Спершу було зруйновано та пограбовано велике місто Нагіду розташоване на одному з островів Перської затоки, а потім ассирійці спустошили еламське узбережжя і захопили прибережні області Хільму та Хупапану. Втікачів з Біт-Якіну та безліч полонених еламітів було загнано на кораблі й відправлено до Ассирії. Однак Мардук-апла-іддіна захопити не вдалося — припускають, що він на зло ассирійцям помер своєю смертю від старості незадовго до цього походу.