Микола Феліксович Братерський-Станкевич (24 грудня 1898, Київ — 7 липня 1956, Київ) — український радянський актор театру і кіно. Заслужений артист УРСР з 1949 року.
Біографія Народився 1898 року в Києві. Закінчив театрально-інструкторські курси в Києві (навчався у В. Сладкопевцева). Працював у трупах П. К. Саксаганського, М. К. Садовського, в 1924—1956 роках (з перервами) — актор Київського українського драматичного театру імені І. Франка.
У кіно — з 1928 року.
Жив у Києві. Помер 7 липня 1956 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 43а).
Син — скульптор Тарас Братерський (1926—2011), онука — кінознавиця, завідувачка кафедри кінознавства Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого Марина Братерська-Дронь (нар. 1958).
Фільмографія «Джальма» (1928) — Петро Козолуп; «Вітер з порогів» (1929) — Степан, молодий лоцман; «Життя в руках» (1930) — робітник; «Колективістична весна» (1930; короткометражний) — голова комітету незаможників; «Моє» (1934); «Митько Лелюк» (1938) — польський полковник; «Вершники» (1939) — Оверко Половець, зрадник, син Мусія; «Кубанці» (1939) — Василь Митрич; «Ескадрилья № 5» (1939) — полковник; «Маяк» (1942); «Як гартувалася криця» (1942) — в епізоді; «Веселка» (1943) — Петро Гаплик, староста «Педагогічна поема» (1955) — в епізоді; «Море кличе» (1955) — Андрій Петрович, бригадир.
Посилання
Фільмографія (kino-teatr.ru)