«Старий і хлопчик» («Двоє з нас») () — майже автобіографічний фільм Клода Беррі.
Сценарій Клод (Ален Коен), дев'ятирічний єврейський хлопчик, доставляє занадто багато клопоту своїм батькам. Не бажаючи рахуватися зі своїм «особливим» становищем в окупованій Франції, він хоче будь-що-будь вести життя «нормальної» дитини. Відправлений у село заради його ж безпеки, він знайомиться з «Дідусем» (Мішель Симон), затятим антисемітом і обожнювачем Петена. Зрозуміло, «Дідусь» не підозрює про національність дитини, що звалилася на його голову . Він приймає його з розпростертими обіймами, його зачерствіле серце тане: Клод є для нього уособленням фундаментального принципу допомоги ближньому, особливо якщо цей ближній — дитина.
Оточений любов'ю, Клод втрачає свій «особливий» статус і стає звичайним хлопчиком. Його дитячі страхи і незнання світу вдихають життя в застиглий сільський побут. До «дідуся» повертається його колишня енергія: він із задоволенням грає у містифікації і співає «Оду бормотусі». Він, який раніше любив тільки свого пса, знову починає цікавитися людьми, і відновлює стосунки зі своїм сином Віктором (Роже Карель). Карикатурний образ єврея, який не викликає сумнівів для «Дідуся», для Клода є страшилкою, казковим персонажем на зразок Кащея Безсмертного. Старий і хлопчик упиваються взаємною грою в дитячі страхи.
«Дідусь», старий заржавілий механізм, повертається до життя завдяки енергії допитливої і рухомої дитини, що бажає дізнатися як якомога більше про навколишній світ, незважаючи на антисемітизм і війну.
Стриманість неминучого фіналу демонструє глибоке схиляння перед цією вічною алхімією.
Дитина і майбутній чоловік вступає на дорогу довіри, завдяки пробудженню до любові розчарованого життям старого, який раптово відкриває для себе інстинкт допомоги ближньому.
Нагороди
Берлінський кінофестиваль (1967 рік) «Срібний ведмідь» за найкращу чоловічу роль (Мішель Симон) Приз міжнародного євангельського журі Нагорода C.I.D.A.L.C. імені Ганді
Посилання Shalom Film КиноПоиск.Ru