Марков Дмитро (Димитрій) Андрійович, чи Димитрій Марків (, Грушів — , Львів) — галицький громадський діяч та публіцист першої чверті XX сторіччя, москвофіл. Його виступ в Райхсраті російською мовою викликав протест з боку галицьких послів, внаслідок чого Д. Маркова позбавили права голосу.

Життєпис

Народився у селянській родині, молодший брат журналіста Осипа Маркова.

Закінчив німецькомовну гімназію у Львові та богословський факультет Львівського університету. Довершив освіту на юридичному факультеті в Інсбруку. Брав активну участь у громадському житті. Обирався до крайового Галицького сейму, Райхсрату Австро-Угорщини. Під час виборів 1913 року, в умовах загального падіння популярності москвофілів, став єдиним кандидатом від Русско-народної партії, якому вдалося пройти до РайхсратуНародний Комітет до руського народу: перед соймовими виборами — Львів : накладом В. Бачинського, 1913. — С. ..

Після початку Першої світової війни Дімітрія Маркова було заарештовано. Йому та п'ятьом його товаришам було пред'явлено звинувачення у державній зраді. У захисній промові Марков відкинув звинувачення, підкреслив, що, незважаючи на свої переконання, не порушував австрійських законівД-р Марков Д. А. — Последнее слово перед австрийским военным судом. (По стенографическому судебному протоколу). Перевели А.Х и Р. Л. — Львов, 1938. изд. газ. «Русский Голос», (Оттиск из газ. «Русский Голос»).. Проте, разом з іншими учасниками процесу, він був засуджений до смертної кари, заміненої на довічне ув'язнення. Перебував у воєнній тюрмі Терезин до 1917 року, коли після смерті Франца-Йозефа І була оголошена амністія.

Після розпаду Австро-Угорщини повернувся до громадського життя, став одним з учасників Паризької мирної конференції, де разом з Дмитром Вергуном очолював делегацію галицьких русинів. Описав свою діяльність на конференції в споминах «Записки о Прикарпатской Руси на мирной конференции».

Після невдачі на конференції повернувся до Львова, де проживав до кінця життя, займаючись громадською діяльністю. Написав кілька робіт мемуарного характеру.

Праці Письма публициста — 1906 Русская и украинская идея в Австрии — 1911 Записки о Прикарпатской Руси на мирной конференции — 1919 Кто нас спасал в 1915 — 1934

Примітки

Джерела Орлевич І. В. Марков Дмитро Андрійович // Ваврик В. Р. Краткий очерк галицко-русской письменности — Лувен, 1963.