Третя династія Ура — династія та держава, яку вона очолювалаОфіційно держава називалася царством Шумеру та Аккаду, але в сучасній науці під третьою династією Ура розуміють не лише власне династію, але й увесь політичний та соціальний лад за її правління, як, власне, і усю підпорядковану їй державу, що існувала в Стародавньому Межиріччі у XXI столітті до н.е.Конкретні роки правління скачуть в залежності від обраної системи хронології: наприклад, за так званою середньою хронологією це 2112–2004 роки до нашої ери, за короткою це з середини XXI по середину ХХ століття до нашої ери тощо…. Це був останній період шумерської державності — так зване шумерське відродження. Держава Шумеру та Аккаду за правління ІІІ династії Ура — це перша в історії тоталітарна держава, для якої були характерні одержавлення більшої частини господарства країни, контроль та регламентація усіх аспектів життя, чітка державна ідеологія. Незважаючи на підкреслену шумерскість і те, що в офіційному вжитку була лише шумерська мова, насправді держава Шумера та Аккада було результатом синтезу шумерської та аккадської традицій, хоч і за домінування першої, а в живому спілкуванні аккадська продовжувала витісняти шумерськуИстория Востока.
Виникнення Після вигнання гутіїв правитель Уруку Утухенгаль об'єднав під своєю владою увесь Шумер і оголосив себе за прикладом саргонідів царем Шумеру і Аккаду. Серед його сподвижників був і правитель Уру Ур-Намму. Якщо спершу він у своїх надписах зображує себе вірним намісником Утухенгаля, то пізніше сам починає претендувати на верховну владу. В боротьбу за владу пробував втрутитися і правитель Лагашу, однак йому заважала репутація Лагаша, котрий вважався прокутійським містом. На щастя для Ур-Намму, перш ніж боротьба дійшла до збройного конфлікту, Утухенгаль загинув внаслідок нещасного випадку. Невдовзі по тому лугаль Ура завоював Урук і створив єдину державу, відому зараз як держава Третьої династії Ура.
Соціально-історичні умови того часу в значній мірі вплинули на сам характер держави. По-перше, це було відродження Шумеру після тривалого іноземного завоювання — кутійського, а перед тим — аккадського. Серед шумерів були сильні патріотичні та націоналістичніВ широкому розумінні цього поняття, а не в сенсі сучасного політичного націоналізму. настрої, які вимагали повернення до старих, щиро шумерських порядків. По-друге, країна після тривалого панування варварів завойовників вимагала господарського відродження — відновлення системи каналів, доріг тощо. По-третє, незважаючи на бажання повернутися до старих шумерських порядків, величезний вплив на уявлення про владу склав Аккадський період та його деспотичні царі. Можна стверджувати, що фактично царі третьої династії Ура, декларуючи свою шумерськість, політично скоріше наслідували Саргона та Нарам-Суена. Також слід враховувати, що країну населяли не лише шумери, але й аккадці та відносно недавні прибульці амореї, а в живому спілкуванні основною мовою була саме аккадська, а не шумерська. Тому незважаючи на домінування шумерської культури держава Шумеру та Аккаду була насправді синтезом двох традицій — шумерської та аккадськоїЕмельянов В. В. Древний Шумер.
Династія Згідно з шумерським «Царським списком», ІІІ династія Ура правила понад сто років і налічувала 5 царів. Ур-Намму — правив у 2112–2094Тут і нижче дати подано за так званою середньою хронологією. роках до нашої ери. Шульгі — правив у 2094–2046 роках до нашої ери. Амар-Сін — правив у 2046–2038 роках до нашої ери. Шу-Сін — правив у 2037–2028 роках до нашої ери. Іббі-Сін — правив у 2028–2003 роках до нашої ери.
Історія
До складу володінь Третьої династії Ура — «Держави Шумеру і Аккаду», окрім власне південного МежиріччяШумер — це південна частина південного Межиріччя, Аккад, відповідно, північна., входили також значна частина Верхньої, або ж Північної МесопотаміїНаприклад царі ІІІ династії Ура присилали свої намісників енсі до Ашшуру., а також деякі землі за ТигромТобто на схід від Тигру. та в Еламі.
Об'єднання Межиріччя в єдину державу дало поштовх розвиткові сільського господарства. Провадилися величезні іригаційні роботи — лагодилися старі канали, запущені за роки гутійського панування, та будувалися нові. До нашого часу збереглися їх залишки під УммоюВсемирная история Том 1. под ред. Ю. П. Францева. Особливо прославився цим Ур-Намму, на долю якого випало відроджувати господарство звільненої від гутіїв країни — збереглися надписи цього царя, який повідомляє про організацію відбудови зруйнованих дамб та каналів. Але за наказом Ур-Намму провадилися не лише іригаційні роботи, наприклад, саме за його правління в Урі було споруджено величний зикурат, руїни котрого збереглися до нашого часу. Сам Ур-Намму за прикладом стародавніх енсі хотів зобразити себе будівельником, і з часів його правління збереглося багато статуеток царя з кошиком цегли на головіТрадиційне шумерське зображення засновника певної споруди у вигляді будівельника.. За наказом царя будувалися та перебудовувалися храми по всій країні, на сотнях цеглин, які закладалися у фундаменти будівель, збереглося його ім'я. Окрім будівництва, займався Ур-Намму й іншою звичною для давніх правителів діяльністю — воював. Саме він підкорив незалежний раніше Лагаш і здійснив кілька походів на північний-захід аж до Середземного моря.
Після засновника династії майже пів століття правив його син Шульгі. Він не лише був самовладним правителем, але й, наслідуючи Нарам-Суена, був збожествлений за життя. Шульгі відносно багато воював у Еламі, здійснив 9 походів в передгір'я Загросу проти племен сумуру та лулубеїв. Він реформував військо, завівши за саргонідівським зразком загони лучників15 рік правління Шульгі навіть назвали «роком, коли з шумерів набрали лучників». Тож можна зробити висновок про неординарність та усвідомлену важливість події.. В другій половині правління Шульгі вдалося підкорити гірські райони Еламу, Марі, значні території в північному Межиріччі — як заявляв сам Шульгі, всю країну Субарту, у тому числі й Ашшур. В еламській області Махаші урському царю вдалося посадити на престол свою дочку. Є відомості про походи в Сирію і про те, що Бібл входив в зону впливу ІІІ династії Ура. В цей час навіть далека східна Мала Азія перебувала під впливом Шумеру та шумерської культури. На короткий час держава Шуммеру і Аккаду майже відновило колишню імперію Саргонідів.
Від Шульгі збереглася найдавніша з відомих збірок законівРаніше її помилково приписували Ур-Намму.. Сам цар стверджував, що «встановив справедливість на землі, вигнав зловживання». В законах Ур-Намму цікавим є те, що головною формою покарань є різноманітні штрафи, а не дії за принципом таліону. Шульгі запровадив по всій країні єдину систему мір та ваги, означення років за одними й тими самими подіями, календар, який узгоджував місячний та сонячний роки завдяки додаванню вставних місяців протягом тридцятишестирічного циклу.
Слідом за Шульгі правили його сини Амар-Суен та Шу-Суен, які завоювали землі середньої течії Євфрату, підкорили Марі та Еблу. Однак царству Шумера та Аккада загрожували кочові племена, тож уже Шу-Суен наказав збудувати для захисту від них величезну стіну. За Шу-Суена відбувається вже помітне ослаблення держави. Близько 2030 року намісник Ешнуни Ітурія перестає підкорятися урському царю, приблизно тоді ж повстає Елам, де виникає власна нова династія СимашіЧи Симашкі..
Останнім правителем ІІІ династії Ура був Іббі-Суен, який на початку свого правління воював з Еламом. Однак небезпека загрожувала з іншого напрямку — вторгнення кочівників амореїв призвело до анархії в державі та її розпаду.
Слід відзначити, що порівняно з Саргонідами царі ІІІ династії Ура воювали значно менше. Проте, згідно з документами тих часів, дуже активною була невійськова зовнішня політика — по всьому регіону нишпорили урські торговельні та дипломатичні агенти, які не лише займалися торгівлею, але й прославляли своїх царів.
Саме на часи правління ІІІ династії Ура припадає перехід Межиріччя від мідної доби до бронзової, коли знаряддя з бронзи набувають значного поширення і починають заміняти мідні.
Порядки
Слід зазначити, що приблизно столітня історія ІІІ династії Ура є одним з найкраще документованих періодів стародавньої історії. В різних музеях світу зберігається не менше 100 тисяч глиняних табличок тих часів, або ж добра третина усіх документів, що дійшли до нас від усієї трьохтисячолітньої епохи клинопису. Щоправда, збереглися головно господарські документи, тому наші знання про ті часи стосуються перш за все порядків, а не політичних подій.
Господарство Головною рисою господарства ІІІ династії Ура було одержавлення. Фактично, за ІІІ династії Ура було повністю одержавлене ремесло, крім того, яке обслуговувало найбезпосередніші сімейні потребиИ. М. Дьяконов, Люди города Ура, держава повністю контролювала міжнародну торгівлю, володіла більшою частиною землі, а, відповідно, і сільськогосподарського виробництва. Такого ступеня державного контролю над господарством країни Межиріччя не знало ні до, ні після. В літературі, особливо радянській, ІІІ династія Ура часто показується як зразок давньосхідної деспотіїИстория Древнего Востока «…Государственное устройство Шумеро-Аккадского царства в эпоху III династии Ура имело законченную форму древневосточной деспотии…»История Востока «…классическое, наиболее типичное древневосточное бюрократическое государство…», однак насправді це не зразок, а яскравий винятокСхожі порядки, хоч і не в такій яскраво вираженій формі, існували приблизно в ту ж епоху за IV династії в Єгипті, але, знову ж таки, ні до, ні після там такого не зустрічалося., бо в стародавньому світі ніколи більше не використовували як основний метод експлуатації ілотську працю в державних господарствах за пайок.
Більша частина земель належала царю. Царське господарство поглинуло колишні храмові земліВ Шумері храмові володіння традиційно складали біля половини земельного фонду., землі колишніх правителів, а також усі новозавойовані територіїИстория Древнего Востока. Царю належало значно більше землі, ніж общинам. Царські землі поділялися на три частини. Першу, більшу, складали землі, на яких безпосередньо велося централізоване господарство. Друга частина земель видавалася у використання храмамОскільки храмове господарство було підконтрольне царю, то фактично ця земля тільки числилася за іншим відомством., а третя, найменша, роздавалася у використання найбільшим чиновникам, службовцям храмів, воїнам. Хоч в цілому держава намагалася максимально замінити видачу ділянок землі натуральними виплатами, але земельні володіння можновладців були досить значні. Наприклад, згідно з документами з Лагашу, головному жерцеві виділялося 36 гектарів землі, його помічнику 18, завідувачу господарства 15, тоді як ділянки дрібних землевласників зазвичай становили 5/6-1,5 гектари.
В цілому, державний сектор тримався на використанні праці залежного населення, фактично ілотів, і лише частково найманих робітників. Робітників звали гурушами — молодцями, а робітниць узагалі нгеме — рабинями. Усі робітники були об'єднані в бригади за видом діяльності — землероби, носії, пастухи, ремісники окремих майстерень. Ремісники працювали у великих державних майстернях, наприклад, відома велика ткацька майстерня в Урі, де працювало 165 жінок. Однак при цьому будь-яку бригаду робітників могли перекинути на інші роботи чи навіть в інше місто. Випадки, коли, наприклад, ливарників або ткаль відправляли розвантажувати баржі, збирати врожай або ж навіть бурлачити кораблі, не були рідкістю.