Іштван Тюрр (також написання прізвища Тур; , , ; 10 серпня 1825 року, Бая, Угорщина — 3 травня 1908 року, Будапешт) — угорський військовий, революціонер, архітектор каналів та інженер, відіграв важливу роль в об'єднанні Італії, підтримував зв'язок з Гарібальді. В останні роки свого життя відомий як борець за мир.
Революція 1848—1849 Уродженець міста Бая, провінція Bács-Kiskun, Угорщина, Іштван вступив до австрійської армії, став лейтенантом в полку угорських гренадерів, з яким в 1848 році взяв участь у австро-італійській війні 1848—1849. У січні 1849 в Королівстві Сардинія був капітаном «угорського легіону», сформованого з дезертирів царської австрійської армії. Остаточна перемога Йозефа Радецького в Новарі призвела до зречення Карла Альберта престолу і повалення так званого «демократичного» уряду. Більшість італійських вигнанців та іноземців з Королівства Сардинія прямують на нові поля битви — Рим, Türr в Німеччині, Баден.
Кримська війна У 1854 році воював на боці Англії, приєднавшись до англо-турецького легіону. У 1855 році, сподіваючись на британський захист, наважився побувати у Волощині та був заарештований в Бухаресті, коли купував коней. Австрійська влада вважала його за дезертира і хотіла привести у виконання смертний вирок, але Іштван Тюрр був вчасно врятований завдяки втручанню Лондона.
Об'єднання Італії У 1859 році він воював в Італії, як капітан групи Гарібальді «Альпійські мисливці»; останній завжди тримав Іштвана в пошані. Рік по тому Тюрр взяв участь в «експедиції Тисячі» по захопленню Сицилії: в результаті він отримав важкі поранення і був підвищений до генерал-майора. Гарібальді призначив Тюрра губернатором Неаполя, де той зіграв вагому роль у підготовці і проведенні референдуму 21 жовтня 1860 року.
Шлюб 10 вересня 1861 в Мантуї Іштван Тюрр бере шлюб з Аделіною Бонапарте Вайз (Adelina Bonaparte Wyse). Шлюб високого рангу, враховуючи, що наречена була дочкою Томаса Вайза і Летиції Бонапарт (онука Лучіано Бонапарте — брата Наполеона I, отже — двоюрідна сестра нового французького імператора Наполеона III). Сестра Аделіни, Марія, в 1861 році стала дружиною за п'ємонтця Урбано Раттацці (Urbano Rattazzi).
Угорське повстання 1866 У 1866 році, під час третьої італійської війни за незалежність і кампанії Гарібальді в Трентіно, Іштвану Тюрру було доручено підготувати визвольне повстання в Угорщині, організоване з території Сербії.
Повернення в Угорщину Поразка Австрії змушує імператора Франца-Йосипа гарантувати конституцію і створення ліберальних установ, а також відновлення автономії колишнього Угорського королівства. Ця угода між Австрією та Угорщиною відома як Ausgleich («вирівнювання, компенсація»). Назва держави змінилася з «Австрійська імперія» на «Австро-Угорщина». У новій політичній ситуації почався етап політичної діяльності Тюрра, який відіграв вагому роль у тогочасних подіях, сприяв будівництву каналів на Дунаї, зародженню угорської промисловості. З 1881 він керував роботою по будівництву Коринфського каналу на однойменному перешийку.
Примітки
Бібліографія італійською Alexandre Dumas padre: I Garibaldini. Gaetano Falzone (a cura di); I corrispondenti italiani di Stefano Turr nel Magyar orszagos leveltar di Budapest. Palermo, Tip. G. Mariscalco, 1965. Ignazio Helfy (a cura di); Documenti e note relativi al libello contro il generale Turr. Milano, Guglielmini, 1863. Lajos Lukacs; Bandiere della legione ungherese in Italia nell'armeria Reale di Torino. Torino, 1971. Caterina Pigorini Beri; Stefano Turr: ricordi politici. Roma, Nuova antologia, 1908 Stefania Turr; L' opera di Stefano Turr nel Risorgimento italiano (1849—1870) descritta dalla figlia (2 voll.); Firenze, Tipografia fascista, 1928. Attilio Vigevano; La legione ungherese in Italia (1859—1867). Ministero della Guerra, Stato Maggiore centrale, Ufficio storico, Roma, 1924. німецькою Heinrich J. Schwarz: Stephan Türr. Historisch-romantisches Zeitgemälde aus Österreichs jüngster Vergangenheit. A. Last Verlag, Wien 1868 (2 Bände). угорською Anna Dániel; Így élt Türr István. Budapest, Móra Kiadó, 1985. Béla Gonda; Türr tábornok. Budapest, Baja város közönsége, 1925.
Див. також Альпійські мисливці