Інкерма́н (, «печерна фортеця»; Каламіта, Інкірма, в 1976—1991 — Білокам'янськ) — місто в Україні, в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. До вересня 2023 року підпорядковувалося Севастопольській міській раді.
Розташоване при впадінні річки Чорної у Севастопольську бухту. Східне передмістя Севастополя. Населення 12 тис. осіб (2014).
Опис Основні напрямки — Сімферопольське шосе, вул. Менжинського. Переважно забудоване будинками 50-х та 60-х років XX століття.
Райони міста: Центр Селище ТЕЦ (ГРЕС) Гірське Мартинівка (Мартинівська балка) Інкерманський печерний монастир Зелена гора Залізничне (Нафтобаза) Мекензієве лісництво Першотравнева балка
Історія
На місці сучасного Інкермана в давнину існували поселення таврів. На їхньому місці понтійський полководець Діофант заснував місто, яке на честь свого володаря Мітрідата VI Євпатора назвав Євпаторією (Євпаторіоном). Населення Євпаторії було переважно грецьким.
У римські часи місцева фортеця мала назву Ктен. На початку нашої ери околиці Ктена були відомі насамперед каменоломнями. Існують перекази про заслання сюди імператором Марком Ульпієм Траяном римського єпископа (папи) Климента I, який і загинув у цих місцях мученицькою смертю (утоплений у морі), та про ув'язнення тут у VII столітті папи Мартина I.
У VI столітті фортеця була відома вже як Каламіта і перетворилася на візантійсько-херсонеський форпост. Під її захистом був заснований православний монастир.
У XIV—XV століттях фортеця стала морською базою князівства Феодоро. При Олексії I у 1427 році фортеця була оновлена — для захисту торговельного порту Авліта.
Від 1475 року місто перебувало під контролем Османської імперії. Саме турки надали йому назву Інкерман. Після цього фортецю частково переобладнали для використання артилерії, проте місто поступово втратило своє значення. Місто входило до складу санджака Кефе. З 1771 році у складі Кримського ханства.
У 1783 разом зі всім Кримом анексований Російською імперією. У січні 1787 року Франсиско де Міранда відзначав значну кількість жител, вирубаних у скелях, та наявність грецького монастиря.
У 1820—1821 роках тут побудовано два маяки, найвищі в країні. З історії Кримської війни 1853—1856 відома Інкерманська битва, що відбулася 5 листопада (24 жовтня) 1854 року. Тоді російська армія зробила спробу скинути війська союзників у море та деблокувати Севастополь. Попри загальну невдачу, севастопольці тоді виграли час, аби укріпити місто. У 1930-х роках почалося будівництво Севастопольської теплоелектроцентралі. Під час Другої світової війни значна частина забудови була знищена, а обладнання ТЕЦ вивезено.
Під час радянсько-німецької війни у 1942 р. більшовики під час відступу підірвали штольні поблизу Інкермана, де був розташований підземний госпіталь, внаслідок чого загинуло багато людейЭ. Манштейн. Утерянные победы..
В XIX-XX століттях Інкерман розвивався в орбіті Севастополя (з інкерманського білого каменю останній первісно і будувався). У 1957 році поселення було включене до складу Севастополя.
Статус міста Інкерман отримав 6 січня 1976 року під назвою Білокам'янськ. У 1991 році місту була повернена його історична назва.
З лютого 2014 року перебуває під російської окупацією. З 2023 році у складі Бахчисарайського району.
Населення
За національністю (2001) українці росіяни білоруси20,71 %73,0 %1,29 %
Чисельність населення (осіб) 1979 1989 2001 201410 74312 44210 62812 028
Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібДоляРосійська9 52991,17 %Українська5475,23 %Кримськотатарська250,24 %Білоруська150,14 %Румунська90,09 %Вірменська60,06 %Польська20,02 %Інші/Не вказали3193,05 %Разом10 452100 %
Визначні пам'ятки Печерний монастир (датування печер можливі від VII-IX століттям, до XV століття; інші споруди належать XIX століттю; Свято-Климентьєвський Інкерманський чоловічий монастир); Руїни фортеці Каламіта (XV століття); Печерні міста Інкермана.
Транспорт Через місто проходить залізниця Сімферополь—Севастополь (станція Інкерман-1).
Курсують автобуси до Севастополя та катери до Графської пристані.
Підприємства Інкерманський завод марочних вин
Див. також Інкерманська битва
Джерела та література Д. С. Вирський. Інкерман // М. М. Буртовой. Інкерман //
Література ІМіС УРСР. Кримська область. К., 1974. Бертье-Делагард А. Л. Каламита и Феодоро. «Известия Таврийской ученой архивной комиссии», 1918, вып. 55;
Примітки
Посилання Панорами Інкермана Інкерман — Печерне місто