«Білоруський вокзал» () — російський радянський художній фільм 1970 року про зустріч колишніх вояків через 25 років після війни. Перша повнометражна картина режисера Андрія Смирнова.

Фільм був удостоєний Головної премії на I Фестивалі сучасної кінематографії в Карлових Варах в 1971 році.

Сюжетна лінія Це кінострічка. Саме з Білоруського вокзалу в Москві на фронт йшли ешелони з вояками. Саме в Москві зустрілись ветерани з приводу смерті свого колишнього командира. У фільмі його не буде, покажуть лише коротке поховання на цвинтарі. Виникало декілька несподіваних питань : Чому не збиралися раніше? Чому не підтримували дружніх стосунків, якщо так міцно приятелювали на фронті ? Чому так незатишно встоєнні в повоєннє життя, що не зустрічаються роками ?

Кінострічка дасть відповіді далеко не на всі запитання. Вони різні за фахом, характером і престижем в повоєнний період. Але журналіст, директор заводу, слюсар і бухгалтер потроху віднайдуть спільну мову і мимоволі згадають і свою молодість, і колишню дружбу, і 10-й десантний батальйон. Адже це люди з різними та цікавими біографіями, що не дуже вписуються в сучасну, моторошну і дріб'язку, радянську дійсність. Актору Анатолію Папанову дістались пророчі слова, що на війні їм було легше, бо там відразу було зрозуміло : ось — свої, а там — вороги. В радянській сучасності все переплуталось і змішалось.

Ми побачимо дві родини — та, що у персонажа Леонова і у медсестри. Леонову знадобились усі його акторські іпостасі у фільмі — і комедійні, і драматичні. І мимоволі забулись і його непрестижний за фільмом фах, і підстаркувата зовнішність, і те, що він сам не воював. Він добре відтворив представника фронтового покоління, про вдячність до якого забули навіть по фільму.

У бідній квартирці батальйонної медсестри вони переживуть найкращі хвилини своєї сумбурної зустрічі, які їм не могли дати а ні байдуже московське кафе, а ні часи вештання по негостинному місту Москва. Серед найкращих моментів фільму — пісня Булата Окуджави «»:

Лишь только бой угас, Звучит другой приказ, И командир сойдёт с ума, Разыскивая нас. Когда-нибудь мы вспомним это, И не поверится самим...

Актори

Раїса Куркіна — удова Лідія Матвєєва, дружина колишнього командира Євген Леонов — Іван Приходько, розвідник Анатолій Папанов — Миколай Іванович Дубинський, колишній радист, потім бухгалтер Олексій Глазирін — Віктор Сергійович Харламов, командир саперної роти, потім директор заводу Всеволод Сафонов — Олексій Костянтинович Кирюшин, журналіст, колишній мінер-підривник Ніна Ургант — Рая, колишня фронтова медсестра Людмила Арініна — доктор Любов Соколова — дружина Івана Приходько Маргарита Терехова — Наталя Шипілова (епізод) Юрій Волинцев — старшина міліції Валентина Ананьїна — Катя'' та ін.

Знімальна група Сценарист: Вадим Трунін Режисер-постановник: Андрій Смирнов Оператор-постановник: Павло Лєбєшєв Художник-постановник: Володимир Коровін Композитор: Альфред Шнітке Автор пісні: Булат Окуджава

Премія Головна нагорода на Фестивалі сучасної кінематографії в місті Карлові Вари, 1971 р.

Посилання