Оксана Трохимівна Павленко (12 лютого 1895, Валява — 21 квітня 1991, Москва) — українська художниця. Майстриня монументального та станкового живопису, художньої кераміки, рисунку. Досконало володіла техніками фрески, створювала жіночі портрети, монументальні розписи, а також українську ікону. Майстриня — авангардистка.

Біографія Народилась 12 лютого 1895 році в селі Валяві (нині Городищенської міської громади Черкаської області) у родині селянина Трохима Павленка, який працював «счетчиком» при панській економії у селі Свинарка. У 1914 році закінчила гімназію для дівчат у Черкасах. Протягом 1914–1917 років навчалася в Київському художньому училищі у Фотія Красицького, де тісно спілкувалася з А. Г. Петрицьким, Єлевою Костянтином та Падалкою Іваном..

У 1922 році закінчила Академію мистецтв. Учениця професора М. Бойчука.

З 1925 року Оксана Павленко була членом «Асоціації революційного мистецтва України». Разом з Белою Уітцем керувала експериментальною майстернею фрески на будівництві Палацу Рад у Москві (1940–1949).

З 1929 року постійно мешкала в Москві де впроваджувала практики українських монументалістів.

Залишила спогади «Промовте — життя моє — і стримайте сльози».

Померла художниця 21 квітня в 1991 році у Москві.

Викладацька діяльність

Мисткиня займалася викладацькою діяльністю в: Межигірському художньо-керамічному технікумі протягом 1922–1927 рр., директором якого на той час був В. Седляр У лютому 1929 року О.Павленко отримала офіційне запрошення на викладацьку роботу у ВХУТЕІНі; Інституті силікатів у Москві (1929–1931); Московському Поліграфічному інституті (1931–1933); Вела заняття з фрескового живопису в Московському вищому художньо-промисловому училищі (1950–1951).

Творчість У 1919 році студентку першокурсницю Оксану Павленко, разом з І. Падалкою та В. Седлярем, професор М. Бойчук запросив до участі в розписах Луцьких казарм у Києві. Також вона брала участь в експериментальних розписах на стінах аудиторій Інституту пластичних мистецтв (які знищено 1934 року після реорганізації інституту).

Художниця разом з угорським художником Белою Уітцем виїхали у Фрунзе (Киргизія), де разом займалися розписами урядових будівель. Оксана Павленко розробила ескізи та стала авторкою проєкту герба Киргизької РСР.

У 1919 році брала участь в художньо-монументальному оформленні Київського оперного театру до Першого всеукраїнського з'їзду волвиконкомів, а у 1921 році театру у Харкові до 5-го Всеукраїнського з'їзду Рад, в роботі над ескізами оформлення Палацу уряду в місті Фрунзе (1936—1938), розписах на ВДНГ СРСР (1938—1940, 1951—1954).

У 1933—1935 роках художниця в Україні перебувала наїздами, брала участь у розписах Червонозаводського театру в Харкові, де створила тричастинну композицію «Фізкультура і спорт».

Продовж 1936—1938 років вона створила низку фресок в Урядовому палаці у Фрунзе та на Всесоюзних сільськогосподарських виставках у Москві (1938—1940, 1951—1954).

У Черкаському художньому музеї зберігається біля сотні її робіт.

У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України зберігається особовий фонд О. Т. Павленко (№ 356), який налічує 424 одиниць зберігання архівних документів за 1900—1991 рр.

Роботи

Картини

«Марійка» (1920); «Жниця» (1920); «Тіпає Коноплі» (1920); «Дівчина з яблуками» (початок 1920- х рр.); «Вулична перекупка» (початок 1920- х рр.); «Мітинг у селі Нові Петрівці. Зарисовки з натури»(1922); «Ескіз керамічного посуду» (1920-ті роки); «Пишуть гасло» (початок 1930- х рр.); «У хаті» (1920-ті рр.); «Під яблунею» (1920-ті рр.); «Делегатки» (1920-ті рр.); «Комсомолка» (1927); «Збори делегаток» (1933); «Хай живе 8 березня!» (1930–1931 рр.); «На березі»(1950-ті роки);

Станкові темперні роботи 1922–1928 років

«Ліплять пиріжки» (1918); «Дівчина з Деренківців» (1920); «Петрівчанська мадонна» (1922); «Дівчина з відром» (1923); «Автопортрет» (1925); «Марійка» (1928).

У даних роботах О.Павленко дотримується принципів українського монументалізму. У центрі уваги художниці — сільська жінка, сповнена щирості й тепла.

Малюнки Малюнки:

«В консультації» (1928); «Відпочинок на маневрах» (1928); «Селянка з дитиною»; «Ескіз керамічного посуду». (1920-ті роки)

Монументальні розписи

«Фізкультура і спорт в СРСР» Фреска «Війна» (1944); Фреска «Мир» (1949).

Твори повоєнних років

«Ляся. Портрет художниці» (1943); «Автопортрет» (1968).

Портрети Портрети:

«Майстер-кераміст Межигір'я»(1924); «Задумався»(1930); «За читанням. Скульптор Жозефіна Діндо» (1928); «Чоловічий портрет» (1929); «Н. В. Яворська» (1930); «Бела Уітц» (1930-ті роки); «М. Кашихін з книжками» (1927); «Манасчі-співець киргизького народного епосу про Манаса» (1936). Виставкова діяльність

З 1921 року Оксана Павленко брала участь в академічних, республіканських, всесоюзних та закордонних виставках.

У 1991–1992 роках, вже після смерті художниці, в Києві та Львові відбулася перша персональна виставка творів Оксани Павленко.

Бібліографія

Ковальчук О. Михаил Бойчук и его школа // «Великие художники» Eaglemoss International Ltd. — 2005. Кашуба-Вольвач О., Сторчай О. Майстерня монументального живопису М.Бойчука у першоджерелах. Спогади Оксани Павленко і Василя Седляра//Образотворче мистецтво — 2008. — № 4. — С. 40-42; 2009. — № 2. — С. 24-29; 2009. — № 3. — С. 132 −135. Лебедева В. Оксана Павленко. Москва, Советский художник, 1986. Оксана Павленко. Образи часу. Каталог виставки творів. Київ, 1988. Оксана Павленко «Промовте життя моє- і стримайте сльози…»// Наука і культура: Україна: Щорічник/Гол. К..: Т-во «Знання», Вип.21.-1987- С.360-384.

Посилання who-is-who.com.ua hohlopedia.org.ua Прес-центр

Примітки