Павло Іванович Вацик (псевдо: Прут) ( 17 липня 1917, с. Заріччя, Надвірнянський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, тепер — Надвірнянський район, Івано-Франківська область — 1 березня 1946, біля с. Рибне, Тисменицький район, Івано-Франківська область) — український військовик, майор (за іншими даними полковникGrzegorz Motyka, Ukraińska partyzantka 1942—1960, Warszawa 2006.) Української повстанської армії, командир сотні УНС «Змії» куреня «Скажені» (1944), курінний куреня «Підкарпатський» (1945) 22-го (Станіславського) Територіального відтинку «Чорний ліс», групи УПА-Захід. Лицар «Срібного Хреста Бойової Заслуги 1 класу»

Життєпис Павло Вацик народився 17 липня 1917 року в с. Заріччя у середньо заможній селянській родині. З юних років брав активну участь в місцевому осередку товариства «Просвіта».

У 1938—1939 роках проходив військову службу в Польській армії артилеристом. Брав участь у анексії Польщею в Чехословаччини області ЗаолжяГригорій Костюк. «Рейди підкарпатського куреня під командою „Прута“ 1945 року » Друкується за виданням: літопис української повстанської армії. Том 19 (уривок). Група УПА «Говерля» Торонто-Львів 1992—1993. Далі працював теслею. 1939 року мобілізований до польської армії. Брав участь у німецько-польській війні. У 1939—1941 роках перебував у рідному селі.

Бойовий шлях Із початком німецько-радянської війни за даними кримського архіву КДБ Павло Вацик у складі похідної групи ОУН(м) прибув у Крим разом з румунськими військами, працював помічником військового лікаря. У липні 1942 р. вступив до ОУН(р), один з організаторів госпіталю ОУН у Сімферополі, був помічником керівника загону самооборони ОУН. Далі відкликаний для організації УПА.Володимир ЧОРНОМОР. Повстанчий Крим.  — Сімферополь : ДП „Видавництво ”Таврія”, 2009. — С. 198. За іншими джерелами — активно включився у створення української адміністрації та міліції. В 1942—1943 роках служив у допоміжній поліції.

Вступив до лав УНС у листопаді 1943 року, яка наступного року була переформована в УПА. Виконував обов'язки чотового в сотні командира «Різуна» (Василя Андрусяка).

14 жовтня 1944 року призначений командиром сотні «Змії» у курені «Скажені». 7 січня 1945 року «Прут» — командир куреня «Підкарпатський»Ісаюк Олеся. «Роман Шухевич». 2015. ISBN 978-966-14-8303-2 та підвищений у званні до старшого булавного. Вояк куреню Григорій Костюк ("Вишневий) так характеризував нового курінного :

Наказом ГВШ УПА від 15 лютого 1946 року підвищений до звання сотника.

21-22 жовтня 1945 р. «Прут», домовившись із «Реном» (Василь Мізерний) і «Коником» (Михайло Гальо), здійснив перший напад на гарнізон у містечку Бірча — опорному пункті польських шовіністичних груп, які постійно тероризували українські села. Курінь за участю місцевих підрозділів УПА здобув периферійні позиції ворога, знищив вогневі точки і після короткого бою відступив, захопивши декілька десятків полонених, яких після відповідної бесіди звільнили. У кінці жовтня або на початку листопада 1945 р. курінь «Прута» відійшов на свої терени.

6 січня 1946 року курінь «Прута» атакував гарнізон прикордонників з 80 осіб у селі Грабівка Станіславської області. Було знищено 12 радянських прикордонників, у тому числі старшого лейтенанта і 4 сержантів, важко поранено 7 військовослужбовців. Повстанці втратили одного вояка, та ще один був поранений.

12 лютого 1946 року два батальйони НКВС здійснили напад на табір куреня «Підкарпатський». Нападали з трьох боків: від сіл Майдан-Посіч-Загвіздя Станіславської області. Після двохгодинного бою курінь відступив у ліс, знищивши 36 та поранивши 13 військовослужбовців НКВС. Курінь при цьому втратив 8 вбитими та З-х поранених вояків.

15 лютого 1946 року курінь «Прута» вів бій проти двох батальйонів НКВС між селами Завій-Майдан Станіславської області. Курінь був повністю оточений, підпустив ворога на відстань 50 метрів та відкрив ураганний вогонь з усіх 22 кулеметів. НКВСівці відступили, втративши 18 вбитими та 3-х пораненихБойова діяльність УПА: 11-20 лютого 1946 року.

Загинув 1 березня 1946 у сутичці з НКВС між селами Рибне та Пациків, Тисменицького району, Івано-Франківської області. Тіло було перевезено НКВСівцями до м. Станіслава, де його було повішено на ратуші з написом «Командир банд», та перебувало там протягом тижня.

Наказом ГВШ УПА від 10 жовтня 1946 року посмертно підвищений у званні до майора.

Нагороди

Згідно з Виказом відзначених УПА-Захід від 1.09.1946 р. хорунжий УПА, командир куреня «Підкарпатський» Павло Вацик – «Прут» нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА. Згідно з Наказом крайового військового штабу УПА-Захід ч. 20 від 15.08.1946 р. сотник УПА, командир куреня ТВ 22 «Чорний ліс» Павло Вацик – «Прут» нагороджений Срібним хрестом бойової заслуги УПА 1 класу.

Вшанування пам'яті

25 лютого 1996 року в селі Заріччя було вшановано 50-річчя від дня його смерті, в чому взяли участь громади УПЦ КП i УГКЦ та їх священики отці Роман та Михайло.

Активістами осередку НРУ Миколою Стельмащуком, Миколою Вациком, Василем Бігуном за участі людей з села Підлісся Тисменицького району, що знали, де загинув від рук НКВС славної пам'яті Павло Вацик «Прут», було відшукано це місце. У Чорному лісі 12 липня 1996 року було відкрито і освячено пам'ятний хрест за участю громадськості села Заріччя, жителів Надвірнянського району та села Підлісся Тисменецького району, колишніх вояків УПА, що проживають в області.

До 80-річчя від народження Павла Вацика «Прута» було названо його іменем одну з вулиць села, а також встановлено за ініціативою осередку НРУ при в'їзді до неї, пам'ятну стелу, на якій поміщено портрет героя та зроблено відповідний напис. Всю роботу по виготовленню цього знака виконав член осередку НРУ, сільський майстер п. Микола Вацик і його син Микола.

Освячення та відкриття стели відбулося 12 липня 1997 р. за участю кількох священиків УГКЦ, вояків УПА, гостей з Надвірної та навколишніх сіл.

2 січня 2007 року відкрито пам'ятник у рідному селі. 21.11.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у с. Зелена Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл. Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 027) та Срібний хрест бойової заслуги УПА 1 класу (№ 015) передані Миколі Вацику, сину племінниці Павла Вацика – «Прута».

Див. також † Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА † Командири УПА Лицарі ОУН та УПА

Примітки

Література Іван Гриджук, «Народна Воля», «Славний син Заріччя і Чорного лісу повернувся у рідне село» Григорій Костюк («Незломний», «Вишневий») «Рейди підкарпатського куреня під командою „Прута“ 1945 року» Друкується за виданням: літопис української повстанської армії. Том 19 (уривок). Група УПА «Говерля» Торонто-Львів 1992—1993

Посилання

Василь Галаса. Наше життя і боротьба Моє Заріччя за Прутом. Фото Моє заріччя Рейди Підкарпатського куреня під командою Прута Панахида та вшанування пам'яті в річницю смерті командира УПА Павла Вацика (Прута) Іван КМЕТЮК. Відважний змаг норовистого «Прута». — «Галичина», 26 липня 2017 року