Amnesiac — п'ятий студійний альбом англійського рок-гурту Radiohead, що вийшов 30 травня 2001 року на лейблі EMI. Він був записаний з продюсером Найджелом Ґодрічем під час тих самих сесій, що й попередній альбом Radiohead Kid A. Radiohead розділили роботу на дві частини, оскільки вважали її занадто щільною для подвійного альбому. Як і у випадку з Kid A, Amnesiac поєднує в собі впливи електронної музики, академічної музики XX століття, джазу та краут-року. Останній трек, «Life in a Glasshouse», є результатом співпраці з джазовим трубачем Гамфрі Літтелтоном та його групою.
Не випустивши жодного синглу для Kid A, Radiohead просували Amnesiac синглами «Pyramid Song» та «Knives Out», які супроводжувалися відеокліпами. Також були зняті відеокліпи на «Pull/Pull Revolving Doors» і «Like Spinning Plates» та «I Might Be Wrong», який вийшов як промо-сингл. У червні 2001 року Radiohead розпочали турне Amnesiac, що включало в себе перший за три роки північноамериканський тур.
Amnesiac дебютував на першому місці в UK Albums Chart і на другому в американському Billboard 200. До жовтня 2008 року було продано понад 900 000 копій в усьому світі. Платівка сертифікована як платинова у Великій Британії, США та Канаді, а також як золота в Японії. Хоча деякі критики вважали його занадто експериментальним або менш цілісним, ніж Kid A, чи розглядали його як збірку уривків, він отримав позитивні відгуки. Численні видання назвали його одним з найкращих альбомів року.
Amnesiac був номінований на Mercury Prize та кілька Ґреммі, отримавши перемогу в номінації «Найкращий запис спеціального видання». «Pyramid Song» була названа одним з найкращих треків десятиліття за версією Rolling Stone, NME та Pitchfork, а Rolling Stone поставив Amnesiac на 320 місце у своєму списку «500 найкращих альбомів усіх часів» 2012 року. Ювілейне перевидання Kid A Mnesia, до якого увійшли Kid A, Amnesiac та раніше невиданий матеріал, вийшло у 2021 році.
Запис
Radiohead і продюсер Найджел Ґодріч записували Amnesiac під час тих же сесій, що і їхній попередній альбом Kid A, який вийшов у жовтні 2000. Сесії проходили з січня 1999 до середини 2000 у Guillaume Studios у Парижі, Medley Studios у Копенгаґені і студії Radiohead в Оксфордширі. Барабанщик Філіп Селвей сказав, що на сесіях було «два підходи до роботи… напруга між нашим старим підходом, коли ми грали разом у кімнаті, і іншою крайністю — записувати музику в студії. Я думаю, що Amnesiac вийшов сильнішим у плані аранжування».
На сесії вплинула електронна музика, класична музика XX століття, джаз і краут-рок, з використанням синтезаторів, хвиль Мартено, драм-машин, струнних і духових інструментів. Струнні, аранжовані гітаристом Джонні Ґрінвудом, були виконані оркестром Святого Іоанна та записані в Дорчестерському абатстві, церкві XII століття неподалік від студії Radiohead.
Radiohead розглядали можливість випустити роботу як подвійний альбом, але вирішили, що він занадто щільний. Вокаліст Том Йорк сказав, що Radiohead розділили все на два альбоми, тому що «вони нівелюють один одного як закінчені речі» і прийшли з «двох різних місць». Він відчув, що Amnesiac пропонує «інший погляд» на Kid A і «форму тлумачення». Учасники гурту підкреслювали, що розглядають Amnesiac не як збірку бі-сайдів Kid A, а як самостійний альбом. За словами Йорка, назва альбому була натхненна гностичною вірою в те, що травма народження стирає спогади про минулі життя — ідея, яку він вважав захоплюючою.
Треки
«Pulk/Pull Revolving Doors» почався як спроба записати іншу пісню, «True Love Waits». Він містить клавішні петлі, записані під час сесій OK Computer; Radiohead відключили головки стирання на магнітофонах, щоб стрічка багаторазово записувалася поверх самої себе, створюючи «примарну» петлю, і маніпулювали результатами в Pro Tools. Вирішивши, що аранжування не підходить для «True Love Waits», Radiohead використали його для створення нового треку. Йорк додав розмовний вокал і використав програмне забезпечення для корекції висоти тону Auto-Tune, щоб перетворити його на мелодію. За словами Йорка, Auto-Tune «відчайдушно намагається знайти музику у вашій мові і видає ноти навмання. Якщо ви призначили йому тональність, у вас є музика». Версія «True Love Waits» з «Pulk/Pull Revolving Doors» зрештою вийшла на компіляції Kid A Mnesia 2021 року.
Auto-Tune також використовувався в «Packt Like Sardines in a Crushd Tin Box» для обробки вокалу Йорка і створення «носового, деперсоналізованого» звучання. Для «You And Whose Army?» Radiohead спробували відтворити «м'який, теплий, прото-ду-воп звук» гармонійної групи 1940-х років The Ink Spots. Вони заглушили мікрофони лотками з-під яєць і використали резонуючий динамік з пальмовим дифузором хвиль Мартено для обробки вокалу. На відміну від багатьох сесійних треків, гурт записав його наживо. Гітарист Ед О'Браєн сказав: «Ми трохи порепетирували, не дуже багато, а потім просто пішли і зробили це. Ми просто робили свою справу як гурт».
Згідно зі щоденником, який вів О'Браєн, на створення «Knives Out» пішло більше року. Він сказав, що це була «найпряміша річ, яку ми зробили за останні роки», і що у гурту була спокуса надмірно прикрасити її. На неї вплинула гітарна робота Джонні Марра з The Smiths.Mojo. May 2004 «Dollars and Cents» був змонтований з одинадцятихвилинного джему з використанням підходу, натхненного краут-рок гуртом Can. Басист, Колін Ґрінвуд, зіграв джазову річ Еліс Колтрейн під час запису, надихнувши свого брата Джонні написати струнне аранжування в стилі Колтрейн.
«Like Spinning Plates» стала результатом спроби Radiohead записати іншу пісню, «I Will», на синтезаторі.NME Magazine, 10 May 2003 Відкинувши свій початковий запис як «хитромудрий Kraftwerk», Radiohead переробили його і створили нову пісню. Йорк сказав: «Я був в іншій кімнаті, почув вокальну мелодію, що звучала задом наперед, і подумав: 'Це набагато краще, ніж навпаки', а потім провів решту ночі, намагаючись вивчити мелодію». Йорк заспівав слова пісні задом наперед, які, в свою чергу, були перевернуті, створивши вокал з текстом, що звучить навпаки. Radiohead записали пісню «I Will» у новому аранжуванні для свого наступного альбому Hail to the Thief. Promotional interview CD sent to British music press.
Для фінального треку «Life in a Glasshouse» Джонні Ґрінвуд написав джазовому трубачу Гамфрі Літтелтону, пояснивши, що Radiohead «трохи застрягли». Літтелтон погодився виконати цю пісню зі своїм бендом після того, як його донька показала йому альбом Radiohead 1997 року OK Computer. За словами Літтелтона, Radiohead «не хотіли, щоб пісня звучала як витончений студійний продукт, а як трохи дослідницька річ, коли люди грають так, ніби вони не планували все це заздалегідь». Пісня була записана протягом семи годин, і залишила Літтелтона виснаженим. "На початку сесії я помітив, як вони закочували очі, ніби кажучи, що ми знаходимося за багато миль один від одного, — сказав він. «Вони пережили чимало нервових зривів під час запису, просто намагаючись пояснити нам усім, чого вони хочуть».
Музика і тексти
Amnesiac містить елементи експериментального року, електроніки, альтернативного року і джазу. Колін Ґрінвуд сказав, що він містить «традиційні пісні в стилі Radiohead» поряд з експериментальнішими роботами. The Atlantic протиставив його «хірургічному блиску» Kid A, з «болотистими і туманними» аранжуваннями і «неспокійними» акордами і ритмами.
Перший трек, «Packt Like Sardines in a Crushd Tin Box», є електронною піснею з синтезаторами та металевою перкусією. «Pyramid Song», свінгова балада з піаніно та струнними, була натхненна піснею Чарльза Мінгуса «Freedom». Її текст був натхненний виставкою давньоєгипетського підземного мистецтва, яку Йорк відвідав під час запису в Копенгаґені, а також ідеями циклічного часу, які обговорювалися Стівеном Гокінґом, та буддизмом.
Йорк сказав, що «You and Whose Army?» була «про когось, кого люди обирають до влади, а потім відверто зраджують — так само, як це зробив Блер». Пісня повільно вибудовується на піаніно, досягаючи кульмінації в останній хвилині. За словами О'Браєна, «у старому Radiohead, на OK Computer, ця перерва тривала б чотири хвилини. Ми б продовжували в стилі 'Hey Jude'».
«I Might Be Wrong» поєднує «отруйний» гітарний риф із «трансовим металевим бітом». Бас-гітара Коліна Ґрінвуда була натхненна басистом гурту Chic Бернардом Едвардсом, а на текст пісні вплинула порада, яку дала Йорку його партнерка Рейчел Оуен: «Пишайся тим, що ти зробив. Не озирайся назад і продовжуй жити так, ніби нічого не сталося. Просто відпусти погані речі.» «Knives Out», описана як найбільш традиційна пісня альбому, має «дрейфуючі» гітарні лінії, «драйвові» ударні, «блукаючий» бас, «примарний» вокал і «моторошну» лірику.
«Morning Bell/Amnesiac» — альтернативна версія «Morning Bell» з альбому Kid A; The Atlantic описав її як суміш «затишку і нудоти». О'Браєн сказав, що Radiohead часто записують і відмовляються від різних версій пісень, але ця версія була «досить сильною, щоб витримати повторне прослуховування».«Planet Sound», Channel 4 Teletext, 19 May 2001 Йорк писав, що вона була включена, «тому що вона прийшла з такого іншого місця … Тому що ми знайшли її знову випадково після того, як забули про неї. Тому що вона звучить як повторюваний сон». Він сказав, що текст «Dollars and Cents» був «тарабарщиною», але натхненний думкою про те, що «люди, по суті, лише пікселі на екрані, які несвідомо служать цій вищій силі, яка є маніпулятивною і руйнівною».
«Hunting Bears» — короткий інструментал на електрогітарі та синтезаторі. «Life in a Glasshouse» демонструє гру бенду Гамфрі Літтелтона у стилі новоорлеанських джазових похоронів. За словами Літтелтона, пісня починається з «рекламних, блюзових, мінорних звивистих тонів, потім поступово доходить до того, що ми граємо справжній дикий, примітивний, новоорлеанський блюз». Текст пісні був натхненний новиною, яку прочитав Йорк, про те, як папараці настільки переслідували дружину знаменитості, що вона заклеїла свої вікна їхніми ж фотографіями.
Художнє оформлення та пакування Ілюстрація Amnesiac створена Йорком і давнім соратником Radiohead Стенлі Донвудом. Для натхнення Донвуд досліджував Лондон, роблячи нотатки, порівнюючи місто з лабіринтом грецької мітології. Він відсканував чисті сторінки старих книг і наклав на них фотографії феєрверків і токійських хмарочосів, копії малюнків Піранезі Уявні в'язниці, а також тексти пісень і фрази, надруковані Йорком на зламаній друкарській машинці.
На обкладинці зображено обкладинку книги з плачучим мінотавром. Мінотавр, мотив обкладинки Amnesiac, представляє «лабіринт», в якому, на думку Йорка, він заблукав під час депресії після OK Computer; Донвуд описав його як «трагічну фігуру». Фігури, включені до буклету альбому, включають безликих терористів, корисливих політиків і корпоративних керівників. Йорк сказав, що вони представляють «абстрактні, напівкомічні, тупо темні, фальшиві голоси, які боролися з нами, коли ми намагалися працювати».
Для спеціального видання Донвуд розробив упаковку з футляром для компакт-диска у твердій палітурці у стилі загубленої бібліотечної книги. Він уявив, що «хтось зробив ці сторінки в книзі, і вона пішла в шухляду в столі, і про неї забули на горищі… І візуально, і музично альбом про те, як знайти книгу і відкрити сторінки». Спеціальне видання отримало нагороду за Найкраще пакування релізу на 44-й церемонії вручення премії Ґреммі.
Реліз Radiohead анонсували Amnesiac на своєму сайті у січні 2001 року, через три місяці після виходу Kid A. Альбом вийшов у Японії 30 травня на лейблі EMI, у Великій Британії 4 червня на Parlophone і в США 5 червня на Capitol, обох дочірніх компаніях EMI.