Кваша Олександр Миронович (1895 р., с. Розлива, Златопільської вол. Єлизаветградського повіту Херсонської губернії, нині Новомиргородський район Кіровоградської обл. — 1922, Лебединський цукрозавод, нині Шполянський район Черкаської обл.) — військовий і громадський діяч часів УНР; повстанський отаман, командир 2-го куреня Холодного Яру, член окружного повстанського комітету (Чигирин, 8 вересня 1920 року).
З життєпису Навчався на юридичному факультеті. Під час Першої світової війни мобілізований до російського війська, де здобув офіцерський чин. Учасник українізації частин російської армії. На чолі партизанського загону діяв у районі сіл Бондарівки (Бондурової), Тимошівки, Краснопілки, Цвітної, Ставидел, Телепина, Бірок, Оситняжки, Пастирського, Новогеоргіївська, Чигирина. Наприкінці 1920 року загін налічував 300 повстанців.
Співпрацював з отаманами Іваном Деркачем, Пилипом Хмарою, Чорним Вороном (Іваном Чорноусовим), Ларіоном Загороднім та іншими.
Коли на Златопільщину прийшла Степова дивізія під керуванням Костя Блакитного, Олександр Кваша з загоном до неї приєднався.
У 1922 році легалізувався. Підтримував організаційні зв'язки з Чорним Вороном. За однією з версій, був убитий більшовиками під час нальоту Чорного Ворона на Лебединський цукрозавод, за іншими даними його було вбито біля с. Рейментарівка (нині Дібрівка, Новомиргородського району).
Могила не збереглася. Його рідний брат Іван був чекістом.
Примітки
Джерела Юрій Горліс-Горський «Холодний Яр». Київ-Дрогобич. Видавнича фірма «Відродження» 2009 р. Коваль Р. Коли кулі співали Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу / Київ — Вінниця: «Державна картографічна фабрика» — 2006. Свідчення найменшого брата Богдана (Зіновія) Мироновича (1902—1983)