Голуба́ Зато́ка (до 1945 року — Ліме́наУ деяких історичних документах вживається також форма Лімени.; , ) — селище в Україні, у складі Ялтинського району Автономної Республіки Крим.
Географія Розташоване за 2,2 км на північний захід від смт. Сімеїз і підпорядковане Сімеїзькій селищній раді. Відстань до Ялти становить 23 км. Селище має автобусне сполучення з Сімеїзом, поряд проходить автотраса Севастополь-Феодосія. Розташоване в мальовничому гірському амфітеатрі, оточеному горами Пиляки, Кішка і хребтом Ай-Петрінської гряди.
Площа 1,2 км². Населення 419 осіб (2001, складає 87,3 % до 1989), переважно росіяни, українці та кримські татари.
Назва Історична назва селища Лімена походить з — «гавань».
Історія Достовірних згадок про Лімену часів генуезького панування на південному узбережжі Криму наразі не виявлено. Вперше в історичних документах зустрічається в османських матеріалах переписів Кефінського санджака 1520 року, як Лімена Мангупського кадилика. На той час село належало до Мангупського кадилику, було приписане до Інкермана та налічувало 2 мусульманські родини та 1 мусульманина, звільненого від податків; 26 християнських (немусульманських) родин (у 4 з яких був відсутній чоловік-годувальник).
До 1542 року Лімену перепідпорядкували Балаклаві. За даними перепису того року, у селі проживало 6 мусульманських родин та 1 неодружений дорослий чоловік, а також 20 християнських родин (з них 2 вдови) та 2 дорослих неодружених чоловіків.
Згідно з податковими відомостями 1634 року, у поселенні залишилося лише 2 двори немусульман. Мешканці 12 дворів незадовго до цього виселилися: 8 дворів — до Кучук-Муском'ї; по 2 двори — до Ласпі та Ялти.
Документальні дані про село містяться також в «Османському реєстрі земельних володінь Південного Криму 1680-х років». Відповідно до реєстру, у 1686 році (1097 рік гіджри) Лімена входила до Мангупського кадилику еялету Кефе. У документі згадано 23 землевласників (усі — мусульмани), які володіли 221,5 дёнюмами землі.
Після здобуття Кримським ханством незалежності за Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року, згідно з «повелівальним актом» Шахін Ґерая від 1775 року, селище було включене до складу ханства є, увійшло до Мангупського кадиликв Бахчисарайського каймаканства. Це підтверджується також у «Камеральному описі Криму» 1784 року, де поселення зафіксоване під назвою Ель Мана.
У 1783 році анексовано Російською імперією. По «Відомості про всі селища в Сімферопольському повіті що з показанням у якій волості скільки числом дворів і душ…» від 9 жовтня 1805 року у селі Лімена було 17 дворів і 113 жителів, виключно кримських татар.
Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Лимени, Сімеїзської сільради Ялтинського району було 57 дворів, з них 56 селянських, населення становило 267 осіб, з них 241 кримський татарин, 14 росіян, 12 українців, діяла кримськотатарська школа І ступеня.
Під час землетрусу 1927 року в селі, вище за шосе, деякі будинки були повністю зруйновані, в інших утворилися наскрізні тріщини, обвалилися кути, потріскалися перемички.
У 1944 році, після звільнення Криму від нацистів, 18 травня кримські татари були депортовані до Центральної Азії. 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», яким з Ростовської області РРФСР у район переселялися 3000 сімей колгоспників.
21 серпня 1945 року указом Президії Верховної Ради РРФСР Лімени було перейменовано на Голубу Затоку.
Персоналії Уродженцем села є кримськотатарський письменник і поет Аметов Джевдет Рамазанович.
Цікаві факти Селище відоме своєю солодкою цибулею, яку можна вирощувати тільки тут.
Примітки
Посилання Голуба Затока