Образ гетьмана Мазепи в художніх творах — зображення Івана Мазепи в художній літературі, живописі, кінематографії, музиці і в театральних постановках діячами культури та мистецтва. Доля Івана Мазепи цікавила багатьох відомих українських і закордонних письменників, поетів, художників, композиторів з різних країн — Франції, Англії, США, Канади, Польщі, Німеччини, Росії тощо.

Фестивалі

У Полтаві із 2003 року проходить всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест». На ньому митці представляють свої літературні, музичні твори, відбуваються зустрічі з діячами культури.

Образ гетьмана Мазепи в театральних постановках Постановка вистав з образом Мазепи на театральних сценах світу почалася ще на початку XIX ст. В Америці, у країнах Європи (особливо в Німеччині, Франції та Англії) і лише в другій половині XIX століття досягла Росії. Під час цих постановок, з легкої руки Г. Пейна, Л. Кюмевьера і Г. М. Мільнера, гетьман Мазепа трансформувався в татарського князя, а потім став асоціюватися з оголеним вершником, який мчить на коні диким степом.

Серед основних сценічних жанрів, які представляли образ Мазепи, були драми, трагедії, пантоміми, опери, а також гіподрами та кінні жарти: «Велика ідея» — театралізована вистава в Карнегі-Холі, постановка комітету Ліги української молоді Північної Америки (Нью-Йорк, 1949); «Мазепа» — драма німецького письменника Р. Готтшала (1855); «Гетьман Іван Мазепа: три картини з життя Великого гетьмана» — театралізоване подання до Карнегі-Холі, постановка комітету Ліги української молоді Північної Америки (Нью-Йорк, 1959); «Розіп'ятий Мазепа» — п'єса Івана Огієнка (Канада); «Іван Мазепа» — драма Л. Старицької-Черняхівської була заборонена в Україні і ні разу не ставилася до здобуття незалежності; «Мазепа» — драма О. Шатковського (1898); «Маруся Кочубей і Мазепа» — п'єса О. Десятникова-Васильєва (1901); «Мазепа і Палій» — п'єса О. Леднева (1904); «Мазепа — гетьман малоросійський» — п'єса Б. Бродозлова (1909); «Мазепа» — п'єса Л. Манька (1911); «Мазепа» — п'єса К. Карпатського (1912); «Мазепа» — п'єса О. Сагайдачного (1918); «Мазепа» — п'єса П. Кононенко (1919); «Мазепа» — театральна постановка за мотивами творів Б. Лепкого. Була поставлена в окупованому німцями Львові під час Другої світової війни; «Мазепа» — театральна постановка театру імені М. Заньковецької (Львів, 1992). «Мазепа або повстання в Україні» — спектакль-пантоміма французького письменника Арно П'єра-Селестана (1857)

Образ гетьмана Мазепи в художній літературі

Образ гетьмана Мазепи отримав велике поширення не тільки в зарубіжній літературі, а й у творах українських письменників:Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західньоевропейських джерелах 1687—1709 . Передмова: Л. Винар; укладач: В.Кошова; редактор: Г.Дениско. Інститут української археографії НАН України, Український вільний університет (Мюнхен). Київ–Полтава, 1995. 312 стор. ISBN ISSN 0581-2046(видання друге, доповнене)Д. Чижевський Іван Мазепа

«Альцід російський» (, 1695)Повна назва твору латинською: «Alcides Rossiyski triumfalnym lawrem ukoronowany iaśnie wielmożny iegomość pan Ian Mazepa hetman Woysk ich carskiego przeswietnego maiestatu Zaporozskich który hetmańską buławą w Krymskiey Lernie lunatyczną hydrę skruszywszy bissurmańskie kaszcele Kaźikiermen, Tawań, Asłamhorod, &c: sub jugum rossiyskich monarchów vindice Marte nakłoniwszy dumney machmetanskiey impreźie, na krzyżowym swym kolossie terminalne zapisał lemma: NON PLVS VLTRA. Od nayniższego zaś sługi Filipa Orlika extra limites Rossiacos, przez pocztę loquacis famae zasłyszany y publicznemu swiatu rudi calamo acclamowany roku, w ktorym niebieski Alcides w stygowey Lernie krzyżem kark skruszył Hydrże wielogłowey. 1695 w Wilnie» // «Альцід російський — тріумфальним лавром коронований ясновельможний його милість пан Іван Мазепа Гетьман Військ його царського пресвятого маєстату Запорозьких, який, сокрушивши Гетьманською Булавою Лунатичну Гідру у Кримській Лерні [й] прихиливши Бусурманські замки Кизикермен, Тамань, Асламгород та ін[ші] як Марс-захисник під руку Руських монархів, записав на хрестовому своєму колосі остаточну заповідь Гордій Магометанській імпрезі: „Ні кроку далі“. Від найнижчого слуги Пилипа Орлика з-поза руських границь, який почув [цю звістку] через почту многомовної слави і проголосив публічному Світові невправним пером. Року, у якому Вишній Альцід у Стигійській Лерні хрестом карка сокрушив многоголовій Гідрі. 1695, у Вільно» — панегірик Пилипа Орлика, написаний переважно польською мовою (деякі фрази латиною)зокрема три вірші, передмова та післяслово, написані латинською на честь військових перемог гетьмана МазепиТрофимук М. С. Латиномовна література України XV—XIX ст.: жанри, мотиви, ідеї: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2014. 380 с.Славетний син України Пилип Орлик. (до 340-річчя з дня народження). Бібліографічний покажчик. Київ: Міністерство культури і туризму України; ДЗ «Державна бібліотека України для юнацтва». 2012. 52 стор.переклад українською з латини панегріка «Альцід російський» шукайте у книзі Пилип Орлик. Конституція, маніфести та літературна спадщина: вибр. твори / упоряд. М. Трофимук, В. Шевчук. — К., 2006. — 735 с. (1695); «Спомини Азема» () — роман Анрі Констант д'Орвіє (альтеранативне написання імені Анрі Констант д'Орвіль). Уривки роману були перекладені українським вченим, юристом, дипломатом Сергієм Шелухіним у його книжці, виданій у 1936 році «Україна — назва нашої землі з найдавніших часів». Уривки з роману українською також з'являлися в періодиці 1924 року в перекладі І БорщакаІ. Борщак — «Невідомий французький роман 18 ст.» — Нова Гро­мада 1924 кн. 1. ст. 58. // Львів: Часопис «Вісник». Річник II, кн. 3, том I березень 1934. (1764); «Мазепа» () — поема лорда Байрона. Поема розповідає про юного Мазепу, пажа польського короля Яна II Казимира, якого оголеним прив'язують до спини коня та відпускають у степ у покарання за зв'язок з дружиною польського шляхтича. На написання поеми Байрона надихнула праця великого французького письменника доби Просвітництва Вольтера «Історія Карла ХІІ» (1819); «Мазепа» () — поема Віктора Гюґо (1829); «Мазепа, ватажок українських козаків» ()Mazeppa, chef des Cosaques de l'Ukraine . Roman historique sous le regne de Pierre le Grand. Paris: Chez Piltan; Chez Lecointe, 1830. (1830); «Полтава» — поема О. Пушкіна. У своїй поемі Олександр Пушкін малює образ гетьмана Мазепи як зрадника і запроданця царя Петра І. У той же час, на думку деяких сучасних українських істориків, Пушкін вказав у поемі, що справжньою метою гетьмана було здобуття Україною незалежності (1829); «Мазепа» — історичний роман Фаддея Булгаріна у 2-х частинах (1833—1834); «Мазепа» — поема німецького автора Г. Штебіна (1844); «Король степу» — німецького автора А. Мая(1849); «Мазепа» — німецького автора Т. Лейсі (1850); «Мазепа чи дикі коні Україна» — поема невідомого німецького автора; «Мазепа чи вороги» або «Мазепа, або Супротивники» — німецького автора К. Костіна (1855); «Битва під Полтавою» — німецького автора К. Штарка (1855); «Мазепа» — німецького автора А. Мютцельбурга (1860); «Мазепа» — німецького автора А. Зондермана (1860);

«Мазепа» — польського автора Ю. Словацького (1834); «Пан гетьман Мазепа. Історичний роман» — польського автора Ф. Равіта-Гавронського; «Балада про Мазепу» ()  — вірш Бертольта Брехта, уперше надрукований у німецькій газеті «Berliner Börsen-Courier» 8 липня 1923 року (1923)Tony Voss. Mazeppa-Maseppa: migration of a Romantic motif. Tydskr. letterkd. vol.49 n.2 Pretoria Jan. 2012 ; «Гетьман Мазепа чи боротьба за корону» — польського автора Б. Курхана; «Мазепа та його посол» — шведського автора В. фон Гайденштама; «Іван Мазепа» — чеського автора І. Фріча; «Мазепа в Молдові» — молдавського автора Ґ. Асакі; «Молодість Мазепи» — українського автора М. Старицького; «Мазепа» — поема українського автора В. Сосюри; «Мотря», «Не вбивай», «Батурин», «Полтава», «З-під Полтави до Бендер» — пенталогія «МАЗЕПА» українського автора Б. Лепкого про гетьмана Івана Степановича Мазепу; «Руїна»  — історичний роман Михайла Старицького, у якому зроблена серйозна спроба об'єктивного відтворення суспільної діяльності Івана Мазепи  — майбутнього гетьмана, одного з визначних діячів України; «Мазепа, гетьман український» — поема українського автора Степана Руданського; «Гетьман Мазепа: повернення до Батурина» — твір українського автора Богдана Сушинського (2001); «Гетьман Іван Мазепа»  — драма на 5 дій українського автора Олелька Островського; «Мазепа-гетьман»  — роман Григорія Колісника (Київ, 1988—1989); «Мазепа» — історичний романукраїнського письменника XIX ст. Миколи Сементовського; «Мазепа»  — історична дума росіянина Кіндрата Рилєєва; «Цар і гетьман» — історичний роман про Мазепу українського та російського письменника Данила Мордовця; «Руїна (або життя і трагедія Івана Мазепи)» — історичний роман у віршах українського поета Леоніда Горлача; «Трагедія гетьмана Мазепи» — роман-есе українського автора В. Чемериса; «Голод і любов (Викрадення Європи) » — драматизована поема про Івана Мазепу сучасного українського автора Ігоря Павлюка // Бунт (книга), 2006. — С.155-196. «Заповіт Мазепи, князя Священної Римської імперії, що відкрився в Одесі праправнукові Бонапарта» — пригодницький роман Рафаеля Гругмана «Завещание Мазепы, князя Священной Римской империи, открывшееся в Одессе праправнуку Бонапарта» — Москва: Родина, 2021, ISBN 978-5-00180-335-5

Образ гетьмана Мазепи в музичних творах Відомі музичні твори на тему про Мазепу:

«Мазепа» — симфонічна поема Ференца Ліста (за Гюго, 1851) і його ж фортепіанний етюд з циклу «Етюди вищої майстерності» («Трансцендентні»); «Мазепа» — опера Петра Чайковського (по О. Пушкіну, 1883); Уперше була поставлена р. у Великому театрі в Москві й одночасно в Маріїнському театрі в Санкт-Петербурзі 19 лютого 1884 р. У 1885 р. опера була поставлена в Тифлісі. У 1903 р. відновлена в Маріїнському театрі. На радянській сцені вперше поставлено 6 жовтня 1922 р., Оперний театр Зіміна. 14 травня 1934 р. поставлена в Большому театрі, в 1934 р. у Ленінградському театрі опери та балету, у 1949 р. у філії Великого театру, в 1950 р. у Ленінградському театрі опери та балету ім. Кірова. Поставлено в інших містах СРСР: Києві (1933), Куйбишеві (1939), Саранську (1946), Єревані, Свердловську, Алма-Аті (все в 1949) тощо. За кордоном у Ліверпулі (1888), Варшаві (1912), Вісбадені (1931), Нью-Йорку (1933), Відні (1933), Празі (1934), Софії (1937). Флоренції (1954) тощо; останнім часом — у Берні, Карлсруе, Ліоні, Мілані, Нью-Йорку, Единбурзі. Майкл Вільям Балф — кантата «Мазепа» (1862); «Мазепа» — увертюра Ж. Матіаса (1876); «Мазепа» — етюд-галоп А. Кидала (1878); «Мазепа» — кантата О. Титова; «Мазепа» — незавершений вокальний квартет Рахманінова (1890); «Мазепа» — опера Марі де Гранваль (1892); Протягом 30-х років XIX — початку XX століття гетьману Мазепі присвятили музичні твори найкращі композитори Європи та Росії: Фабіо Кампана — Болонья (1850); Пурна Ш. — Париж (1872); Мінхеймер А. — Варшава (1875); Педрель Ф. — Мадрид (1881); Мейр — ЛАЦ — Лондон (1885); Коген — Лінар — Бухарест (1890); Фітінгофа — Шель — Санкт — Петербург (1859);

Образ гетьмана Мазепи в кінематографії

Художні фільми: «Мазепа (фільм, 1909)» — німий художній короткометражний фільм Василя Гончарова за мотивами поеми О. Пушкіна «Полтава» (1909); «Мазепа (фільм, 1914)» — фільм Петра Чардиніна знятий за поемою Юліуша Словацького. Актори: Арсеній Бібіков (Король Ян Казимир), Іван Мозжухін (Мазепа, дворянин з свити короля), Едуард Пухальський (воєвода), Надія Нельський (Амелія), Н. Нікольський (Збігнєв) (1914); Мазепа, національний герой України (фільм, 1919) () — німецький художній повнометражний фільм виробництва Мартіна Бергера, з Вернером Краусом у головній ролі; «Молитва про гетьмана Мазепу» — український повнометражний художній фільм.

Науково-популярні фільми: «Гетьман Іван Мазепа» — режисер О. Скрипник, наукові консультанти В. Чуб, Г. Ярова (1992);