Лопухіни — княжий та дворянський рід, що за переказами походить від легендарного касозького князя Редеді, нащадок якого, Василь Варфоломійович Лапоть, отримав прізвисько Лопуха та поклав початок роду ЛопухінихРодовід князів та дворян Лопухіних .
Опис герба У щиті, що має срібне поле, зображений червоний грифон, обернений праворуч. Щит увінчаний звичайним дворянським шоломом з дворянською короною на ньому, на поверхні якої видно сім павичевих пір'їн. Намет на щиті блакитний і червоний, підбитий сріблом. Щит тримають два озброєні воїни, що тримають у руках по одному спису.
Герб внесений у Загальний гербовник дворянських родів Російської імперії, частина 3, 1-е відділення, стор. 8.
Видатні представники роду
У Росії
Микита Васильович (1615) Стрілецький голова у Москві при Царях Івані Грозному та Федорі Івановичі. В 1584 році за службу отримав платню у вигляді 100 га землі, яку захопили після Битви над Ведрошею. Воєвода Володимирський в 1610 та 1614 роках, Боровський в 1615 році. Молодший його син Авраам (1685) — стольник та полковник і голова московських стрільців у 1649–1669 роках, один із керівників оборони Могильова у 1655 році. Учасник Конотопської битви 1659 року. В 1664 році спільно з козаками Київського полку тримав облогу Глухова. Згодом господарський розпорядник палацу. В 1672 році, з нагоди народження спадкоємця, був зарахований до думних дворян, третій після бояр та окольничих чин дворянства. З синів Авраама Микитовича четверо були боярами, один з них, Федір, прозваний Ларіоном (1713), був батьком Лопухіної Євдокії Федорівни, першої дружини Петра I . Іларіон Дмитрович (1671). Троюрідний брат цариці Євдокії. Служив царям протягом шістдесяти семи років. Почав службу при Царі Василі Шуйському, проявив хоробрість і мужність під час знаменитої облоги Москви польсько-литовськими військами, за що був обдарований помістям. У 1610 р. — поміщик, мав платню зі 100 га і 10 рублів. При Царі Михайлові Федоровичу — московський дворянин, голова московських стрільців. Був також «аташе» і послом в Угорщині (1630) і у Туреччині (1633). Царем Олексієм Михайловичем у 1649 р. був визначений у Посольський приказ і в 1651 р. скерований на переговори до гетьмана Б. Хмельницького з подарунками від царя. У 1653 р. призначений відати Посольським приказом, розробляв і брав участь у підписанні Березневих статей, куди з дипломатичними цілями їздив ще два рази, у 1657 і 1659 рр.(Переяславські статті (1659)). У 1654—1656 рр. у свиті Царя «славно і хоробро брав участь у походах на Литву і Польщу» і успішно провадив переговори з ними про мир, був послом у Полоцьку на переговорах з послом Священної Римської імперії. У 1658 р. за дорученням Царя Олексія Михайловича вів переговори з Патріархом Никоном у Воскресенському монастирі. У 1658-му і 1660 рр. він був думним дяком «без того, щоб ставити йому це в докір», — так сказано в указі про призначення. Цар Олексій Михайлович, як і його батько, цінував здібності Лопухіна, і був час, коли він працював одночасно в трьох приказах — Посольському, Казанського палацу, Новгородської чверті, був одним із царських уповноважених в Батурині. У 1667 р. Іларіон Дмитрович стає думним дворянином і другим суддею приказу Казанського палацу, та несе придворну службу. У 1662 р. за заслуги йому була дана грамота Царя про платню йому з безлічі помість і маєтків; відомий текст з його надгробка: «Помер цей шанований, працьовитий і справедливий чоловік, вірний Монарху слуга і патріот, думний дворянин Іларіон Дмитрович Лопухін в 7179 (1671)». Похований у Спасо-Андроніковому монастирі у Москві. Відспівування служив Патріарх. Дружина — Олена Ничипорівна Виповська. Василь Абрамович (1711—1757) — російський воєначальник Семирічної війни, генерал-аншеф (1756). Загинув під час битви під Гросс-Єгерсдорфом. Племінник цариці Євдокії.
Пов'язані з Україною
Лопухін Петро Васильович (1753 — 6 квітня 1827) — державний діяч Російської імперії, великий Світлішій (ясновельможний або найяснішій)князь. Користувався довірою Павла I і за службу в нагороду дістав окрім маєтків у Росії — посаду Корсунського старости (він не мав посади старости корсунського) в Україні, де осів (у Корсуні він бував лише кілька разів наїздами) у відомому палаці Станіслава Понятовського . (3 травня 1788 — 23 лютого 1873) — учасник Франко-російської війни 1812 року та придушення Листопадового повстання. Перебудував у 1835–1840-вих роках відомий палац за проектом Я. Д. Ліндеся (Ліндсея; Ліндсей - архітектор Понятовського. імя архітектора (рів) що перебудовували палаовий ансамбль у Корсуні не відомі. Дружина (з 30 жовтня 1833 року) — Жанетта (Анна) Іванівна Алопеус, (1869, до шлюбу баронеса фон Венкастерн, донька барона Ернста Якима фон Венкастерна з Ганновера та його дружини Маріанни Кароліни Бремер). Лопухіна Катерина Петрівна (11 квітня 1783 — 21 червня 1830). Чоловік — Григорій Олександрович Демидов (10 лютого 1765 — 19 січня 1827). Демидов Петро Григорович (1753 — 6 квітня 1827) (15 квітня 1836 — 5 грудня 1910) — генерал-лейтенант з роду Демидових, учасник Російсько-турецької війни. Після смерті бездітного Павла Петровича Лопухіна Указом Сенату від 20 грудня 1865 року успадкував титул князя Лопухіна та садибу Лопухіних, де й помер.
Петро Федорович Лопухін (30.12.1805-1869). Указом Урядового Сенату від 13.08.1851 року разом з дітьми занесений у родовідну книгу Київської губернії. Дружина — баронеса Марія, донька генерал-лейтенанта Удома. Микола Петрович (1829-1913). Дружина Наталка Іванівна Орлова (1832—1928), донька генерал-лейтенанта, генерал-ад'ютанта, похідного отамана донських козачих полків, власника великого українського маєтку Матусів — Івана Олексійовича Орлова (1795 — 1874). У 1858 році володів Андріївкою та Виноградівкою. Микола Миколайович (25.06.1857 -1947) Виховувався у Пажеському корпусі. Служив у Кавалергардському, згодом у лейб-гвардії Кінному полку з 1878 по 1890 р. У 1884 р. вийшов у запас, а у 1890 р. — у відставку з військової служби, одночасно відновивши придворну службу. З 1884 р. — церемоніймейстер, потім обер-церемоніймейстер Імператорського Двору. Після цього був російським аташе у Дармштадті та Мюнхені. Після Жовтневого перевороту 1917 року був змушений покинути Росію, помер у Франції. Дружина — графиня Марія, 1879-1916, померла у Златополі, донька графа Миколи Петровича Клейнміхеля та його дружини графині Марії Едуардівни Келер. Незабаром після поховання дружини у 1916 р. Микола Миколайович разом із сином Адріаном виїхали до БретаніŁopuchina T.I. Cienie przeszłości. Historia mojego życia. . Адріан Миколайович (1902-кінець 1980-х, Париж). Георгій Миколайович Микола Миколайович Ольга Миколаївна. Чоловік — барон Митрофан Євгенович Енгельгардт, церемоніймейстер Імператорського Двору. Еліконіда (Леоніда) Миколаївна. Чоловіки: 1. Мачуговський. 2. Олександр Карлович Петерсен. Лейтенант флоту(1908). Іван Миколайович (1862-1942, Флоренція). Володів майоратом в Хрустині, на той час Королівство Пруссія. На час Першої світової війни виїхав з сім'єю спочатку до Києва, а згодом і до маєтку сватів Дервізів в Старожилово. Після Жовтневого перевороту 1917 року емігрував до Франції, згодом в Італію, але навідувався у Польщу. Дружина — з 1890 р. Тетяна, (1872-1885-1938)(Була сестрою милосердя у Білій армії), донька генерал-ад'ютанта військового наказного отамана Донського козачого війська (1874–1881) Миколи Олександровича Краснокутського (1818, — 18 березня 1891, Сан-Ремо), який від царя за придушення польсько-литовсько-українського національно-визвольного повстання 1963–1964 рр. проти Російської імперії отримав конфісковані у польських власників маєтки в Хрустині, Болеславці, Кам'янці, В'єв'юрці, Мелешині, Мелешинку, Криворіччі та Мокрську і віддав усе як придане доньці, та його дружини Анни Григорівни (23 березня 1848, Одеса — 13 липня 1952, Вроцлав), до шлюбу княжни Голіциної, мати якої — Єлизавета Іванівна, до шлюбу Жеванова (24 жовтня 1818 — 27 січня 1860, Вісбаден) — народилася в Єлисаветграді. В Хрустині завершив розпочате тестем будівництво Хрустинського замку, який у 1922 році продав уряду Польщі.Jan Maślanka Łopuchinowie w Chróścinie przed — i po 1918 roku У родині Теофіли Кемпи, до шлюбу Пілатовської, зберігається родинне фото ЛопухінихSosna A., Zawada P. Cerkiew nad Prosną . Тетяна Іванівна (18.12.1890, Київ — 31.10.1989 Азоло). Знала вісім іноземних мов, займалась складанням бібліотек. Була сестрою милосердя у Білій армії. Авторка спогадів італійською мовою про життя сім'ї під час Першої світової війни та Жовтневого перевороту 1917 року. У шлюбі не була. Маргарита Іванівна (24.10.1895, Флоренція — 21.10.1978 Азоло). Під час Жовтневого перевороту 1917 року слідом за чоловіком гвардійцем В. фон Дервізом пішла сестрою милосердя до Білої армії, брала участь у боях і разом потрапила до Галліполі, потім до Італії. Чоловіки: 1. (з 1913 р.) Володимир фон Дервіз, офіцер Лейб-гвардії Кірасирського полку. Загинув у рядах Білої армії. 2. Георгій Олександрович Турчанов. 3. Іван Володимирович Степанов. Георгій Іванович (23.02.1892, Рим — 10.05.1964 Брест-Куявський). Гвардійський кавалерійский ротмістр, учасник Першої світової війни, представник Російської військової комісії в Італії (1917—1918). Потім у еміграції у Польщі. В останні роки працював керівником сушарні кави фірми «Бом» в Бресті-Куявському, де сім'я мала будинок. Дружина — з 1916 р., Марія, (03.10.1895 Петербург — 16.11.1945 Брест-Куявський, донька Григорія Олексійовича Давидова та його дружини Марії Катеніної. Андрій Георгійович (18.01.1918, Мілан — 06.01.1943 Брест-Куявський). Дружина — Казимира Тесельська (18.02.1928). Георгій Андрійович (18.02.1928 Цепліце-Сьлонські-Здруй). Дружина: Данута Урбанська (31.03.1947 Брест-Куявський). Георгій Георгійович (10.09.1969 Брест-Куявський). Дружина — Анна Бромонт (1969 Брест-Куявський). Павлина Норбертівна (Георгіївна) (1989 Брест-Куявський). Моніка Норбертівна (Георгіївна) (1991 Брест-Куявський). Ольга (Марія) Георгіївна (22.12.1979 Варшава) Алан(Андрій) Георгійович (25.06.1986 Влоцлавек) Марія (Іоланта) Андріївна (06.12.1948 Брест-Куявський). Закінчила гімназію та Варшавський університет. Інженер-хімік. З другим чоловіком виїхала у Швецію, проектує та будує очисні споруди. Чоловіки: 1. Лех Рипінські(1949). Розлучені. 2. Кент Ольсон (1947). Розлучені у Стокгольмі. Єлизавета Андріївна (02.12.1950 Брест-Куявський). Мешкає у Варшаві, тримає з чоловіком винний магазин та бар. Чоловік: Ришард Червінські (21.08.1951 Влоцлавек). Георгій Георгійович (04.08.1922, майорат Хрустин — 30.12.1990 Сопот). Дружина: Крістіна Мерошевська. (24.07.1917 Краків). Тетяна Георгіївна(25.01.1920, Рим). Пізніше жила у Польщі, недовго працювала в Німеччині. У 1945 р. була арештована НКВС через донос і кілька тижнів провела у штрафній роті радянських військ. Потім повернулась додому, училась, працювала. Дітей нема. Проживала у Варшаві. Чоловіки: 1. Павло-Тадеуш Ватта-Скшидлевський (25.05.1922, Познань — жовтень1974). Розлучені в 1960 р. 2. Володимир Артурович Гаак. (20.10.1904, Дембіца — 03.01.1991, Варшава). Микита Іванович (1902, Бреслау — 22.09.1967 Страсбург). Дружина: Маргарита Гретель (1903) Світлана Миколаївна. Чоловік — барон Павло Олександрович Гревський. (10.06.1858). Церемоніймейстер Імператорського Двору. Маргарита Миколаївна. Чоловік — Юрій Львович Давидов (1876-16.04.1965). Анна Петрівна (07.10.1910 Царське село). Чоловік Микола Васильович Ісаков — генерал від інфантерії, генерал-ад'ютант Імператора Олександра II.
Адріан Федорович Лопухін (22.01.1805—04.09.1872 Страсбург). Майор у 1846 р., записаний у VI частину Дворянської родовідної книги Московської губернії. Щонайменше з початку 1848 року вступив у володіння містом Златопіль, яке до того належало його тещі. Також володів селом Ступичне, яке у 1856 р. продав Київському губернатору генерал-лейтенанту П. І. Гесе. Дружина — баронеса Ілія, донька генерал-лейтенанта Удома. Федір Адріанович (30.04.1835—04.06.1865). Штабс-капітан. Похований на Лазарівському цвинтарі у Москві. Дружина Марія Миколаївна.