Василь Якимович Ярич ( 29 вересня 1951, с. Велика Тур'я, Долинський район, Івано-Франківська область) — український скульптор. Член НСХУ (1987). Заслужений діяч мистецтв України (1999), Народний художник України (2008). Брат письменника-гумориста Івана Ярича.

Біографія Народився 29 вересня 1951 року у с. Велика Тур'я в родині сільського шевця. Був десятою дитиною в родині. Закінчив місцеву восьмирічну школу, а потім здобував освіту у Тростянецькій середній школі. Службу в радянському війську відбув в Угорщині. Працювати малярем у Долинському управлінні технологічного транспорту, де оформлював наочну агітацію. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979). Після навчання працював у Художньому фонді. Вибрав фах скульптора. Працює зі станковою та монументальною скульптурою. Створює портрети та пластичні композиції, реалізовані в різних матеріалах: теракота, бронза, камінь, дерево.

Перша персональна виставка робіт відбулася 1991 року у Львові. Вперше репрезентував Україну на Міжнародному симпозіумі скульптури, який проходив у французькому місті Лендштрофі у 1993 році. Василь Ярич — учасник багатьох персональних та групових виставок як в Україні (Великий скульптурний салон у Мистецькому Арсеналі (Київ, 2011 р.), проєкт у галереї «Леміш» (Львів, 2012 р.), персональна виставка у Національному музеї у Львові (2015 р.), Салон української сучасної скульптури (Київ, 2016 р.), «Виставка нескорених художників» у Львівському палаці мистецтв (2017 р.) тощо), так і за кордоном (Польща, Німеччина, США, Франція, Італія, Бельгія, Литва).

Василь Ярич як скульптор-монументаліст є автором першого в Україні пам'ятника Михайлу Грушевському, встановленого у 1993 році в м. Долині.

Відтак були відкриті пам'ятники — королю Данилу Галицькому на Галицькій площі у Львові (2001) у співавторстві з Романом Романовичем, що став візитною карткою славного міста та монумент «Борцям за Українську державу» (2002) у співавторстві з Ярославом Юськівим у Долині.

Василь Ярич є автором пам'ятників Тарасові Шевченку в с. Добрянах Стрийського району (1992) та в місті Рогатині (2019), Іванові Франку у місті Болехові (2006), меморіального комплексу «Борцям за волю України» у Стрию (2005), статуї Матері Божої Діви Марії в підніжжі Ясної Гори в Гошеві (2000), пам'ятника Героям ЗУНР та УГА у Львові (2018), пам'ятника січовому стрільцю, художнику, скульптору та поету Михайлові Гаврилку у м. Болехові (2014), пам'ятника до 125-ліття «Просвіти» у Львові.

Роботи митця знаходяться в багатьох приватних колекціях в Україні та за кордоном, у музейних збірках — Національному музеї та Національній галереї мистецтв у Львові, у музеї Франка в Нагуєвичах, Запорізькому, Чернігівському обласних музеях та інших.

Василь Ярич — автор багатьох меморіальних таблиць у Львові, Івано-Франківську, Стрию. У його творчому доробку понад 400 скульптурних робіт у бронзі, дереві, бетоні, камені, гіпсі. Смисловою основою робіт Василя Ярича є внутрішній спокій. Людина, віддана творчості, високим моральним принципам, вбачає у мистецтві не функцію, а місію. Митець не навантажує свої об'єкти додатковими ефектами, надаючи перевагу промовистості простоти.

В одній майстерні поруч з Василем Яричем вже понад 25 років працює його дружина Світлана Ярич, відома графік і живописець, викладач Львівської національної академії мистецтв. Персональні виставки Світлани Ярич відбулися у Львові (1997, 2015), Люксембурзі (1997), Парижі (1999), Чикаго (2010). 2018 року у львівській галереї «Зелена канапа» відбулася спільна виставка робіт творчого подружжя Світлани і Василя Яричів.

Василь Ярич неодноразово відзначався нагородами та преміями: премія імені Тарасевичів всеукраїнського журналу «Образотворче мистецтво» за кращі скульптурні роботи, диплом і друга премія всеукраїнського трієналє скульптури в Києві та ін.

За високі досягнення на ниві українського мистецтва Василю Яричу Указом Президента України у 2008 році присвоєно звання Народний художник України. А ще він — член Національної спілки художників України (1987). Заслужений діяч мистецтв України (1999), член заснованого у Львові 1989 року Клубу українських митців.

Живе і працює у Львові.

Роботи Монументальні Пам'ятник Михайлові Грушевському (1990; перший встановлений пам'ятник Грушевському в Україні). Пам'ятник «Просвіті» у Львові (1993). Пам'ятник Данилові Галицькому у Львові (2001). Монумент «Борцям за Українську державу» в місті Долина, 2002 рік. Співавтори скульптор Ярослав Юзьків, архітектори Володимир Сколоздра і Роман КозійРовенчак О. Місто має свого ангела-хранителя // Голос України. — 2002. — 25 вересня. — № 175 (2926). — С. 11.. меморіальний комплекс «Борцям за волю України» (Стрий, 2005). Скульптура «Скіфія» для Парку скульптур «Український степ» у Донецьку (відкритий 2006 року). Фігура Богородиці в капличці, присвяченій Небесній сотні, село Рокитне Яворівського району (2014)Коняєва Т. Капличка на честь Небесної сотні // Високий замок. — 2 грудня 2014. — № 178 (5242). — С. 4.. Пам'ятник «Михайлу Гаврилку» у Болехові (2014). Художньо-меморіальна таблиця Дмитрові Паліїву на вул. Винниченка, 8 у Львові (2011).

Станкові «Монумент Слави у Львові», медаль (1979, латунь, діаметр 20).Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 110-тій річниці з дня народження Володимира Ілліча Леніна. — Львів, 1980. — С. 16. «Леся Українка» (1979, алюміній, 16×22). «Мартирос Сар'ян», медаль (1979, бронза, діаметр 11). «П. І. Чайковський» (1979, бронза, 13×12). «В. І. Ленін» (1979, бронза, 15×19). «І. Франко» (1980, бронза, діаметр 20). «І. Руткович» (1988, гіпс, 44×37×30). «Блудний син» (не пізніше 1989)Яців Р. Ідеали, повертайтеся! // Сучасність. — 1991. — № 5 (361). — С. 41, 51—52. — ISSN 0585-8364.. Серія «Блудний син» (2001). «Скіфська Мадонна» (2006, теракота, дерево, 60×40×30).

Примітки

Джерела Залізняк Б. Інтерпретація життя // Дзвін. — 1996. — № 3 (617). — С. 131—134. Василь Ярич // Антологія краю. Долина, Болехів, околиці / [під ред. Олеся Дяка, Василя Олійника]. — Львів, 2000. — С. 405. Ярич Василь // Ярич І. 1000-ліття в обличчях. Долина, Болехів, околиці: біогр. довід. / Іван Ярич. — Івано-Франківськ, 2003. — С. 274—275. Васильович В. Скульптура великотур'янця / В. Васильович // Свіча. — 1992. — 11 лип. Довганич М. Василь Ярич — Народний художник України / М. Довганич // Свіча. — 2008. — 10 травня. Естетична проекція часу: скульптурні твори Василя Ярича // Свіча. — 2012. — 23 листопада. — С. 5. Інтерпретація життя. В. Ярич: «На художника «насідає» багато моментів, з яких він повинен зробити образ» // Дзвін. — 1996. — № 3. — С. 131—133. Олійник В. До рівня короля дотягнув наш земляк / Василь Олійник // Свіча. — 2001. — 14 березня. Олійник В. З мистецьких мандрів повернувся / Василь Олійник // Свіча. — 1993. — 13 листопада. Олійник В. Король Данило від Василя Ярича / Василь Олійник // Свіча. — 2001. — 3 листопада. Престижна премія // Свіча. — 1999. — 6 жовтня. Ровенчак О. Українські «Гори» у Франції / Оксана Ровенчак // Галичина. — 1993. — 24 листопада. Савчин Я. Різець скульптора приніс ще одне високе визнання / Ярослав Савчин // Свіча. — 1999. — 27 листопада. Савчук Г. Нове ім'я — Василь Ярич / Г. Савчук // Жовтень. — 1987. — № 5. — С. 130—132. Ярич Василь — скульптор // Свіча. — 2003. — 5 вересня.

Посилання

Дані на сторінці Національної Спілки художників України