Дави́д Ке́льманович Вишне́вський (8 січня 1910, Кременчук — 15 березня 1977, Харків) — український радянський прозаїк; член Спілки радянських письменників України з 1940 року.

З життєпису Народився 8 січня 1910 року в місті Кременчуці (нині Полтавська область, Україна) в робітничій сім'ї. ЄврейВишневський Давид Кельманович / Память народа . Працювати почав ще підлітком: кур'єром, помічником слюсаря, слюсарем на заводах Харкова. Вчився у вечірній школі; у 1934—1936 роках — у Харківському університеті, який не закінчив.

У 1933—1941 роках працював у журналі «Заклик», видавництві «Молодий більшовик», в радіокомітеті. Одночасно активно друкувався в періодиці. Член ВКП (б) з 1938 року.

У 1941—1949 роках перебував у лавах Червоної/Радянській армії. Брав участь у німецько-радянській війні як кореспондент армійської та редактор дивізійної газети.

Помер у Харкові 15 березня 1977 року. Похований у Харкові на 20 кварталі 9-го міського кладовища (вулиця Клочківська, № 335).

Творчість Писав українською мовою. Перше оповідання «Його прізвище» надруковане у 1930 році.

Збірки оповідань «Брак» (1932); «Мрійник» (1934); «Бронзовий сокіл» (1941); «Прості серця» (1948); Повісті «Лінії сплетінь» (1933); «Обрії» (1933); «Повість про невідомих» (1956); «Сімдесят другий день» (1959); «Риси твого обличчя» (1962); «Я люблю вас, мамо» (1965); «Майже все про Володю» (1974); Романи «Три ночі» (1969). </div> Автор нарисів, критичних статей, сценарію художнього кінофільму «Ластівка». Разом з Василем Соколом написав дві п'єси: «Дім на горі» та «Твоє добре ім'я».

Нагороди Медаль «За відвагу» (3 грудня 1942 року; за роботу редактором дивізійної газети, що популяризувала бойові справи бійців та молодших командирів на своїх сторінках, зіграла велику роль у вихованні в бійцях стійкості, мужності та відваги, допомогла бійцям орієнтуватися при нальоті ворожої авіації та як вести боротьбу з танками ворога, допомогла командному складу у вихованні бійців та зміцненні військової дисципліни; зібрання міцного воєнкорівського колективу; збереження матеріальної частини типографії); Орден Червоної Зірки (8 листопада 1943 року; під час боїв за Кубань і Тамань керована ним газета викликала наступальні пориви в особового складу, вдало освітлювала питання партійно-політичної роботи, висвітлювала подвиги рядового, сержантського та офіцерського складу; питання відданості Батьківщині та партії Леніна-Сталіна стояли в центрі уваги; розміщувала матеріали про звірства німецьких окупантів, викликаючи тим самим ненависть до ворогів); Медаль «За оборону Кавказу» (18 вересня 1944); Орден Вітчизняної війни II ступеня (12 червня 1945 року; в боях на Сандомирському плацдармі та при визволенні Праги появив себе як відмінний організатор, в складних наступальних боях зумів безперебійно випускати газету).

Виноски

Примітки

Література